Розробка методологічних засад інтегрованого управління лісовими ресурсами

отчет по практике

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нині загальновизнаним є наукове положення, що для збереження життя на планеті Земля і стабільного розвитку суспільства необхідне системне забезпечення охорони біосфери без її розподілу на певні природні зони, екосистеми, види природокористування, що порушує її цілісність (Ріо-92). У підтриманні стабільності біосфери визначальну роль відіграють ліси завдяки збереженню біорізноманіття та глобальному впливу на клімат планети. Ліси виконують важливу роль і на регіональному та місцевих рівнях - як ключові елементи ландшафтів, що забезпечують їх стабільність, та як джерела біорізноманіття. Тому актуальною є гармонізація міжнародних процесів та секторальних напрямів з удосконалення діяльності щодо лісів, досягнення синергізму дій та забезпечення відповідної національної звітності перед світовою спільнотою.

Пріоритети лісової рослинності зумовлені низкою причин: рослинність є первинною ланкою трофічних мереж у біосфері; ліси серед наземних екосистем є найбільшими екосистемами за ємкістю, біорізноманіттям, тривалістю розвитку, утримуванням вуглецю, масштабами біосферних функцій; ліси - найменше трансформовані діяльністю людини сучасні екосистеми.

Визнання світовою спільнотою екологічних, рекреаційних, соціокультурних функцій та інших несировинних цінностей лісів як ресурсів змінило типи, структуру та інтенсивність лісокористування в усьому світі. Зростає необхідність надання переваги загальнолюдським, у т.ч. екологічним цінностям лісів, розвивається міжнародна інтеграція при розвязанні еколого-економічних проблем світового лісового господарства. Для узгодженого впровадження стандартів збалансованого розвитку розроблено спеціальні нормативно-правові, ринкові та інформаційні механізми регулювання дій та співпраці, яких дотримується Україна. Національний план дій щодо переходу на принципи сталого розвитку орієнтує на розробку відповідних галузевих та регіональних стратегій, співпрацю субєктів діяльності на усіх рівнях управління задля забезпечення нормативно-правової та інституційної гармонізації природокористування і охорони природи.

Відповідно до міжнародних і національних засад сталого розвитку та їх організаційної методології - інтегрованого управління, лісокористування в Україні має бути соціально-економічно-екологічно збалансованим, екосистемно організованим і обмеженим природоохоронними нормами. Проте, досі не розвязаною є проблема міжвідомчо гармонізованого застосування ландшафтно-екосистемного підходу в управлінні лісовими ресурсами та супутніми екологічними загрозами, системної співпраці природокористувачів між собою та з інституціями збереження навколишнього природного середовища (НПС).

У Лісовому кодексі України (2006) та Стратегії розвитку лісової галузі (2006) враховано нові міжнародні принципи щодо використання лісових ресурсів. Однак досі не достатньо чітко визначено пріоритети, цілі, заходи, терміни, не завершено переорієнтування нормативно-правової бази на еколого-економічні принципи управління, а також інституційне забезпечення реалізації завдань, механізми координації дій між субєктами лісокористування та екологічної політики з питань зниження екологічних загроз у ландшафтах, збереження біорізноманіття, підвищення екологічної ролі лісів тощо.

Отже, необхідне науково-методичне забезпечення переорієнтування лісового господарства України з антропоцентричних принципів раціонального використання лісових ресурсів на засади збалансованого лісокористування, еколого-економічний напрям розвитку лісової галузі як підсистеми «суспільство - природа» на засадах теорії ноосфери, екосистемної організації діяльності. Збалансованості природокористування досягають за умови, коли враховані права та інтереси усіх груп користувачів, задоволені людські потреби, а заплановані зміни структурно-функціональної організації певних територіальних таксонів, у т.ч. втрати при цьому їхнього біорізноманіття та зміни природного довкілля є суспільно прийнятними (Pegou, 1952).

Стан розвязання проблеми. Концепція збалансованого розвитку (Ріо-1992) передбачає взаємозалежне, погоджене вирішення трьох складників будь-якої сфери діяльності - соціального, економічного та екологічного. Водночас пріоритет рекомендовано надавати екологічним питанням, оскільки від них залежить збереження сприятливих умов життя.

