2.3. Глобальна система моніторингу та система екологічного моніторингу України

Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС) сформувалась, головним чином, для спостережень за змінами клімату Землі. Такі спостереження отримали назву кліматичного моніторингу.

Під кліматичним моніторингом слід розуміти інформаційну систему, яка дозволяє впізнавати та ідентифікувати антропогенні зміни та коливання клімату.

Антропогенні зміни та коливання клімату вивчаються на тлі природних змін клімату. Інформаційна система „кліматичний моніторинг” побудована на визначенні клімату як сукупності станів атмосфери та повторюваності погоди, які можна описати набором статистичних характеристик.

Кліматичний моніторинг має величезне значення для практичної діяльності людини, адже найрозумнішим напрямком господарської діяльності є найкраще пристосування господарства, що розвивається, до існуючих кліматичних умов.

Для забезпечення інформацією про стан погоди у світі існує понад 40 тисяч кліматологічних та біля 145 тисяч дощомірних станцій, але розподілені вони на земній кулі нерівномірно. У світі існує практика обміну основними даними про погоду. Для координації цієї діяльності створені Всесвітня служба погоди (ВСП) та Всесвітня Метеорологічна Організація (ВМО). ВСП складається із глобальної системи спостережень, глобальної системи телезв’язку й глобальної системи обробки даних. Ця система базується на мережі наземних та супутникових підсистем. Наземна підсистема складається із синоптичних та аерологічних станцій. З наземною підсистемою тісно співпрацюють морські судна, метеорологічні радіолокатори, літаки та різноманітні системи запуску атмосферних зондів.

Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС) – це система раннього попередження про природні та антропогенні зміни стану природного середовища, які можуть нанести прямий чи непрямий збиток здоров’ю та добробуту людей.

Окрім кліматичного моніторингу ГСМНС здійснює моніторинг забруднень, моніторинг відновлювальних природних ресурсів (стан ґрунтів, рослинного покрову, водних ресурсів, морських ресурсів), моніторинг фонового стану біосфери.

За результатами цих моніторингів проводиться глобальна оцінка: деградації ґрунтів; кількісних і якісних змін тропічних лісів; оцінка запасів чистих водних ресурсів; оцінка живих морських ресурсів, запасів риби у Світовому океані.

У межах системи ГСМНС здійснюється також моніторинг стану наземних екосистем, оцінка масового потоку антропогенних сполук, які впливають на різні біологічні системи. Це спостереження за різними компонентами атмосфери, океанів, наземних екосистем, харчовими ланцюгами, зокрема, географічним переміщенням продуктів харчування з метою оцінки масового потоку цих речовин. Проводиться моніторинг біологічних систем із правильним вибором репрезентативних хижаків, що знаходяться на вершині трофічної піраміди та птахів – космополітів, які є індикаторами для виявлення переміщення антропогенних забруднювачів у харчових ланцюжках.

Важливим у системі ГСМНС є моніторинг стану здоров’я людей, адже відомо, що багато захворювань є наслідком впливу чинників навколишнього середовища. Зв’язок впливу навколишнього середовища на здоров’я людини відслідковується за допомогою моніторингу забруднювачів у рідинах та тканинах людського тіла, грудному молоці, волоссях людини. Цей моніторинг проводить виміри вмісту в людському організмі свинцю, кадмію, ртуті, хлорорганічних сполук.

Загальний моніторинг (спостереження, оцінка, прогноз, елементи регулювання) здійснюється в Україні різними відомчими мережами, центрами, органами управління міністерств і відомств. Усі вони об’єднані інформаційними зв’язками в систему екологічного моніторингу.

Служби екологічного моніторингу (СЕМ „Україна”) збирають інформацію про природній стан навколишнього природного середовища, зміни цього стану за рахунок природних і антропогенних причин, вивчають закономірності цих змін, прогнозують зміни стану в майбутньому та надають інформацію всім зацікавленим організаціям для обов’язкового використання в інтересах здоров’я та добробуту людини, в інтересах збереження природи і розвитку економіки.

Екологічний моніторинг в Україні як систему можна уявити також у вигляді трьох блоків:

1. Підсистема контролю забруднень у зонах можливого суттєвого

антропогенного забруднення. Це міста, промислові райони, гирла річок та малі річки, озера та водосховища, приморські зони в промислових районах та портових містах, райони великих міст, автомагістралей, сільськогосподарських угідь.

2. Підсистема контролю забруднень на фоновому рівні. Це зона

повсюдного контролю проміжного рівня забруднень в атмосфері невеликих міст, районів, прилеглих до промислових об’єктів, а також виміри забруднень у багато чисельних місцях на річках, озерах, морях, у ґрунтах господарського освоєння. Такі спостереження мають бути повсюдними, але не постійними в просторі й часі. До цієї підсистеми належать також експедиційні спостереження та моніторинг розповсюдження різних домішків на великі відстані.

3. Підсистема контролю забруднень на фоновому рівні – це спостережен-

ня в зонах, які віддалені від будь-яких локальних джерел. Це, насамперед, моніторинг на базі біосферних заповідників.

У всіх містах України вимірюється вміст у повітрі пилу, сірчистого газу, сажі, сірчаної кислоти та інших забруднювачів. Нагляд за рівнем забруднення поверхневих вод здійснюється за фізичними, хімічними та гідробіологічними показниками. Повсюдний контроль забруднень на регіональному рівні особливо важливий для забруднювачів, які мають значне поширення: для води – це нафтопродукти, для атмосферного повітря – це пил, окисли сірки, вуглекислий газ, продукти глобальних радіонуклідних випадань.

Дані служби спостереження є вихідними для вивчення та пояснення причин та механізму забруднення, для розробки стандартів якості природного середовища, програм боротьби із забрудненням. Аналіз стану справ у цій області природокористування в нашій країні виявляє немало серйозних проблем, як технічних, так і організаційних. Нерідко розміри викидів у навколишнє середовище підраховуються досить приблизно через те, що джерела забруднення не обладнанні необхідною вимірювальною апаратурою. Зовсім не враховуються взаємозалежність та взаємовплив усіх екологічних та соціальних систем. Про організацію моніторингу в сільському господарстві й харчовій промисловості країни говорити поки що взагалі немає чого. Основною причиною, що призвела до збереження служби контролю за станом природного середовища в нашій країні практично в ембріональному стані є те, що багато органів місцевої влади проявляють, на нашу думку, безвідповідальність по відношенню до екологічного середовища. Створення станцій моніторингу повинно проходити з ініціативи або у відповідності з вимогами органів місцевої влади. Рівень участі держави у витратах у цій області слід диференціювати в залежності від того, чи потрапляє даний регіон до розряду екологічно несприятливих. У цих районах частка держави у витратах на моніторинг повинна бути вищою, а сама служба моніторингу повинна розвиватися за рахунок місцевих бюджетів.