5.1. Екотон

Екотон грають істотну роль у підтримці біологічного різноманіття екосистем за рахунок так званого крайового ефекту [46] - поєднання комплексу факторів середовища різних екосистем, яка обумовлює більшу різноманітність умов середовища, отже, ліцензій і екологічних ніш. Тим самим можливе існування видів як з однієї, так і з іншої екосистеми, а також специфічних для Екотон видів (наприклад рослинність прибережно-водних середовищ існування).

Деякі можливі варіанти кордонів (Екотон) між екосистемами

У російській літературі крайової ефект іноді називають ефектом узлісся [47].

Прикладами можуть служити Екотон прибережні смуги, узлісся, переходи з лісових екосистем у польові, естуарії [48]. Однак не завжди Екотон є місцем підвищеного біорізноманіття видів. Приміром, естуарії річок, що впадають в моря і океани, навпаки, характеризуються зниженим біорізноманіттям видів, так як середня солоність дельт не дозволяє існувати безлічі прісноводних і солоноводних (морських) видів. Альтернативним поданням про континуальних переходах між екосистемами є уявлення про екоклінах (екологічних рядах). Екоклін - поступова зміна біотопів, генетично і фенотипно пристосованих до конкретного середовища проживання, сходом зміни якогось окремого чинника середовища (зазвичай кліматичного), а тому складових безперервний ряд форм без помітних перерв поступовості. Екоклін неможливо розділити на екотипів. Наприклад, довжина вух лисиць і мн. ін, їх ознаки змінюються з півночі на південь настільки поступово, що дуже важко виділити чіткі морфологічні групи, які б природно поєднувалися в підвиди.