Визначення забруднення довкілля з використанням біоіндикаторів

курсовая работа

2.2 Ліхеноіндикаційні дослідження екологічного забруднення навколишнього середовища

Метод ліхеноіндикації заснований на особливостях водного живлення лишайників: процес поглинання вологи сланню лишайника з повітря є пасивним; при цьому волога доступна у будь-якому вигляді - снігу, дощу, роси, туману і поглинається сланню починаючи від 50% вологості повітря. Зрозуміло, що при пасивному поглинанні вологи до слані потрапляють усі забруднюючі речовини, які містяться в атмосферному повітрі.

Ліхеноіндикаційні дослідження дуже широко використовуються при біодіагностиці ступеню забруднення повітря населених пунктів і виявленні джерел викиду в атмосферу. Найбільш різко лишайники реагують на сірчистий газ (діоксид сірки), що виділяється при згорянні палива. Відомо, що більшість лишайників-епіфітів не зберігається, якщо середня концентрація оксиду сірки (SO2) перевищує 0,1мг/м?, а концентрація 0,5 мг/м? згубна для всіх видів лишайників. Дуже малі концентрації оксиду сірки заважають проростанню спор лишайників, а при більших його концентраціях лишайники передчасно старіють. При посиленні забруднення слані лишайників стають товстими, компактними й майже зовсім втрачають плодові тіла, зменшується їхня біомаса. Подальше забруднення повітря призводить до того, що лопасті лишайників забарвлюються в білуватий, коричневий або фіолетовий колір, вони зморщуються й гинуть.

Дослідження, проведені в м. Люботині і прилеглих до нього територій упевнено показують пряму залежність між забрудненням атмосфери й скороченням кількості певних видів лишайників. Дана закономірність відзначена не тільки для сірчистих, але й для інших газів, що викидають у повітря. Для оцінки рівня забруднення атмосфери вибрали вид дерева, що найпоширеніший на досліджуваній території. Спостереження велися по квадратній сітці. Пробна площадка обмежувалася на стовбурі деревяною рамкою, розміром 10х10см, що розділена усередині тонкими дротами на квадрати по 1 см. На кожнім дереві описували не менше 4 пробних площадок: дві в основі (з різних сторін) на висоті 30 см і дві - на висоті 1,5 м. У межах пробних площадок визначали видовий склад лишайників, чисельність окремих видів і загальну чисельність, розміри розеток лишайників і ступінь покриття лишайниками поверхні стовбура у відсотках. Обстеження проводилися за наявності якогось одного виду лишайників або всіх видів лишайників, що зустрічаються на досліджуваній території. Територія ділилася на квадрати, усередині яких підраховувалося загальне число досліджуваних дерев і число дерев, покритих лишайниками.

У кожному квадраті досліджуваної ділянки на основі обстеження пятдесяти дорослих прямих дерев обчислювали середні бали зустрічальності й покриття для кожного типу лишайників - накипних, листуватих і кущистих у відповідності зі шкалою (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1- Оцінка зустрічальності й ступеню покриття для кожного типу лишайників

Частота зустрічальності (%)

Бал оцінки

Ступінь покриття (%)

Бал оцінки

Надзвичайно рідко (менш 5)

1

Дуже низька (менш 5)

1

Дуже рідко (5 - 20)

2

Низька (5 - 20)

2

Рідко (20 - 40)

3

Середня (20 - 40)

3

Часто (40 - 60)

4

Висока (40 - 60)

4

Дуже часто (60 - 100)

5

Дуже висока (60 - 100)

5

За балами оцінки середньої зустрічальності А, В, К визначають індекс відносної чистоти атмосфери (ВЧА) по формулі:

Відомо, що чим ближче показник відносної чистоти атмосфери (ВЧА), розрахований за даною формулою, до одиниці, тим чистіше повітря.

Делись добром ;)