Причини руйнування озонового шару

В 1979 р. вперше було встановлено, що над поверхнею материка Антарктида товщина озонового шару зменшується. Наступні дослідження американських метеорологів підтвердили, що озон в атмосфері продовжує руйнуватись. Це стає причиною утворення так званих «озонових дір». «Діра» над Антарктидою продовжує збільшуватись, уже зараз її площа більша, ніж розміри континенту. В північній півкулі планети виявлено «озонову діру» над архіпелагом Шпіцберген, щоправда значно менших розмірів. Загалом за оцінками НАСА (США) та спостереженнями з канадського супутника «Німбус 7» з 1978 по 1991 рік кількість озону в озоновому шарі зменшувалась зі швидкістю 0,224% на рік. Зараз його товщина в окремих ділянках менше норми на 40-50%.

Небажаний та небезпечний процес руйнування озонового шару відбувається під дією певних хімічних сполук. Серед них найбільш небезпечними є фреони (хлор- і бромпохідні карбону), тетрахлорид карбону, метилхлороформ.

Особливо агресивними до озону є фреони, що широко використовуються як холодоагенти та розпорошувачі в аерозольних упаковках. Світове виробництво фреонів на початку 90-х років минулого століття перевищило 1,4 млн. т за рік. Під дією ультрафіолетового випромінювання фреони розкладаються, виділяючи атомарний хлор. Він є активним каталізатором в процесі розщеплення озону (1 атом хлору активує руйнування 100 000 молекул озону).

Ще однією причиною руйнування озону є відходи продуктів згоряння палива під час запусків ракет та інших космічних апаратів і польотів реактивних літаків.