1. ЗОНИ ПРЯМОЇ І ПОБІЧНОЇ ДІЇ

Великі та середні водосховища розташовуються на території багатьох адміністративних районів і вони, в тій чи іншій мірі, впливають на розвиток народного господарства в цих районах і всієї країни в цілому.

Цей вплив проявляється безпосередньо (затоплення засобів виробництва, сільськогосподарських і лісових масивів, шляхів сполучення і т.п.) і побічно (відвід земель для розташування нових обєктів, зміна природного середовища, зміна умов проживання населення).

Розрізняють такі зони прямого впливу: постійного затоплення; періодичного тимчасового затоплення; епізодичного тимчасового затоплення; підвищення рівня ґрунтових вод; переформування берегів; систематичного і епізодичного кліматичного впливу.

Існують також зони побічного впливу: зона, що вибуває із колишнього використання; зона відводу, в звязку із здійсненням на берегах водойм різних заходів; зона санітарної охорони і інш.

В нижніх бєфах гідровузлів мають місце всі вказані види прямого і побічного впливу, але основні зміни в господарстві тут викликаються таким специфічним для нижнього бєфу процесом, як скорочення площі, частоти і тривалості повеневих затоплень і зміна їх термінів.

Наслідки впливу водосховищ на господарство районів бувають органічно належними і органічно неналежними водосховищам.

Органічно належні наслідки поділяються на постійні і тимчасові. Постійні проявляються при досягненні проектного рівня води у водосховищі (затоплення, підсилення хвилювання, зміна термічного режиму, зміна льодового режиму і т.п.) і можуть проявлятись поступово із затуханням інтенсивності процесу в часі (замулення, зміна ґрунтового і рослинного покрову, зміна флори і фауни, підтоплення, переформування берегів і т.п.). Тимчасові наслідки проявляються в період початкового затоплення водосховища (безперервне підвищення рівня води, різке падіння витрати у нижньому бєфі), до створення вище лежачого водосховища (примусове форсування витрати, примусове спрацювання) і до підпору від нижче лежачого гідровузла (різкі коливання рівня води у нижньому бєфі, недостатність глибин і низькі рівні у нижньому бєфі).

Органічно неналежні наслідки полягають в порушенні правил експлуатації гідровузла (форсування рівня, надмірне спрацювання, надмірні зимові попуски, порушення санітарних попусків, різкі коливання рівня), в несвоєчасному виконанні необхідних робіт (затримка будівництва портів, рибоводів, водозаборів і затримка будівництва захисних споруд) і в низькій якості проектування і виконання будівельних робіт (недостатність врахування наслідків створення водосховищ, помилки при проектуванні).

Зупинимось на характеристиці окремих зон.

Зона постійного затоплення. Такою зону прийнято рахувати територію, затоплення якої водою за своєю повторюваністю і тривалістю виключає можливість її планової експлуатації. Ця зона знаходиться, як правило, в межах від меженного урізу води в природних умовах до відмітки НПР з урахуванням кривої підпору. Цю зону розбивають на дві підзони:

- “безумовного” постійного затоплення (зона мертвого обєму);

- тривалого (умовно постійного) затоплення, яка охвачує територію між НПР і РМО.

Із попереднього планового господарського використання повністю виключаються обєкти народного господарства, розташовані в цих підзонах.

Зона періодичного тимчасового затоплення. Під тимчасовим затопленням розуміють періодичне затоплення такої тривалості, яке не виключає можливість планового господарського використання території і розташованих на ній обєктів, проте ускладнює його. Нижньою межею зони тимчасового затоплення служить лінія урізу води при НПР, з урахуванням кривої підпору, а верхньою - лінія урізу води при проходженні повені.

В помітних розмірах вплив тимчасового затоплення проявляється лише у верхній частині водосховища і в затоках.

Зона епізодичного тимчасового затоплення. Ця зона охвачує територію, яка затоплюється короткочасно при проходженні повеневих витрат з меншою вірогідністю. Такі затоплення мають місце у верхній частині водосховища і вони можуть нанести деякі збитки, проте цей факт при проектуванні гідровузлів не враховують.

