Розділ 2. Способи захисту навколишнього середовища на залізничному транспорті України

Еволюція розвитку людства і створення індустріальних методів господарювання привели до утворення глобальної техносфери, одним з елементів якої є залізничний транспорт. Природне середовище при функціонуванні елементів техносфери є джерелом сировинних і енергетичних ресурсів і простором для розміщення її інфраструктури [1].

Функціонування будь-якого елементу техносфери, у тому числі й залізничного транспорту, повинне ґрунтуватися на наступних принципах:

· проведення кількісної і якісної оцінки загального і локального споживання природних ресурсів, виходячи з місцевих регіональних можливостей;

· проведення кількісної і якісної оцінки впливу різних видів діяльності суспільства на стан екологічних систем, природних комплексів і природних ресурсів;

· нормування рівня антропогенних дій від різних видів діяльності суспільства, у тому числі й обєктів залізничного транспорту на природне середовище;

· забезпечення рівноваги в кругообігу речовин і енергії шляхом обмеження дії на природу, виходячи з її можливостей по самоочищенню і відтворенню;

· обмеження дії на природне середовище за допомогою різних методів і засобів очищення викидів в атмосферу, стоків у водоймища, відходів виробництва, фізичних випромінювань;

· створення екологічно чистих виробництв, технологій, рухомого складу, устаткування і транспортних систем;

· використання методів екологічної профілактики функціонування галузей і обєктів залізничного транспорту шляхом виконання природоохоронних заходів і впровадження технологічних засобів;

· безперервний контроль за станом навколишнього середовища; використання економічних методів в управлінні охороною навколишнього середовища і раціональним природовикористанням;

· невідворотність настання відповідальності за порушення правил, норм, законів з довкілля охорони [4].

Залізничний транспорт за обємом вантажних перевезень займає перше місце серед інших видів транспорту, за обємом перевезень пасажирів - друге місце після автомобільного транспорту. Успішне функціонування і розвиток залізничного транспорту залежить від стану природних комплексів і наявності природних ресурсів, розвитку інфраструктури штучного середовища, соціально-економічного середовища суспільства. Стан навколишнього середовища при взаємодії з обєктами залізничного транспорту залежить від інфраструктури по будівництву залізниць, виробництву рухомого тскладу, виробничого устаткування і інших пристроїв, інтенсивності використання рухомого складу і інших обєктів на залізницях, результатів наукових досліджень і їх впровадження на підприємствах та обєктах галузі. Кожен елемент системи має прямі та зворотні звязки один з одним. При розвитку і функціонуванні обєктів залізничного транспорту слід враховувати властивості природних комплексів, багатозвязковість, стійкість, комутативність, адитивність, інваріантність, а також багатофакторну кореляцію.

Багатозвязковість виражається в різнохарактерній дії транспорту на природу, яке може викликати в ній зміни, які складно врахувати.

Адитивність - це можливість багатопараметричного складання різних джерел техногенної і антропогенної дії на природу, що може привести до непередбачуваних змін у природі.

Інваріантність є властивістю екосистем зберігати стабільність у межах регламентованих техногенних і антропогенних дій.

Стійкість - це здатність екосистем зберігати початкові параметри при природній, техногенній і антропогенній діях. Багатофакторна кореляція характеризує екосистеми з позицій їх зумовленості до випадкових і невипадкових подій з аналітичним звязком між ними [1].

Залізничний транспорт постійно впливає на природне середовище. Рівень дії може лежати в допустимих рівноважних і кризових межах [2].

За характером впливу залізничного транспорту на стан середовища проблема має два аспекти: використання транспортом природних ресурсів і транспортне забруднення середовища. Залізничний транспорт впливає на екологію як великий споживач паливних, лісових і земельних ресурсів, мінеральних і будівельних матеріалів. Хоча в порівнянні з іншими видами транспорту (особливо автомобільним), він заподіює менше екологічного збитку.