Науково-методичні, нормативно-правові засади оцінки лісових ресурсів відповідно до норм сталого розвитку, збалансованого природокористування, викладено у документах, що регламентують міжнародну співпрацю України та виконання відповідних завдань на національному, галузевому та регіональному рівнях, а також в галузевих нормативних документах. Методологічні основи комплексного підходу щодо проблем природокористування та охорони природного середовища на рівні регіону, елементи переходу до сталого розвитку регіонів вже розроблено фахівцями конструктивної та соціально-економічної географії (В.Д.Байтала та ін., 2000; А.М.Маринич, 1982, 1990; М.М.Паламарчук та ін., 1998 тощо), ландшафтознавства (А.Г.Ісаченко, 1991; В.Н.Солнцев, 1981; Сочава, 1978 та ін.).

Системні дослідження зазначеної проблеми в Україні лише розпочинаються щодо: комплексної еколого-економічної оцінки лісових ресурсів (М.А.Голубець, 2000, 2005; І.М.Синякевич, 2001, 2003, 2005; О.І.Фурдичко та ін., 2006, 2007, 2009; Б.Ф.Остапенко, 2002; Ю.Ю.Туниця, 2002; Я.В.Коваль, 2002; В.П.Краснов, 2000, 2005; Парпан В.І., 1994; В.В.Лавров, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007; П.І.Лакида, 2002, 2005; А.П.Стадник 2008, 2009; В.П.Кравець, 2006; Г.В.Бондарук та ін., 2004, 2006; В.С.Олійник, 2008; Ю.В.Плугатар, 2011); загроз біорізноманіттю (Ю.Р.Шеляг-Сосонко, 1997, 1999, 2004; В.Г. Єна, 1989; А.В. Єна, 2002; В.А. Боков, 2002; Я.П. Дідух, 2005; В.В.Лавров, 2003, 2009); екологічної ролі лісів та оптимізації структурно-функціональної організації водозбірних ландшафтів (М.Д.Гродзинський, 1993; А.П.Травлєєв, 2007; О.С.Мігунова, 1993, 2001; М.А.Лохматов, 2007; А.П.Стадник, 2008; Л.І.Копій, 2005; Ю.В.Плугатар 2011; В.С.Олійник, 2008).

Окремим аспектам, повязаним із рентними відносинами у лісоресурсній сфері, рентною концепцією економічної оцінки лісових ресурсів присвячено праці Н.М. Большакова, О.В. Врублевської, А.А. Голуба, Я.В. Коваля, А.С. Лазарєва, В.С. Міщенка, Н.Н. Панкратової, А.П. Петрова, С.В. Починкова, М.А. Хвесика, В.З. Холявки, Н.П. Чупрова та ін.

Проте досі недостатньо досліджено цю проблему на синекологічному рівні. Порівняно з доволі добре опрацьованими нормами екологічної безпеки, орієнтованої на суспільство, значно більше потребують імплементації у законодавство та в практику, в т.ч. у лісове господарство, природоохоронні норми. Ці зміни мають ґрунтуватися на еколого-економічних механізмах управління природокористуванням.

Значний досвід щодо наслідків лісових пожеж і боротьби з ними, особливо в соснових лісах сухих екотопів Степу і Ліостепу, накопичено фахівцями Дерлісагенції України. Проблемам пірогенної деградації торфовищ і оптимізації використання вигорілих торфових ґрунтів присвячені праці Н.Н. Бамбалова (1982, 1984), В.Н. Ефимова (1980, 1986), Ф.Р. Зайдельмана (1999, 2003, 2005-2011), А.П. Шварова (1999, 2003), Д.І. Морозової (2003, 2005), Р.Р. Сулейманова та Т.Т. Гаріпова (2005), В.Н. Гаськевич (2008) тощо. Значно менше досвіду щодо рекультивації вигорілих лісових торфовищ. Він узагальнений фахівцями Поліського філіалу ННЦ ІГА ім. О.Н. Соколовського. На цей час недостатньо вивченими залишається низка особливостей вигорілих лісових торфовищ регіонів, особливо Західного Полісся, що стосується їх едафічних, гідрологічних та ценотичних характеристик та питання можливості їх подальшого використання.

Делись добром ;)