Розрахунок коефіцієнта енергетичного еквівалента.

Оцінка біоенергетичної ефективності застосування того чи іншого агротехнічного заходу чи цілого комплексу заходів проводиться на основі коефіцієнта енергетичного еквівалента К_ее., запропонованого Медведовським О.К., Іваненко П.І. [5]. Згідно їхніх робіт К_ее розраховується за формулою:

, (2.1)

де - енергія, акумульована в урожаї, МДж/га;

- витрати антропогенної енергії на вирощування і збирання врожаю, МДж/га.

Витрати антропогенної енергії розраховуються у формі таблиць З.2.1-З.2.3. згідно технології вирощування заданої сільськогосподарської культури.

Агротехнічний захід або технологію вирощування сільськогосподарських культур можна вважати енергоощадною, якщо дотримується умова: К_ее>1.

2. Визначення коефіцієнта енергетичної ефективності проводять за формулою:

, (2.2.)

де - запас енергії в ґрунті, МДж/га;

- сумарна ФАР за період вегетації, МДж/га.

3. Розрахунок біологічного коефіцієнта використання енергії виконують за формулою:

, (2.3)

4. Визначення коефіцієнта енерговіддачі агроекосистеми проводять за формулою:

, (2.4)

де - витрати антропогенної енергії на відновлення родючості ґрунту та підтримання його енергопотенціалу, МДж/га.

Величина свідчить про здатність агроекосистеми віддавати вкладену в неї енергію у вигляді енергії сільськогосподарської продукції.

Якщо >1, то сільськогосподарська технологія є енергетично ефективною, і якщо <1, то дана технологія є енергетично неефективною і затрати енергії на функціонування агроекосистеми і вирощування продукції не покриваються акумульованою у цій продукції енергією.

5. Визначення коефіцієнта біологічної акумуляції природної енергії агроекосистеми проводять за формулою:

, (2.5)

6. Розрахунок коефіцієнта біологічної акумуляції антропогенної енергії проводять за формулою:

, (2.6)

Величина вказує на ефективність використання одиниці антропогенної енергії агроекосистемою. Якщо >1, то технологія характеризується як екологічно та енергетично ефективна. Якщо <1, то технологія є екологічно та енергетично невигідною. Даний показник може оцінювати як технології вирощування сільськогосподарських культур з метою отримання продукції, так і природоохоронні технології, головним завданням яких є відтворення родючості ґрунту, що не дозволяли робити наведені вище показники. При цьому найбільш енергетично вигідним варіантом є той, який поєднує в собі як господарську, так і екологічну ефективність.

7. Визначення біоенергетичної ефективності функціонування агроекосистеми проводиться за загальною формулою:

, (2.7)

де:А – приріст біоакумуляції енергії, МДж/га;

К – сумарні витрати антропогенної енергії на вирощування і збирання врожаю, зберігання, приведені до одного року, МДж/га; .

Приріст біоакумуляції енергії (на прикладі агрофітоценозу) розраховується за формулою:

, (2.8)

де: - енергія, акумульована в урожаї (основна та побічна продукція), МДж/га;

- енергія, акумульована у пожнивно-кореневих рештках, МДж/га;

- приріст енергії, акумульованої в енергопотенціалі грунту (приріст енергії запасів гумусу, фосфору, калію, кальцію) , приведений до одного року, МДж/га.

- витрати антропогенної енергії на вирощування і збирання врожаю, МДж/га.