1. Становлення і розвиток моніторингу довкілля як галузі екологічної науки.

Спостереження за причинно-наслідковими явищами і процесами природного середовища було необхідною умовою пристосування до навколишнього світу і запо­рукою виживання й розвитку людства. Первісна люди­на спостерігала за довкіллям, робила певні висновки і передбачення. Зі становленням і розвитком наступних історичних формацій набутий досвід спочатку в усній, а потім у письмовій формі зберігався, аналізувався і пере­давався наступним поколінням. Перший великий поділ праці (відокремлення землеробських (осілих) і скотар­ських (кочових) племен), очевидно, зумовив і певну ди­ференціацію в оцінюванні найважливіших природних явищ, які позначалися на життєдіяльності людей. На перших етапах розвитку вплив людства на природне се­редовище мав локальний характер, був незначним, а виробнича діяльність спиралася на природні сили (енергію води, вітру тощо).

Моніторинг довкілля виник у другій половині XX ст. як науково-практичний напрям системної екології, зав­данням якої є встановлення критеріїв і виявлення меж стійкості екологічних систем. Тоді його метою було от­римання репрезентативних даних про стан, динамічні зміни екосистем, створення бази даних (за певними по­казниками), вибір об'єктів і формування мережі спосте­режень. На той час поняття «моніторинг довкілля» охоплювало не лише систему постійних спостережень за станом компонентів біосфери, а й засновану на при­родничо-науковій основі (біологічній, фізико-хімічній, геофізичній) певну їх методологію, а також позначало дієвий засіб охорони довкілля.

Отже, моніторинг довкілля є дієвим засобом приро­доохоронної політики, здійснюваної відповідно до еко­логічних прогнозів.

2. Моніторинг як система оцінювання і прогнозування майбутнього стану довкілля. Відповідно до обґрунтованих значень ГДК оптимальна програма спостережень передбачає відстежівання таких ЗР:

в атмосфері SOx, NOx, CO2, пил, аерозолі, важкі метали, пестициди, бензапірен;

в атмосферних опадах – важкі метали, азот, фосфор, загальний вміст аніонів і катіонів;

в поверхневих водах – важкі метали, пестициди, азот, фосфор, нафтопродукти, феноли;

у грунтах – важкі метали, пестициди, бензапірен, азот, фосфор;

у біоті - важкі метали, пестициди, бензапірен, азот, фосфор. При оцінюванні стану НС використовують такі критерії: ГДК забруднювачів; гранично-допустимі дози; ГДВ в атм, водні об’єкти; ГД антропогенне навантаження. За масштабами поділ. на : глобальні, регіональні, локальні. Найчастіше використовують таку методи прогнозування: експертне оцінювання, екстраполяція, моделювання (геофізична і екологічна).

3. Організація спостережень за станом ПС. Комплекс завдань, пов’язаних зі збором інф про ЗР виконує спеціальна служба спостережень, яку формують: с-ми спостережень і контролю. С-ма спостережень забезпечує спостереження за якістю атм повітря в містах, населених пунктах і територіях розміщених поза зоною пливу конкретних дж. забр. Спостер. зд. служби держ. комітету гідрометеорології, які надають дані про метеорологічні умови і конц. ШР. Міністерство охорони зд. проводить вибіркові спостереження за рівнем забруднення в місцях проживання населення. Науковий комітет НАН У організовує авіаційно-космічні спостереження за станом озонового шару і глобальним забр. атм. С-ма контролю зд. спостереження і контроль за дж. забруднення, викидами ШР в атм. З цією метою Мін екології та пр.ресурсів організовує спостереження за джерелами промислових викидів в атм. та дотриманням норм ГДВ, контролює реалізацію заходів з ох. атм. повітря, дотримання відповідних вимог при розміщенні, проектуванні, буд. Інф. про забр. атм за ступенем оперативності поділяється: екстерна інф, оперативна, режимна.