1. Види права водокористування

В основу цільового використання вод покладено принцип раціонального, економного водокористування з врахуванням екологічних вимог.

Пріоритетним з них є користування водними обєктами для питних і побутових потреб населення, метою якого є забезпечення населення водою питної якості, для інших господарсько-побутових потреб. Якість води повинна відповідати встановленим державним стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування та санітарним нормам (глава 8 ВК України).

Питне та господарсько-побутове водопостачання буває централізованим і нецентралізованим. Централізована система водопостачання - це технологічний комплекс з обєктами, спорудами, розподільчими мережами, звязаними єдиним технологічним процесом виробництва, транспортування та доведення питної води до споживачів населених пунктів. Централізоване водопостачання здійснюється підприємствами, установами та організаціями, що мають відповідну ліцензію (дозвіл). Вони зобовязані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних обєктах, підтримувати в належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти державні органи санітарного нагляду, екології та природних ресурсів, водного господарства, місцеві ради про відхилення від встановлених стандартів і нормативів якості води.

На централізованих водозаборах підземних вод у межах їх родовищ та на прилеглих територіях водокористувачі повинні облаштовувати локальну мережу спостережувальних свердловин.

Нецентралізована система водопостачання - це забезпечення споживачів питною водою із колодязів, за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), використання індивідуальних установок, пристроїв для забору води безпосередньо з поверхневих або підземних водних обєктів, постачання фасованої води.

Особливе місце належить підземним водам питної якості. Ці води використовуються насамперед для задоволення потреб питного і побутового водопостачання населення, а також харчової промисловості та тваринництва (ст.61 ВК України). Використання їх в інших цілях, як правило, не допускається.

Самостійним видом є використання водних обєктів, які віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних і які включені до спеціального переліку. Дані водні обєкти використовуються виключно у оздоровчих і лікувальних цілях. У них заборонено скидати зворотні води і на ці водні обєкти встановлено особливий охоронний порядок.

Користування водними обєктами для відпочинку і спорту здійснюється як у порядку загального, так і спеціального водокористування. Води для цих цілей використовуються в місцях, визначених відповідними радами у порядку, встановленому законодавством. При наявності підстав дане право водокористування може бути заборонено або обмежено (ст.45 ВК України).

Користування водними обєктами для потреб сільського і лісового господарства здійснюється у порядку загального і спеціального водокористування (ст. 65 ВК України). Зрошення сільськогосподарських земель стічними водами може бути дозволено державними органами охорони навколишнього природного середовища за погодженням з органами санітарного і ветеринарного нагляду. Метою цього водокористування є забезпечення водою аграрних та інших організацій, громадян, які займаються сільськогосподарським виробництвом. При цьому зрошення сільськогосподарських угідь, скидання дренажних вод у водні обєкти здійснюється у порядку спеціального водокористування на підставі відповідних дозволів. Водокористувачі зобовязані вживати заходів щодо попередження підтоплення, заболочення та забруднення земель. Аналогічний порядок поширюється і на лісогосподарське водокористування.

Одним з цільових видів є спеціальне водокористування для потреб промисловості і гідроенергетики. Водокористувачі зобовязані додержуватися встановлених умов даного водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів до скорочення витрат води, до припинення скидання стічних вод шляхом вдосконалення технологій виробництва і схем водопостачання (застосування безводних технологічних процесів, повітряного охолодження, зворотного водопостачання та інші).

При цьому водокористуванні допускається витрачання питної води в межах лімітів, встановлених місцевими радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища. Для гідроенергетики лімітування води не передбачено.

У передбачених законодавством випадках (стихійні лиха, аварії та інші обставини, при перевитраті підприємством встановленого ліміту споживання води з водопроводів) місцеві ради мають право зменшувати або забороняти споживання для промислових цілей питної води в інтересах першочергового задоволення питних та побутових потреб населення. Основним завданням водокористування для потреб гідроенергетики є забезпечення спеціальних установок для одержання механічної або електричної енергії. Користування водними обєктами для даних цілей повинно здійснюватися з урахуванням інтересів інших галузей народного господарства при додержанні комплексного використання вод.

