Аналіз основних проблем екології регіонів України

курсовая работа

Розділ 4. Перспективи вирішення регіональних екологічних проблем

Вирішальним чинником розвязання екологічних проблем є провідна роль держави у збереженні та відтворенні навколишнього природного середовища. В Україні прийнято цілу низку законів в природоохранній сфері, проте треба забезпечити неухильне виконання цих законів і прийнятих на їх основі нормативних актів.

Регіональна екологічна політика має дотримуватись таких правил:

у кожному конкретному регіоні використовувати такі ресурси й у такій кількості, щоб відбувалося поступове відновлення їх завдяки природним процесам;

управління стабільністю природних процесів має орієнтуватися не на окремий елемент довкілля чи окремий процес, а на всі елементи й процеси, оскільки вони нерозривно повязані;

економічні фактори не мають домінувати над екологічними --потрібен розумний баланс;

слід завбачати віддалені наслідки негативних впливів на природу й запобігати їм;

створення та освоєння принципово нових технологій, які дозволять в процесі виробництва широко використовувати природні процеси, копіювати або імітувати їх, домагаючись гармонізації суспільної та природного кругообігу речовини та енергії, їх оптимальної змички;

підвищення рівня регулювання та управління у сфері відносини природи і суспільства;

підвищення рівня екологічної культури, екологічної свідомості та поведінки мас;

дотримання загальнонаціональних пріоритетів у галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів;

формування механізму фінансового забезпечення природо-охоронної діяльності регіонів

Необхідно удосконалити управління природоохоронною діяльністю, виробити систему адміністративних, економічних, психологічних, освітніх заходів та визначити відповідальність населення за порушення заборони викидання неочищених вод у водойми і викидів у атмосферу, виробити систему безпечних технологій внесення у ґрунт мінеральних добрив, отрутохімікатів, на науковий рівень піднести процес лісозаготівель, щоб до мінімуму звести шкідливий вплив від вирубування лісу.

Особлива проблема -- створення екологічного моніторингу -- дослідних станцій, постійних постів спостереження за окремими компонентами природи та екологічною ситуацією в регіонах, які найбільш екологічно небезпечні. Нагромадження фактичних даних дасть змогу посилити глибину наукових досліджень та вносити пропозиції до екологічної політики. Необхідно обовязково робити висновки про екологічність проектів кожного споруджуваного обєкта.

Слід зазначити, що оздоровлення навколишнього середовища в Україні неможливе без координації зусиль усіх організацій, які займаються проблемами екології. Треба виробити національну програму екологічного оздоровлення, яка може стати базою поступового нормування всіх компонентів природних комплексів. З цією метою територію України поділяють на окремі частини за рівнем забруднення і розробляють регіональні програми екологічного оздоровлення.

Територію України за рівнем забруднення (див. картосхему с 248) поділяють на:

Надзвичайно забруднені території (61 тис. км2). Тут забруднення повітря в 20--250 разів перевищує нормативи, води -- у 5-- 25 разів, ґрунтів -- у 1,5--8,5 раза. До цієї зони належать Придніпровя, Донбас, східна частина Причорноморя, Чорнобильська АЕС і Чернівецька область, а також 78 міст, в яких забруднення повітря перевищує допустимі норми у 60 разів, а також 21 місто, де забруднення води перевищує норми у 12 разів.

Дуже забруднені (116,7 тис. км2) та забруднені (121,2 тис. км2) -- це території, зосереджені в районах, прилеглих до Чорнобильської АЕС, південної частини України, Полісся.

Помірно забруднені території (144,8 тис. км2) є найбільш сприятливими для життя, трудової діяльності і відпочинку (до них належать центральна частина України, а також західні області (крім Полісся), Харківська, Полтавська, Сумська, південна частина Чернігівської області).

Умовно чисті території (49,1 тис. км2) розташовані в Карпатах, Шацькому по озері, Південному березі Криму, деяких районах Придніпровя (між Обуховом (Київська обл.) і Кременчуком), північно-західних районах Одеської і Миколаївської областей, західній частині Кіровоградської, південно-західній Черкаської і південній частині Київської областей. Сприятлива ситуація також у Полтавській і Сумській областях, південному сході Чернігівщини, північних регіонах Харківської і Луганської областей.

Деякі райони 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС та причорноморські регіони інтенсивного зрошування відносять до території екологічної небезпеки. У цих районах забруднення ґрунтів у 10 і більше разів перевищує нормативний фон, води -- у 5--45 разів.

Для кожного з регіонів України характерні особливі проблеми охорони природи, тому для них слід розробляти окремі програми.

Для виконання таких програм необхідне фінансування. Зрозуміло, що значні кошти на оздоровлення екології повинні виділятися з державного бюджету. Екологічні проблеми обовязково мають враховувати економісти різних рівнів управління.

екологічний дніпро карпати економіка донбас

Делись добром ;)