Короткий історичний нарис розвитку екології

Екологія як наука має давню передісторію свого виникнення. Накопичення відомостей про спосіб життя рослин і тварин, його залежність від природних умов відбувалось ще задовго до існування будь-яких наук.

Спостерігаючи за процесами в живій і неживій природі давні дослідники зібрали велику кількість інформації. Їх послідовниками стали Аристотель (384-322 рр. до н. е.) та його учень Теофраст (371-280 рр. до н. е.). У працях цих вчених описано багато видів рослин і тварин, наведено відомості про своєрідність рослинного покриву в різних умовах, досліджено залежність росту та розвитку рослин від типу ґрунту й клімату. Геракліт, зокрема, вказував на існуючі взаємозв’язки в живій природі.

Протягом наступних століть продовжувались дослідження описового характеру. Вивчались особливості будови різноманітних живих організмів, їх поширення в природі.

Новий поштовх у розвитку біологічних наук відбувся в епоху Відродження (в 15-16 століттях). У працях перших систематиків вказувалося на залежність рослин від умов проростання, обробітку, місця поширення.

У 18 столітті вчені Реомюр, Трамбле, Паллас, Крашенинников, Лепьохін описували взаємопов’язані впливи рослин, тварин та клімату. Автор першого еволюційного вчення Жан-Батіст Ламарк вважав головною причиною змін організмів та еволюції рослин і тварин вплив зовнішніх чинників.

На початку 19 століття вчені детально аналізували вплив окремих чинників на живі організми. Цим проблемам присвячені праці вчених Гумбольдта, Фабера, Бергмана. Біогеографія вивчала поширення рослин і тварин та їх пристосування, сприяючи розвитку екологічного мислення. В працях Дарвіна доводилось, що боротьба за існування видів – це всі зв’язки організмів із середовищем, які призводять до еволюції (зміни видів).

В 1866 році німецький вчений Геккель, що також вивчав взаємовідносини організмів та їх зв’язки з елементами неживої природи, використав термін «екологія». Слово «екологія» утворилось від грецького «oikos» - дім, помешкання та «logos» - наука. Буквально це перекладається як наука про організми та їх дім (середовище).

Як самостійна наука екологія остаточно сформувалась до 1900 року. Подальші дослідження вчених Докучаєва, Вернадського, Елтона, Одума, Федорова, інших довели, що довкілля потрібно розглядати як систему тісних зв’язків між організмами та середовищем їх існування.

Сучасна екологія розглядає також взаємодію з природним середовищем людини як виду, що здатний найбільше впливати на довкілля та істотно змінювати його.

Сьогодні екологія, в широкому значенні, розвивається як комплексна інтегральна наука, що досліджує навколишнє середовище, вплив на нього суспільства і зворотну реакцію природи на діяльність людини.

Екологія – це міждисциплінарна наука, яка базується на дослідженнях біології, географії, хімії, фізики, математики, економіки та інших наук.

Вивчає екологія різноманітність та структуру взаємозв’язків між організмами і середовищем, склад та закономірності функціонування екосистем.

Швидкий розвиток екології як науки в останні десятиліття пов'язаний з тим, що вона повинна стати основою розв’язання багатьох важливих проблем. Серед них раціональне використання природних ресурсів, попередження забруднення середовища, збереження рослинного і тваринного світу, досягнення гармонії у співіснуванні природи, техніки та суспільства, виживання людства.