5. Ознаки популяцій

Найбільш істотними ознаками популяцій є динаміка чи­сельності особин, співвідношення статей, віковий склад, те­риторіальна структура і щільність заселення.

Щільність популяцій – це середня кількість особин, що припадає на одиницю простору. При сталій площі ареалу або при обмежених можливостях його розширення щільність популяцій прямо залежить від їхньої чисельності. Щільність і чисельність — поняття не тотожні. Популяції, представлені великою кількістю особин, можуть займати велику площу і мати нижчу щільність, ніж популяції нечисленні, але сти­снені певними територіальними межами. Внутрішнім попу­ляційним регулятором чисельності є, головним чином, не кількість особин, а просторове розташування їх. В екології існує поняття оптимальної щільності, при якій популяція має найвищу життєздатність.

При зниженні чисельності зменшуються можливості об­міну генетичною інформацією, утворюються окремі замкнені кільця близьких родичів, що призводить до зниження жит­тєздатності молоді.

Зростає тиск конкурентів. У видів, яким притаманний колоніальний або груповий спосіб життя, значно знижують­ся можливості опору ворогам. Але одночасно зі зниженням щільності звільняється життєвий простір, відтворюється кор­мова база, увага хижаків переключається на інші об'єкти або кількість їх також різко зменшується.

Ставлення людини до того чи іншого виду визначається його демографічним станом. Тому пізнання закономірностей динаміки чисельності популяцій має першочергове значен­ня. У кожний конкретний момент будь-яка популяція скла­дається з певної кількості особин, але ця величина досить динамічна. Часто вона залежить від народжуваності й смерт­ності у популяції.

Одночасно рухаються два потоки особин: один "наповнює" басейн популяції, другий "витікає" з нього. Потужності цих потоків досить рідко збігаються в часі, тому рівень популя­ційного басейну весь час коливається. Завдання популяцій­ної екології і полягає саме в складанні прогнозу цих коли­вань.

Відтворення потомства – головне джерело поповнення популяції. У рослин – це кількість насіння, у риб – ікри­нок, у птахів – яєць та ін.

Швидкість зростання популяції визначається біотичним потенціалом. Біотичний потенціал – це кількість нащадків, яку здатна дати одна особина або одна пара. У одних видів біотичний потенціал може перевищувати мільярд, у інших — обмежуватись кількома десятками.

Види, що живуть у сприятливих умовах і добре пристосо­вані до виживання, мають низький біотичний потенціал і, навпаки, висока смертність зумовлює надзвичайну пло­дючість. Наприклад, риби, які не турбуються про потомство, відкладають тисячі і навіть мільйони ікринок. Місячний біо­тичний потенціал риби – до 3 млрд, а в акул, які народжу­ють живих малят, він обмежений десятками. Більшість шкідливих комах здатні плодити від кількох сотень до ти­сячі особин.

Для стабілізації популяцій достатньо, щоб до періоду роз­множення доживало стільки потомків, скільки було батьків. Якщо відсоток виживання вищий за відсоток рівноваги, по­пуляція зростає, якщо нижчий – зменшується. Це необхід­но враховувати як при боротьбі з шкідниками, так і при охо­роні зникаючих видів.

Чисельність будь-якої популяції коливається під впливом дії біотичних і абіотичних факторів. Один і той самий фак­тор може відігравати, залежно від стану популяції, як пози­тивну, так і негативну роль.

Вікова структура популяцій. У кожній популяції є гру­пи різновікових особин, співвідношення яких характеризує платність популяції до розмноження. Розрізняють три стадії піку: передпродуктивний, репродуктивний і постпродуктивний. Тривалість цих стадій у різних організмів дуже відрізняється. У багатьох тварин і рослин особливо трива­лим буває передпродуктивний період. При сприятливих умовах у популяції присутні всі вікові групи, які забезпечують відносно стабільний рівень її чисельності. На віковий склад популяції впливають тривалість життя особин, період досяг­нення статевої зрілості, тривалість періоду розмноження, пло­дючість і смертність вікових груп. Вікову структуру популяцій чисто зображають у вигляді вікових пірамід.

Врахування й аналіз вікової структури природних попу­ляцій має велике значення для раціонального мисливського промислу і прогнозування популяційно-екологічної ситуації.

Статева структура популяцій має важливе значення для подальшого зростання її чисельності.