ВСТУП

У своїй практичній діяльності людина використовує різні види транспорту, що мають рухомі і стаціонарні силові установки. Рухомі силові установки дозволяють пересуватися транспортному засобу по різних поверхнях (сухопутній або водній, або в атмосфері). Стаціонарні силові установки постачають електричну або інші види енергії пристрої, які виконують необхідну роботу, в тому числі і пересування транспортних засобів [4].

Розрізняють такі види транспорту: автомобільний, залізничний (наземний і підземний - метро), повітряний, водний (річковий та морський), а також рейковий і безрейковий наземний електротранспорт (трамваї, тролейбуси).

Електротранспорт надає забруднюючу дію на середовище не лише за рахунок шуму і електромагнітних випромінювань, а також за рахунок попадання в середовище речовин, що застосовуються при обслуговуванні цього транспорту.

На різних видах транспорту використовують такі види палива: автомобільний і авіаційний бензин, дизельне паливо, гасові фракції, природний газ і суміш різних видів палива. По конструкції двигунів розрізняють карбюраторні, дизельні та реактивні силові установки, які мають різні конструкції мають на природне середовище різний вплив.

Негативний вплив транспорту на навколишнє середовище полягає в тому, що для його функціонування необхідно паливо, яке саме по собі токсичне; при роботі різних двигунів поглинається кисень і виділяються вихлопні гази, багато з яких негативно впливають на природу. Нераціональне використання речовин, які застосовуються при догляді за двигунами, також забруднює зовнішнє середовище. Робота транспорту супроводжується шумом, вібраціями, випромінюванням електромагнітних коливань, тепловим забрудненням довкілля. При русі машин по грунтових дорогах порушується поверхневий шар грунту, виникає запилення і т. д. [4].

Продукти згорання палива. Транспорт - основний забруднювач атмосфери Землі. Встановлено, що щорічно один легковий автомобіль, поглинаючи 4 тонн молекулярного кисню, виділяє в атмосферу 0,8 т СО, до 40 кг різних оксидів азоту, до 200 кг вуглеводнів, крім того, сажу, тетраетилсвинець та інші речовини (альдегіди, органічні кислоти, поліциклічні вуглеводні і їх похідні).

Двигуни, що працюють на дизельному паливі, виділяють в навколишнє середовище меншу кількість чадного газу, але більшу кількість діоксиду вуглецю і сірки. Найменша кількість шкідливих домішок міститься у вихлопних газах двигунів, що працюють на зрідженому газі (СО в пять разів менше, ніж у карбюраторних двигунів, оксидів азоту - в два рази, а оксиди сірки відсутні) [4].

Склад вихлопних газів в значній мірі залежить від режиму роботи двигуна. Так, вміст СО становить: на холостому ходу 0,5-6,5, при постійній швидкості руху 0,3-3,5, при розгоні (від 0 до 40 км/год) - 2,5-5,0, при гальмуванні (від 40 км/год. до 0) - 1,8-4,5 % за об?ємом. Для оксидів азоту: 0,005-0,01; 0,1-0,2; 0,12-0,19; 0,003-0,005 (відповідно з СО).

У вихлопних газах містяться канцерогенні (речовини, що сприяють розвитку ракових захворювань) зєднання, наприклад бензапірен.

Аналізуючи наведені вище відомості, необхідно відзначити, що склад вихлопних газів залежить як від типу двигуна, так і від режиму роботи транспорту, що важливо враховувати при реалізації природоохоронних заходів.

Актуальність теми. В автомобільних двигунах внутрішнього згоряння у світі щорічно спалюється приблизно 2 млрд. нафтового палива. Одним з негативних факторів повязаних з масовим використанням автомобілів, є зростаючий негативний вплив їх на навколишнє середовище та здоровя людини. Це зумовлено, насамперед, викидом значної кількості забруднюючих речовин та шумом, що супроводжує роботу автомобіля.

Джерелами викидів шкідливих речовин є відпрацьовані гази автомобільних двигунів, картерні гази, випаровування з системи живлення, підтікання пального і мастил у процесі роботи та обслуговування автомобілів, продукти зносу фрикційних накладок зчеплення та гальмових колодок, шин, а також дорожнього покриття [4].

В даний час проводяться великі роботи по зменшенню шкідливості викидів автомобільного транспорту. Ця мета може бути досягнута різними методами. 1. Використання нових типів силового устаткування з малим викидом шкідливих речовин (газотурбінні і адіабатні двигуни, двигуни Стерлінга та двигуни, що приводяться в дію акумуляторними батареями і ін.). 2. Удосконалення конструкції, робочих процесів, технології виробництва з метою зниження токсичності відпрацьованих газів. 3. Використання високосортного палива з попереднім каталітичним очищенням з метою видалення з нього сірчистих сполук, а також альтернативних видів палива. 4. для підвищення повноти згоряння, зменшення утворення сполук сірки і нагару треба використовувати присадки, а для зменшення токсичності випускних газів каталітичні, плазменні та інші каталізатори. 5. Застосування пристроїв очищення або нейтралізації відпрацьованих газів. 6. Законодавче обмеження викиду шкідливих речовин нових автомобілів та тих, що експлуатуються, а також проведення податкової політики, яка стимулює зниження викиду шкідливих речовин. 7. Вдосконалення процесів керування автомобілем, транспортними потоками, поліпшення дорожніх умов, а також вдосконалення і організація перевезення вантажів і пасажирів [2].

Мета роботи: дослідити вплив транспорту на стан водних обєктів міста.

Предметом роботи є вплив транспорту на водні обєкти міста.

Обєктом роботи є траспотр, його викиди у навколишнє середовище і водні обєкти міста.