32. Назвіть та опишіть головні чинники розміщення виробництва.

Розташування кожного господарського об’єкта у просторі зумовлене впливом низки чинників і закономірностей. Чинники – це сукупність умов і ресурсів, правильне використання яких забезпечує раціональне розміщення виробництва і фінансів, впливає на кінцевий результат. Виділяють такі чинники.

Сировинний. Його ще називають чинником матеріаломісткості. Звичайно ступінь матеріаломісткості визначається відношенням витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Підприємства, що виробляють продукцію, яка має високий показник матеріаломісткості, розташовуються поблизу значних сировинних баз.

Паливно-енергетичний. Цей чинник близький до сировинного, тому що паливо, як і багато інших видів сировини, теж мінеральний ресурс. Виробництва, що зазнають сильного впливу паливно-енергетичного фактора, називаються енергомісткими. Вони поділяються на електромісткі й паливомісткі. Електромісткі виробництва розміщуються поблизу великих джерел електроенергії, наприклад біля гідроелектростанцій, що дають дешеву електроенергію. Паливомісткі – біля значних паливних баз.

Водний. Вплив цього чинника основується на використанні водних ресурсів у процесі виробництва. Водомісткі виробництва розміщуються поблизу значних джерел ресурсів даного типу.

Трудовий. Його дія пов’язана з демографічним потенціалом країни чи регіону і залежить від чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури. З розвитком науково-технічного прогресу, який супроводжується зростанням наукомісткості, роль трудового чинника збільшується.

Споживчий. Дія цього чинника виявляється у наближенні виробництва до місць споживання готової продукції. Подібне тяжіння виникає у таких випадках коли готовий продукт не можна перевозити на великі відстані через властиві йому споживчі властивості (хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, молочні продукти, сірчана кислота). Також у випадках коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані може істотно (часом у кілька разів) збільшити його вартість (залізобетон, цегла та інші будівельні матеріали й конструкції) та коли масове споживання готової продукції локалізується у певних центрах, наприклад у великих містах або агломераціях, а сировина транспортується легко (швейне й взуттєве виробництво, вироби з пластмас, меблі, сталь з металобрухту, м’ясо, сірники, нафтопродукти).

Транспортний. Цей чинник є одним з найважливіших, тому що він посилює дію попередніх чинників: його складова у структурі витрат часто дуже висока. Залежно від розмірів транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживача. Частка транспортних витрат на одиницю вантажу залежить від його вартості й способу транспортування. Дешеві вантажі перевозити на великі відстані невигідно, тому що транспортні витрати не лише стають співставними з вартістю продукції, але й можуть перевершити її.

Науково-технічний прогрес. Зміни у технології та організації виробництва можуть істотно вплинути на розміщення продуктивних сил. На території деяких країн і регіонів може виникнути виробництво, яке раніше було тут неефективним. Сучасному етапу науково-технічної революції притаманна тенденція до зниження матеріаломісткості виробництва. Наслідком цього є не лише послаблення дії фактора матеріаломісткості, але й зміни у розміщенні виробництва. Особливо помітна ця тенденція у машинобудуванні, металургії, хімічній промисловості.

НТП на транспорті також змінив розміщення деяких галузей господарства. Зокрема, електронний транспорт істотно послабив залежність виробництва від енергетичних баз, що особливо важливо для машинобудування, легкої промисловості, сільського господарства. Трубопровідний транспорт здешевив перевезення нафти й газу, що уможливило їхнє масове споживання у місцях виробництва хімічної та нафтохімічної продукції.

Ринкова кон’юнктура. Кон’юнктура ринку – це певні умови реалізації вироблених товарів і послуг. Вона здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою у них. Якщо попит перевищує пропозицію, створюються стимули для розвитку виробництва. У протилежному разі з’являється необхідність скорочувати виробництво. Кон’юнктура залежить від місткості ринку, яка, у свою чергу, визначається обсягом виробництва та його спеціалізацією, рівнем купівельної спроможності населення. Співвідношення попиту й пропозиції, яке лежить в основі кон’юнктури ринку, впливає на галузеву і територіальну структуру господарства.

Економіко-географічне положення. Економіко-географічним положенням господарського об’єкта називається сукупність його відношень до інших економіко-географічних об’єктів, що знаходяться на певній відстані. Даний об’єкт характеризується не лише розташуванням на певній території, але й системою зв’язків з іншими об’єктами. Найважливішими є його відношення до джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, а також можливість виробничої кооперації, транспортна забезпеченість, екологічна ситуація.

Екологічний. З розвитком світової економіки, із збільшенням кількості підприємств та їх потужностей, із залученням все більших обсягів природних ресурсів до виробництва, зростає значення екологічного чинника на розміщення продуктивних сил. У наш час стала актуальною теза: “Екологічна безпека – понад усе!” Це означає, що спорудження будь-якого господарського об’єкта та економічні вигоди від нього не можуть бути позитивно сприйняті, якщо його функціонування супроводжується загрозою для довкілля.

34. Завдання на контурній карті.

Позначте на контурній карті ареали вирощування зернових культур України (озима пшениця, ячмінь, жито, кукурудза, овес, рис).

Варіант 13