Екологія душі

Багато хто з нас досі недооцінюють всю важливість вміння “читати і розуміти” психологічні особливості людини. Хоча таке вміння вважається одним з головних показників нашої загальної культури. Ще у стародавньому Китаї відомий філософ і вчений Конфуцій говорив: “Не турбуйся про те, що не знають тебе, а турбуйся про те, що ти не знаєш людей”.

Сучасна наука довела вірність вчення стародавніх філософів, що перш за все, слід берегти духовне здоров’я людини, тому що від духовного стану залежить в значній мірі її фізичний розвиток. Власне духовність, як форма прояву морального потенціалу людини, спрямованого на доброзичливість, співучасть, безкорисливість, здатна врятувати суспільство і особу від варварства, агресивності та жорстокості. Ми повинні прагнути закидати в свої душі милосердя, доброту, справедливість, розуміння душі іншої людини, її енергетики, звичаїв своїх предків. Без душі немає особистості, без особистості немає прогресу цивілізації, без руху немає життя.

Духовність – це зв’язок між зовнішнім і внутрішнім світом людини і не просто зв’язок, а усвідомлення нерозривної причетності до живої та неживої природи, до зовнішнього макрокосмосу і внутрішнього мікрокосмосу.

Висока духовність – це мета всіх оздоровчих систем. Без духовності людина не може подолати хвороби, одужати, бути здоровою і щасливою.

Одна з головних відмінностей, що виділяє людину з живої природи і що має вплив на розвиток особливості, є Душа і здатність мислити. Людина розвивається в оточенні інших людей, в певних соціально-історичних умовах. Під впливом виховання, оточення і умов у людей формується світогляд, характер, які зумовлюють її поведінку і діяльність.

Під психічною енергією часто розуміють те, що в звичайному розумінні значиться як духовність і розвиток психічної енергії є, по суті, розвитком духовності, але не тієї духовності, яка у сучасної людини виражається у виконанні обрядів і в ходінні в храми, але цієї істинної, вищої духовності, яка полягає в залученні до Вищого світу; в розкритті в собі вищої свідомості, в розвитку собі, в оволодінні і свідомому користуванні цією силою, яка властива кожному із нас, для користі еволюції і для блага всього людства.

Однім із засобів оздоровлення душі і заспокоєння і гармонії, для концентрації розуму й волі на досягнення мети використовують медитацію.

Досвід тисячоліть свідчить про медитацію як про ефективну аутопсихологію, тобто спосіб впливу людини на свою психіку і управління нею для вирішення наступних завдань:

• зміцнення нервової системи, покращання психічного здоров’я;

• придбання впевненості в собі;

• гармонізація роботи лівої і правої півкулі і, тим самим, досягнення гармонійної взаємодії свідомості і підсвідомості;

• підвищення творчого натхнення.

Наші предки вважали, що духовне життя людини тримається на трьох китах. Перший кит – це десять біблейських заповідей; другій кит – сім смертних гріхів: (гоноровість, черевоугідництво, гнів, скупість, униння, заздрість, блуд); третій – Віра, Надія, Любов та Мудрість (Софія).