Інвентаризація парникових газів в енергетичному секторі Тернопільської області

курсовая работа

1.1 Парниковий ефект та Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату

Зміна клімату - одна із найбільш обговорюваних проблем у сучасному світі. Небезпека процесу зміни клімату полягає не лише у підвищенні середньорічної температури, але й у частій появі надзвичайних погодних явищ. Разом з цим зміна клімату це не тільки екологічна проблема, але й фундаментальна проблема розвитку, її негативні наслідки загрожують соціально-економічному прогресу.

Більша частина наукового співтовариства пояснює процес зміни клімату як результат антропогенної діяльності, особливо спалювання викопного палива, а також зниженням здатності екосистем до поглинання вуглецю, що повязано з індустріально-технічною діяльністю людини. Підвищення температури повязане із ростом концентрації в атмосфері ПГ- газоподібних складників атмосфери (як природного, так і антропогенного походження), які поглинають і перевипромінюють інфрачервоне випромінювання, що призводить до «парникового ефекту».

Природний парниковий ефект стабілізує температуру атмосферного повітря та є необхідним для підтримання життя на Землі. Проте, збільшуючи викиди ПГ в атмосферу, люди порушують баланс, що складався впродовж століть, концентрація ПГ зростає, посилюється парниковий ефект. За розрахунками МГЕЗК при подальшому зростанні викидів ПГ в атмосферу такими ж темпами як зараз середньорічна температура поверхні планети збільшиться до кінця XXI сторіччя на 1,5 - 4,5 оС, що може привести до екологічних катастроф (танення льодовиків і підвищення рівня світового океану, зсув кліматичних і рослинних зон та ін.). Вже й зараз людство може відчути перші результати зміни клімату - зросла повторюваність та інтенсивність природних стихійних явищ. Це також підтверджується даними Українського науково-дослідного інституту гідрометеорології: на кінець 20 ст. середньорічна температура повітря на більшій частині України зросла на 0,5 - 1,0оС, збільшилась річна сума опадів, насамперед у зимовий та весняний періоди, частіше повторюються стихійні гідрометеорологічні явища (шквали, сильні зливи, високі паводки на ріках).

Порівняно із доіндустріальною епохою (з 1750 р.) концентрація викидів СО2 в атмосфері значно зросла (із 280 до 375 ppm), причому найбільший ріст припадає на останні десятиліття ХХ століття і зумовлений в основному спалюванням викопного палива та процесами вирубування лісів, а також іншими змінами у землекористуванні. За останні 20 років спалювання викопного палива відповідає за 3/4 росту концентрації СО2, решту росту спричинено вирубуванням лісів та деградацією земель.

Концентрація інших ПГ прямої дії - метану та закису азоту - також зростає внаслідок промислової, сільськогосподарської та інших видів діяльності. Підвищення концентрації метану приблизно на половину викликано антропогенними факторами (тваринництво, вирощування рису, утилізація відходів, витоки природного газу при його добуванні, емісії метану із шахт і т. д.). Приблизно третина сьогоднішнього росту закису азоту, за оцінками вчених, викликана теж антропогенними причинами (сільське господарство, хімічна промисловість, спалювання біомаси). В результаті антропогенної діяльності зявились ПГ прямої дії, які раніше в атмосфері не спостерігалися. До них відносяться хлорфторвуглеці (CFCs) - родина створених людиною сполук, їх замінники гідрофторвуглеці (HFCs) та інші сполуки, як наприклад, перфторвуглеці (PFCs).

Крім того, існують інші гази, такі як моноксид вуглецю (CO), оксиди азоту (NOX) та леткі неметанові органічні сполуки (NMVOCs), які безпосередньо не є ПГ, але опосередковано впливають на парниковий ефект в результаті хімічних реакцій в атмосфері. Їх називають прекурсорами або ПГ непрямої дії.

У 1988 р. Генеральною Асамблеєю ООН створено Міжурядову групу експертів з проблеми зміни клімату (МГЕЗК, англ.- Intergovernmental Panel on Climate Change - IPCC). В доповіді за 2001 р. вона зробила однозначний висновок: розбалансування глобальної кліматичної системи, як результат людської діяльності, - одна з основних причин існуючих та прогнозованих змін клімату. У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро підписано Рамкову конвенцію ООН зі зміни клімату (РКЗК), а в 1997 р. - прийнято Кіотський протокол РКЗК.

Кінцева мета Конвенції полягає у стабілізації концентрацій ПГ у атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. Конвенція також закликає Сторони спрямувати свої зусилля на досягнення наступних цілей:

· розробляти, періодично поновлювати, публікувати та надавати Конференції Сторін свої національні інвентаризації антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами усіх ПГ, які не регулюються Монреальським протоколом;

· використовувати порівнювальні методології інвентаризації викидів та поглинання ПГ, які мають бути ухвалені Конференцією Сторін.

Україна ратифікувала Конвенцію у жовтні 1996 р. і стала Стороною у серпні 1997 р. відповідно до процедур ООН, а 4 лютого 2004 р. Верховна Рада України ратифікувала Кіотський Протокол.

Виходячи з зобовязань, які має Україна у відповідності із Кіотським Протоколом, необхідно в період з 2008 по 2012 р. стабілізувати емісії ПГ в атмосферу на рівні 1990 р. та налагодити національну систему інвентаризації викидів ПГ на базі сумісних методик. На сьогодні Україна посідає 20 місце у списку країн світу з найбільшими викидами ПГ в атмосферу , але її поточні річні викиди є значно нижчими від рівня викидів у 1990 році через економічний спад у 90х роках.

парниковий інвентаризація емісія газ

Делись добром ;)