2.2 Екологічні проблеми Чорного та Азовського морів
Чорне та Азовське моря є най віддаленішими від відкритих вод Світового океану. Площа їх водозбірних басейнів значно перевищує площу їх акваторій, що зумовлює високу залежність морських екосистем від стану водозбірного басейну.
Азово-Чорноморський водозбірний басейн охоплює майже всю територію України (96%), частка якої у площі басейну становить майже 23%.
До Азово-Чорноморського басейну, який є південним кордоном України, потрапляє велика кількість побутових і промислових стічних вод, нафтопродуктів та залишків добрив і пестицидів.
Найуразливішими щодо антропогенного навантаження є прибережні частини Чорного та Азовського морів, особливо в зоні діяльності портів, поблизу гирлових ділянок річок, а також у межах впливу населених пунктів.
Гостра екологічна криза охопила Азовське море. Це, без перебільшення, зона екологічної катастрофи. Ще 40--50 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, й у 12 разів більше, ніж у Балтійському. В цьому морі водилося 114 видів риби, й загальний вилов іноді перевищував 300 тис. т.
Значну частину влову становили цінні осетрові породи. Сьогодні влови знизилися в середньому в 6 разів, а виловлювана риба часом містить стільки хімікатів, що споживати її небезпечно для здоровя.
В Азовському морі стався також беззвучний біологічний вибух. Десятиліття тому з експериментальних кошів у море вийшла далекосхідна риба пеленгас і швидко розселилася на всій акваторії Азова. Будучи конкурентно сильнішим, пеленгас витісняє чимало аборигенних видів азовської іхтіофауни й уже став одним із основних промислових видів цього моря.
Води Азова здавна славилися цілющими властивостями. Нині ж у результаті антропогенного забруднення ці властивості втрачені. Так, іще в 1987 р. концентрація пестицидів збільшилася в 20 разів. Сьогодні в донних відкладах моря вміст отрутохімікатів і важких металів у багато разів перевищує норму.
У 70-х роках у Таганрозькій затоці було зареєстровано перші великі спалахи токсичного "цвітіння" води синьозеленими водоростями. У 80-х роках вони стали регулярними. В 1997 р. "цвітіння" спостерігалося вже на відкритих акваторіях моря й охоплювало не тільки його східну, найбільш забруднену частину, а й західну.
Різко погіршилася санітарно-епідеміологічна ситуація на узбережжі Азова. Щороку великі курортні зони періодично оголошуються закритими через невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, спалахи особливо небезпечних інфекційних захворювань, наприклад холери.
Головні причини екологічної кризи Азова:
- хижацький вилов риби підприємствами Мінрибгоспу колишнього СРСР
- будівництво гребель і водосховищ на основних річках, що живлять море, -- Дону та Кубані, й перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники;
- впровадження в басейнах стоку в море зрошуваного землеробства та інтенсивних технологій вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що призвело до пере хімізації та засолення ґрунтів, забруднення вод, істотного скорочення стоку річок Дону й Кубані;
- неконтрольоване, лавиноподібне змивання пестицидів із полів сільгоспугідь і винесення їх у море водами Дону й Кубані;
- збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної та металургійної промисловості в містах Маріуполь, Ростов-на-Дону, Таганрог, Камиш-Бурун (лише один Маріуполь "постачає" Азовському басейнові 800 тис. т токсичних речовин щорічно);
- інтенсивне будівництво на узбережжі й морських косах численних пансіонатів і баз відпочинку й, як наслідок, -- скидання в море побутових відходів і каналізаційних стоків.
Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри та глибина. Проте в Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно приносять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків найменувань. У воді й донних відкладах значно підвищилася концентрація радіонуклідів.
Шельф забруднюють побутові й каналізаційні стоки, супровідні індустрії туризму. Через це останнім часом десятки разів закривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Одеси.
В південно-західній частині Чорного моря у звязку з розробкою підводних нафтогазових родовищ почалось інтенсивне забруднення води нафтопродуктами. Величезну небезпеку становлять потужні припортові заводи та Південний порт поблизу Одеси. Тут, зокрема, виготовляються й концентруються величезні обєми рідкого аміаку, експлуатується потужний аміакопровід Одеса--Тольятті. Ця вкрай шкідлива речовина перевозиться танкерами місткістю 50--120 тис. т. Навіть одна аварія на заводі, в порту чи на такому танкері може мати дуже тяжкі екологічні та економічні наслідки.
Через порушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного й теплового балансів водних мас моря поступово підвищується межа насичених сірководнем глибинних вод. Якщо раніше вона проходила на глибині 150--200 м, то тепер піднялася до 80--110 м.
Значно змінився склад іхтіофауни Чорного моря. Протягом останніх років спостерігається загальний спад вилову риби, причому найбільше це стосується цінних видів -- скумбрії, пеламіди, лосося, бичка, кефалі, натомість на перше місце виходять малоцінні види -- шпрот і хамса.
До Червоної книги України занесено чотири види чорноморських осетрових: білугу, шипа, стерлядь і атлантичного осетра.
Через катастрофічне зменшення кількості червоної водорості філофори її добування заборонено. Це саме стосується й молюсків, зокрема мідій.
- Вступ
- Розділ 1. Вплив екологічних проблем на економіку регіонів України
- Розділ 2. Аналіз основних екологічних проблем водних ресурсів України
- 2.2 Екологічні проблеми Чорного та Азовського морів
- Розділ 3. Екологічні проблеми деяких регіонів України
- 3.1 Екологічні проблеми Карпат
- 3.2 Екологічні проблеми міст України
- 3.3 Екологічні проблеми Донбасу
- Розділ 4. Перспективи вирішення регіональних екологічних проблем
- Висновок
- Тема 10. Економіка регіонів України
- Основні задачі новітньої екології:
- 3.3 Аналіз і формування економічного розвитку регіонів
- Економічного співробітництва України в системі євро регіонів.
- 8. Аналіз регіонів щодо інвестицій.
- 3.4. Пріоритети зміцнення економічної безпеки регіонів України
- 16. Наукові дослідження у сфері екології
- 113. Необхідність зростання та зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів України.
- 3.3. Аналіз і формування економічного розвитку регіонів