Вплив складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище в Україні

курсовая работа

1.2 Проблеми міського автотранспорту

Великі міста, в яких проживає значна кількість населення, для своєї зручності потребує достатньої кількості автотранспорту, що став невідємною складовою міських екосистем. Автомобільний транспорт сприяв урбанізації та зміні інфраструктури міст, захоплюючи більші земельні площі під швидкісні дороги та просторі паркінги.

Однією з основних проблем міського громадського транспорту є сильна зношеність та недостатні темпи оновлення рухомого складу. Через зношеність рухомого складу знижується рівень технічної надійності та безпеки пасажирського транспорту, зростає потік сходів з лінії через технічні несправності. Екологічні проблеми міст тісно повязані з проблемами містобудування: планування міста, розміщення великих промислових підприємств та інших комплексів з урахуванням їх росту і розвитку, вибір транспортної системи.

У містах зосереджена основна кількість транспортних засобів. Переважно це особистий легковий транспорт, вантажний і транспорт громадського користування. Автотранспорт в середньому викидає 70% всіх токсичних викидів в атмосферу міст. В Україні зареєстровано понад 1 млн. вантажних автомобілів, з них близько 3 млн. легкових. Частка автотранспортного забруднення у загальному забрудненні атмосфери становить в Ужгороді - 91%, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. Останнім часом в міському повітрі підвищився вміст оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, крім оксидів азоту, представляють сірчані і свинцеві сполуки, вміст яких в міському повітрі значною мірою збільшився. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами, в середньому, складає 400-600 м, внаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год., а це збільшує витрату палива в 3-4 рази, відповідно, збільшуються викиди. Автотранспорт є джерелом специфічних форм забруднення повітря. При контакті з дорожнім покриттям стираються шини, як наслідок - тисячі тонн гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря традиційними продуктами спалювання палива, але і призводить до збільшення викидів високотоксичного свинцю в навколишнє середовище. В Україні до цього часу використовують бензин з високим вмістом свинцю (до 0,36 г/л), тоді як у країнах Європи та США цей показник істотно менше (0,013-0,15 г/л) [15].

У багатьох містах повітря забруднене на 92-95% токсичними вихлопами автомобільного транспорту. Найбільша кількість токсичних речовин виділяється за перемінних режимів роботи двигуна, зокрема, під час пуску й зупинки, а також під час роботи в холостому режимі. Тому в містах максимальна концентрація токсичних речовин спостерігається на перехрестях, біля світлофорів, під час долання узвозів. Близько 50% викидів автотранспорту в межах міста припадає на траси з малою швидкістю руху і менше 25% - на швидкісні траси. Вихлопні гази автомобіля виділяються в безпосередній близькості від пішоходів. Швидкість повітря в місті сповільнена, тому значного розрідження викидів не відбувається. За екстремальної погоди (туман, мряка, низька хмарність) в окремих районах міста може утворюватися смог. Забруднення міста викидами автомобільного транспорту - одна з причин підвищеної захворюваності населення. Особливо небезпечним є канцероген бензопірен; кількість його у викидах автомобіля настільки значна, що середньодобова концентрація на великих магістралях приблизно дорівнює 3 мкг/100 м3, а це означає, що в середньому міський житель вдихає протягом дня 0,6 мкг бензопірену [4].

Специфіка рухливих джерел забруднення (автомобілів) проявляється: у високих темпах зростання чисельності автомобілів порівняно із зростанням кількості стаціонарних джерел; їх просторової розпорошеності (автомобілі розподіляються по території і створюють загальний підвищений фон забруднення); безпосередній близькості до житлових районів (автомобілі заповнюють всі місцеві проїзди і двори житлової забудови); більш високої токсичності викидів автотранспорту в порівнянні з викидами стаціонарних джерел; складності технічної реалізації засобів захисту від забруднень на рухомих джерелах; низькому розташуванні джерела забруднення від земної поверхні, в результаті чого відпрацьовані гази автомобілів накопичуються в зоні дихання людей і слабкіше розсіюються вітром порівняно з промисловими викидами і викидами від стаціонарних джерел транспорту, які, як правило, мають димові і вентиляційні труби значної висоти. Перераховані особливості пересувних джерел призводять до того, що автотранспорт створює в містах великі зони зі стійким перевищенням санітарно-гігієнічних нормативів забруднення повітря [19].

Вплив різних видів транспорту на міське середовище проявляється неоднаково. Якщо за усередненими даними, отриманими за різними методиками, побудувати умовний рейтинговий ряд, то по зростаючим значенням негативних впливів він буде виглядати приблизно так: метро, тролейбус, трамвай, автобус. Менш різко відрізняються шумові характеристики, але і тут, якщо рівень шуму, утворюваного більшістю експлуатованих в країні автобусів, стійкий в межах 85-90 дБ, а тролейбусами на рівні 76 дБ. Однак є всі підстави говорити про необхідність захисту людини від негативних впливів середовища проживання, елементом якої, хоча і штучним, є міський транспорт. Стосовно міського пасажирського транспорту це можуть бути, наприклад, шумозахисні екрани, захисні насадження дерев тощо (пасивні заходи); зміни в конструкції дорожніх та колійних пристроїв, встановлення очисних фільтрів на автомобілях (активні заходи). Існує таке поняття як транспортна рухомість, тобто число поїздок на транспорті, що припадає за рік на одного мешканця міста. При всій важливості транспортно-дорожнього комплексу як невідємного елемента економіки, необхідно враховувати його вельми значний негативний вплив на природні екологічні системи. Відомо, що особливо різко ці впливи відчуваються у великих містах, зростаючи в міру збільшення щільності населення. Ця закономірність справедлива і щодо міського пасажирського транспорту, який у більшості випадків концентрується навколо так званих "пунктів тяжіння" - там, де зосереджуються, обєднуються, розпорошуються і розїжджаються потоки пасажирів. При цьому важливо враховувати і різницю між екологічним слідом від дії локального нерухомого обєкта (будинок, завод тощо), що розповсюджується переважно під впливом природних впливів (вітер, течія води, гравітація), і таким же слідом від рухомої транспортної одиниці, тобто від переміщення джерела, який мов би додає до цих впливів ефект незалежної траєкторії [8].

Делись добром ;)