Поняття природокористування, його соціально – економічна суть і складові частини.

Людина користується природним середовищем, одночасно проживаючи в ньому:

• Потреба у воді, повітрі, їжі, предметах, які необхідні для забезпечення життєдіяльності;

• Потреба у предметах для ведення промислового виробництва;

• Потреба скиду відходів, як побутових так і промислових, у навколишнє природне середовище, де вони утилізуються природним шляхом.

Природокористування – це матеріалізований бік життя та діяльності суспільства.

Доцільно виділити наступні види природокористування:

• Сільськогосподарське виробництво;

• Лісове господарство;

• Промислове виробництво;

• Енергетика;

• Урбанізація.

Природокористування техногенного спрямування (тобто нинішнє) характеризується значними відборами ресурсів та викидами відходів у атмосферне повітря, воду, грунти, надра. Важливим чинником еколобезпечності будь – якого виробництва є рівень використання мало – та безвідходних технологій.

Темпи росту енерго – та матеріаломісткості виробництва значно випереджують темпи росту населення, що викликає занепокоєння у вчених та фахівців.

Для забезпечення зростаючих потреб матеріального виробництва виникає потреба у розширенні сировинно – матеріальної бази. Потрібно вводити у виробничий процес нові запаси корисних копалин бідних, на великих глибинах, в складних гірнично – геологічних умовах, в прибережному шельфі морів та океанів.

Раціональне природокористування – це система суспільних заходів, які направлені на планомірне збереження та розширене відтворення природно – ресурсного потенціалу, поліпшення виробничіх умов родючості грунтів, продуктивності водних ресурсів, лісу, атмосферного повітря, інших факторів виробництва.

В економіці довкілля виділяють наступні аспекти:

• Екологічний;

• Техніко – економічний;

• Соціально – політичний.

Екологічний аспект полягає у забезпеченні сприятливих умов для життєдіяльності людини шляхом збереження і розширеного відтворення природно – ресурсного потенціалу.

Техніко – економічний аспект – це вибір раціональної технології виробничих процесів та технічних засобів, які забезпечують проведення ефективних природоохоронних заходів, економічної оцінки природних ресурсів, способів їх добування та переробки.

Соціально – політичний аспект – це розгляд екологічних проблем в результаті антагонізму у відносинах людина – природа внаслідок розвитку виробничої діяльності (експлуатація природи з негативними екологічними наслідками).

Марк К. твердив: ”Культура, якщо вона розвивається стихійно, а не направляється свідомо… заставляє після себе пустиню.”

Розглядаючи концепцію природокористування в історичному плані, доцільно виділити наступні принципи природокористування:

• Екстенсивне природокористування, при якому зростання матеріального виробництва здійснюється за рахунок зростаючого навантаження на навколишнє природне середовище шляхом розширення матеріальних об’єктів та територій, залучених до існуючого природокористування;

• Інтенсивне природокористування, при якому зростання матеріального виробництва здійснюється за рахунок глибшої інтенсивної розробки вихідних природних об’єктів з максимальним використанням ресурсних можливостей;

• Рівноважне збалансоване природокористування, при якому суспільство контролює свій розвиток, маючи за ціль, щоб антропогенне навантаження на довкілля було максимально нижчим за можливості самовідновлення природних систем.