Грунтові розрізи

6.Екологічне обмеження - _________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 7.Екологічну оцінку осушуваних земель зумовлює відхилення від прийнятої за основу системи даних:

а) сприятливий стан – відхилення ___________________________________________________ б) ______________________________________________________________________________ в)______________________________________________________________________________.

8.Еколого-меліоративна стійкість землі - ____________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

ІІІ. Обгрунтуйте й поясніть:

1. Визначте сутність поняття “меліоративний моніторинг”.

2. Які завдання меліоративного моніторингу є основними?

3. За якими критеріями обирають еталонну систему?

4. Які критерії є основними при оцінюванні осушуваних та зрошуваних територій та прилеглих до них земель?

IV. Виконайте завдання:

Визначити еколого-меліоративний стан зрошуваних земель

Теоретичні відомості

З метою оцінювання і прогнозування змін, що відбуваються на зрошуваних і прилеглих до них територіях, необхідно запроваджувати еколого-меліоративний моніторинг.

Кількісне оцінювання еколого-меліоративного стану земель (загального стану геологічного середовища, що зазнало впливу меліорації) на певний момент часу проводять за комплексом гідрогеологічних, інженерно-геологічних і ґрунтово-меліоративних показників, а також показників забруднення ґрунтів і вод (ґрунтових, підземних, дренажно-скидних).

Для оцінювання прийнято шкалу - геометричну прогресію, що розширюється відповідно до погіршення еколого-меліоративного стану зрошуваних і прилеглих до них земель. За критеріями оцінювання обов’язкових показників виділяють п’ять категорій стану: добрий (0,2 бала); задовільний (1,0 бал); задовільний із загрозою погіршення (5,0 балів); незадовільний (25,0 балів); дуже незадовільний (125,0 балів).

Сумарну оцінку еколого-меліоративного стану зрошуваних і прилеглих до них земель виконують окремо за групами показників за середнім балом Бс, який розраховують за формулою:

де п - число показників, за якими виконують оцінку; т - порядковий номер категорії еколого-меліоративного стану т - 1, 2, 3, 4, 5; Б_і,т, - бал і-го показника у категорії т (0,2-125,0 балів).

Інтегральне (підсумкове) оцінювання еколого-меліоративного стану наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Інтегральна оцінка еколого-меліоративного стану

Еколого-меліоративний стан зрошуваних і прилеглих до них земель оцінюють щороку з метою отримання поточної і оперативної інформації, необхідної для ведення обліку меліоративного стану земель і еколого-меліоративного моніторингу. За результатами оцінювання розробляють заходи для запобігання розвитку негативних явищ на зрошуваних і прилеглих до них землях.

Прогнозування еколого-меліоративного стану зрошуваних і прилеглих до них земель виконують на основі оцінювання потенційної і фактичної стійкості земель.

Еколого-меліоративна стійкість землі - здатність геологічного середовища протистояти впливу зрошувальних меліорацій, враховуючи рівень техногенного навантаження.

Потенційною еколого-меліоративною стійкістю земель вважають природно зумовлену здатність геологічного середовища протистояти дії зрошення. Вона характеризує максимально можливі зміни, що виникають під дією агротехнічного навантаження без запобіжних або природоохоронних заходів. Цю стійкість визначають на початку ведення моніторингу зрошуваних і прилеглих до них земель на основі оцінювання показників еколого-меліоративного стану.

Залежно від результатів оцінювання виокремлюють чотири категорії стійкості земель: стійкі (1,0 бал), умовно нестійкі (5,0 балів), нестійкі (25,0 балів), дуже нестійкі (125,0 балів). До першої категорії відносять землі з середнім балом стійкості менше 2; до другої – 2-10; до третьої – 10-30, до четвертої - понад 30 балів.

Фактична еколого-меліоративна стійкість земель вказує на ступінь трансформації геологічного середовища під впливом техногенних чинників на певний момент часу. її оцінюють за показниками, що характеризують еколого-меліоративний стан земель і його зміни у часі з урахуванням рівня техногенного навантаження. За результатами оцінювання виокремлюють п’ять категорій фактичної еколого-меліоративної стійкості: стійкі (0,2 бала), умовно стійкі (1,0 бал), умовно нестійкі (5,0 балів), нестійкі (25,0 балів) і дуже нестійкі (125,0 балів). До І категорії відносять землі, де за розрахунками середній бал Бс не перевищує 0,4 бала; до II - 0,4- 2,0; Ш - 2,0-5,0; IV - 5,0-10,0; V - понад 10,0 балів. Оцінювання фактичної еколого-меліоративної стійкості земель залежно від їх еколого-меліоративного стану та техногенного навантаження виконують щороку, за умови, що Бс > 2,0 балів і один раз на 4-5 років при Бс ≤ 2,0.

Прогнозування еколого-меліоративного стану земель в умовах зрошення здійснюють шляхом зіставлення потенційної і фактичної еколого-меліоративної стійкості земель на різні періоди часу з урахуванням рівні техногенного навантаження на територію.