Специфічним видом є користування водними обєктами для потреб водного транспорту, яке здійснюється на судноплавних водних обєктах, внутрішніх (морських), територіальних водах, що є водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли є повна або часткова заборона. Порядок віднесення внутрішніх водних шляхів до категорії судноплавних затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.67 ВК України). Користування водними обєктами для плавання на маломірних суднах (веслових, моторних човнах) дозволяється з дотриманням правил, що встановлюються відповідними радами за погодженням з Українською державною інспекцією Регістру і безпеки судноплавства.

Певні особливості має спеціальне водокористування водним обєктами для потреб рибного і мисливського господарства. На водних обєктах, що використовуються для зазначених цілей, права водокористувачів можуть бути обмежені в інтересах рибного господарства та водного промислу.

Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних обєктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України. Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні обєкти (їх частини), зобовязані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних обєктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби.

Проведення гідромеліоративних робіт у місцях, де перебувають водоплавні птахи, хутрові звірі, а також промисловий вилов риби в місцях, де розводяться бобри і хохулі, здійснюється за погодженням з державними органами рибного і мисливського господарства.

Зазначені та інші питання користування водами для потреб рибного і мисливського господарства регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про тваринний світ", іншими актами законодавства.

Користування водними обєктами може здійснюватися також: для протипожежних потреб. Для такого водокористування спеціальний і дозвіл не потрібен. Забір води для зазначених потреб може здійснюватися з будь-яких водних обєктів, в кількості, необхідній! для ліквідації пожежі. Натомість забороняється з водних обєктів, спеціально призначених для протипожежних потреб, використовувати воду в будь-яких інших цілях.

Окремим видом водокористування є скидання стічних вод у водні обєкти. Таке скидання дозволяється лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Водокористувачі зобовязані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:

- можуть бути використані в системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання;

- містять цінні відходи, що можуть бути вилучені;

- містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів;

- містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації;

- містять токсичні речовини та збудників інфекційних захворювань;

- за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи;

- призводять до підвищення температури води водного обєкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період;

- є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.

Крім того, забороняється скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, карєри тощо). Скидання ж вод з накопичувачів промислових забруднених стічних вод у поверхневі водні обєкти має здійснюватися згідно з індивідуальним регламентом, погодженим з державними органами екології та природних ресурсів.

Хоча водним законодавством визначені два види порядку користування водними обєктами (право загального і спеціального водокористування), однак у ВК України передбачені випадки, коли за своїм характером використання водних обєктів не є спеціальним.

Законодавством визначені види неспеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних), подача (перекачка) води водокористувачам у маловодні регіони, використання підземних вод для вилучення корисних компонентів, бурові, геологорозвідувальні роботи, якщо вони виконуються без забору води та скидання зворотних вод, та інше (ч.3 ст.48 ВК України).

За строками здійснення право користування водами поділяється на безстрокове та строкове. При безстроковому (постійному) строк користування водами не встановлюється, наприклад, не встановлюється строк користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту. При строковому, яке в свою чергу може бути короткостроковим (до трьох років) і довгостроковим (від 3 до 25 років), строк встановлюється. Законодавством при необхідності передбачається подовження строку водокористування на період відповідного строку короткострокового або довгострокового користування.

Висновок

Використання водних обєктів можливе і на умовах оренди (ст.51 ВК України). Передача права оренди на користування водними обєктами забороняється. Право водокористування на умовах оренди оформлюється договором. Водокористувачі (орендатори) можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування у порядку, встановленому для цього водокористування.

Первинне та вторинне водокористування є також видами права водокористування. Первинне водокористування здійснюється водокористувачами, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинне ж водокористування здійснюється водокористувачами, які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Серед видів користування водами слід виділити платні та безплатні. Безплатними видами є загальне водокористування (ст.47 ВК України), користування водними обєктами для потреб повітряного транспорту (ст.53 ВК України). Платним є передусім спеціальне водокористування. Цьому питанню у ВК України присвячено статті 30 і 32. Слід зазначити, що здійснюється вказаний вид збору з метою забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Він включає в себе збір за використання води водних обєктів та за скидання в них забруднюючих речовин. Нормативи збору за спеціальне водокористування і порядок стягнення таких зборів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Література

Бабяк О. С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.

Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. - К.: Хрінком Інтер, 2006. - 192 с.

Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001.

Екологічне право України За редакцією професорів В.К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, "Право". 2001.

Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с

Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. - К., 1991.

Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.