Зона підвищення рівня ґрунтових вод. Підпір ґрунтових вод часто приводить до змін у використанні території і обєктів, які знаходяться на ній. Зона підйому рівня ґрунтових вод розповсюджується суцільною смугою.

Наслідки підпору ґрунтових вод можуть бути негативними і позитивними. До негативних відносять підтоплення, яке не має твердо окресленої межі і розташовується окремими смугами і плямами.

Зона переформування берегів водосховища. Ця зона охвачує берегову смугу, де вплив водосховища викликає розмив, обрушення і інші деформації, які приводять до порушення попереднього використання території і знешкодження розташованих на ній сільськогосподарських угідь, лісових насаджень, споруд. Зовнішньою межею цієї зони є лінія переробки берега на кінцеву стадію, тобто на момент, коли берег практично стабілізується.

Цю зону розбивають на три підзони:

- виносу обєктів, яка приймається в межах прибережної половини прогнозованої смуги переробки берегів за перші 10 років після наповнення водосховища;

- заборони нового капітального будівництва, яка приймається в межах другої, більш віддаленої від урізу води половини прогнозованої смуги переробки берегів за перші 10 років;

- можливої переробки берега на кінцеву стадію, капітальне будівництво на якій можливе, якщо термін амортизації менший терміну переробки.

Зона кліматичного впливу. При проектуванні кліматичний вплив водосховищ практично не враховується , оскільки зміна клімату не вносить суттєвих змін в господарське використання прибережної території, за винятком деякого негативного впливу на грунти і рослинність в лісових насадженнях. Наразі стає необхідним врахування кліматичних змін, але методично це питання ще не відпрацьоване.

Серед зон побічного впливу водосховищ заслуговують уваги такі:

- зона, яка вибуває із попереднього використання із-за організаційно-господарських причин. Вона охвачує території, які в нових умовах недоцільно, чи неможливо, використати за попереднім призначенням із-за її розташування на островах, в місцях недоступності і важко доступності і малої її величини;

- зона відводу, в звязку із здійсненням на берегах заходів, обумовлених створенням водосховищ, або їх використанням, з різною народногосподарською метою. Подібне буває необхідним при спорудженні інженерного захисту, при розташуванні різних обєктів, що підлягають виносу із зони впливу водосховища, при будівництві споруд, призначених для використання водосховищ (порти, водозабори і т.п.), при виконанні робіт в лісовій смузі і охороні санітарної зони;

- зона впливу багаторічного і сезонного регулювання стоку. В цій зоні спостерігається скорочення площі затоплення заплави в період весняної і літньо-осінньої повеней;

- зона впливу тижневого і добового регулювання стоку. Тут проходять короткочасні, але періодичні, затоплення і підтоплення вузької прибережної території, а також тимчасове і локальне підсилення процесів переформування берега і дна річки. Вплив добового і тижневого регулювання відчувається на відстані декількох до десятків, а навіть і сотень, кілометрів.

Залежно від поєднання зон у верхньому бєфі, можна виділити декілька великих комплексних смуг впливу водосховища, в межах яких також розташовуються і зони побічного впливу.

Смуга сильного впливу водосховища на узбережжя, яка включає зони тимчасового затоплення, переформування берегів і дна і прибережну частину зони підвищення рівня ґрунтових вод, де в перші роки, після заповнення водосховища, проявляється заболоченість і сильне підтоплення, а також зону сильного систематичного кліматичного впливу. Ширина цієї смуги від урізу води при НПР складає на великих водосховищах до 500...1000 м, а на невеликих - десятки метрів.

Смуга помірного впливу водосховищ, яка охвачує решту частини зони підтоплення і зону слабкого систематичного кліматичного впливу. Ширина цієї зони: на великих водосховищах - 2...3 км і більше, на середніх - декілька сотень метрів.

Смуга слабого вплив, яка включає зону епізодичного кліматичного впливу. Ширина такої зони на великих водосховищах - 10...15 км, а на підвітряній стороні - десятки кілометрів.