15.1. Діагностика радіаційного стану лісів та їх зонування за рівнем радіоактивного забруднення

Після найбільшої за всю історію людства аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, внаслідок радіоактивного забруднення лісових екосистем, перед лісівниками постала нова серйозна проблема щодо ведення господарства в лісах, забруднених радіонуклідами. Найбільш гостро ця проблема стоїть на Поліссі, де зосереджено близько 40% лісів України. Цей регіон у найбільшій мірі постраждав внаслідок аварії на ЧАЕС. Перед лісівниками постали проблеми технологічного, екологічного, економічного та соціального характеру, з якими вони раніше не стикалися.

Різниця в інтенсивності і характері випромінення зумовлює диференційовану реакцію лісової рослинності на вплив радіації. Дослідження засвідчили значні відмінності в розподілі сумарної активності радіонуклідів в основних компонентах лісових біоценозів (Калетник М.М.,Патлай І.М., Краснов В.П., та інші, 1999). Розподіл радіонуклідів значною мірою залежить від лісорослинних умов, складу лісостану, віку деревостану, продуктивності деревостану і обсягу фітомаси, інтенсивності біологічного кругообігу. Накопичення радіонуклідів у деревостані залежить від фракцій (органів) дерева. Основна їх кількість (понад 50% сумарної активності ¹³⁷C_s в деревостані) зосереджена в стовбурі. Значними накопичувачами є шпильки та гілки крон.

Накопичення радіонуклідів деревними породами визначається типом лісорослинних умов, лісівничими характеристиками насаджень, особливостями радіоактивного забруднення територій, міграцією радіонуклідів у лісових екосистемах і біологічними особливостями деревних порід. Найбільш чутлива до радіаційного забруднення сосна звичайна, у якій пошкоджуються насамперед бруньки. Після періоду гострої променевої депресії росту в насадженнях починаються репараційні процеси – різко зростає маса хвої (Чернявський М.В., 1990). Через 12 років після аварії на ЧАЕС у радіаційно забруднених сосняках свіжого субору на території зони безумовного відселення внаслідок припинення лісогосподарської діяльності спостерігається тенденція до зменшення середніх запасів деревостанів за класами віку; питома вага здорових дерев нижча, а всихаючих і сухих набагато вища, ніж в насадженнях поза зоною забруднення. Простежується закономірне погіршення індексу санітарного стану радіоактивного забруднення насаджень до 1.94 – 3.01 проти 1.81 – 2.11 в контрольних деревостанах (Краснов В.П., Бузун В.А., Приступа Г.К., 1998).

Для забезпечення радіаційного контролю лісових ресурсів, постійного інформування адміністративних органів та населення про радіаційну ситуацію в лісах, на робочих місцях, ведення радіомоніторингу лісів, забезпечення радіаційної безпеки працюючих в лісовому господарстві України організована радіологічна служба, яка підпорядкована Держкомлісгоспу України. При обласних лісогосподарських об’єднаннях організовані виробничі лабораторії радіаційного контролю, пости радіаційного контролю. У держлісгоспах введені посади інженерів – радіологів.

Радіаційна ситуація в лісах визначається нині двома основними факторами: вмістом радіонуклідів у ґрунті та ступенем радіоактивного забруднення рослинних та тваринних об’єктів (Рекомендації...., 1998). Ці фактори є досить важливими при оцінці умов для безпечного ведення лісового господарства.

У зв’язку із інтенсивним веденням в Україні лісового господарства, багатоцільовим господарством, пов’язаним з експлуатацією численних рослинних і тваринних видів та залежно від величини і щільності радіоактивного забруднення ґрунту і продукції лісового господарства, проведено зонування лісових територій, що зазнали радіоактивного забруднення. У відповідності із наявними матеріалами про радіоактивне забруднення продукції лісового господарства, процеси й інтенсивність міграції радіонуклідів у рослинні і тваринні об’єкти лісових територій виділяють такі зони і підзони (табл. 1).

Зона 1 – ліси зі щільністю радіоактивного забруднення ґрунту ¹³⁷C_s від 15,1 К_і/км² і вище.

Зона 2 – ліси зі щільністю радіоактивного забруднення ґрунту ¹³⁷C_s від 5,1 до 15,0 К_і/км² (К_і = 3,7.10¹⁰ Бк).

Підставою для її виділення є необхідність диференційованого використання деревини та продукції з неї. Зона включає три підзони:

підзони 2а, 2б, 2в – відповідно ділянки лісу зі щільністю забруднення ґрунту ¹³⁷C_s 5,1 – 7,0 К_і/км², ¹³⁷C_s 7,1 – 10,0 К_і/км² і, ¹³⁷C_s 10,1 – 15,0 К_і/км². У всіх підзонах цієї зони радіологічний контроль деревини проводять при відведенні ділянок лісу в рубку та перед початком розроблення лісосіки.

Таблиця 1. Зонування лісів за щільністю радіоактивного забруднення ґрунту радіоцезієм

Зона 3 – ділянки лісу зі щільністю забруднення ґрунту ¹³⁷C_s 1,0 – 5,0 К_і/км². Підставою для її виділення є необхідність регламентації використання недеревної продукції лісу та деякої продукції сільського господарства. Зона включає дві підзони:

3а – ділянки зі щільністю забруднення ґрунту ¹³⁷C_s 1,0 - 2,0 К_і/км². У цій підзоні необхідно проводити жорсткий контроль за недеревними ресурсами лісу (гриби, ягоди, лікарські рослини);

3б – ділянки лісу зі щільністю забруднення ґрунту ¹³⁷C_s 2,1 – 5,0 К_і/км². У цій підзоні заборонене використання їстивних грибів та дикорослих ягідних рослин. Жорстко контролюється осінній відстріл козулі.