3. Предмет і методи екологічного права.

Предмет екологічного права. Складають суспільні екологічні відносини, які врегульовані

нормами екологічного законодавства, і спрямовані на задоволення потреб суспільства,

держави, в сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного

середовища, і забезпечення екологічної безпеки, і які базуються на множинності форм

права власності на природні ресурси та право природо користування, а також

екологічного права людина на безпечне для життя та здоров’я довкілля.

Предмет екологічного права зумовлений комплексним характером його об'екта, а отже,

він також е комплексним. 3 урахуванням особливостей правового регулювання щодо

охорони і використання зазначених складових елементів об'екта екологічного права

можна виділити чотири блоки екологічних відносин, які е визначальними для

характеристики предмета правового регулювання екологічного права.

До першого блоку належать відносини щодо охорони навколишнь­ого природного

середовища як комплексного природно-антропогенного явища. Слово «охорона» при

цьому розуміють у широкомузначенні — як комплекс заходів, спрямованих на

збереження, відтворення і поліпшення стану цього середовища. Йдеться, по суті, про

управління якістю довкілля.

Другий, похідний від першого, блок екологічних відносин — це відносини щодо

використання природних ресурсів. Ці відносини регулюються нормами

природоресурсного права. Його тільки умовно можна розглядати як існуюче окремо від

права охорони навколишнього природного середовища (екологічного права). Адже

раціональне природокористування неможливе без еколого-охоронних заходів, і навпаки.

Третій блок становлять екологічні відносини, що стосуються забезпечення проголошеного

Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 9), а потім і

Конституцією України (ст. 50) права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

У більш широкому плані йдеться про забезпечення екологічної безпеки, тобто запобігання

погіршенню екологічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров'я людей.

Нарешті, до четвертого блоку екологічних відносин належать відносини у сфері

формування, збереження та раціонального, невиснажливого використання екомережі.

Коло цих відносин постійно розширюється, і вони справляють істотний вплив на стан

навколиш­нього природного середовища, задоволення сучасних та перспективних

економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів суспільства. Саме правовий

режим особливої державної охорони є об'єднуючою засадою для групування відповідних

відносин до цього блоку. Він визначається цінністю, унікальністю або необхідністю

відновлення деградованих або малоцінних земель.

Методи ЕПУ – встановлені нормами специфічні способи правового впливу на поведінку

учасників відповідних правовідносин:

 Авторитарний(імперативний) метод: повноваження д, яка від імені укр. Народу

забезпечує пр. власника на природ ресурси, забезпеч екол безпеку, дбає про

потребу населення:

Заборони /Дозволи/Обмеження/Стандартизація/Екологічне нормування/ Екологічна

експертиза/ Екологічний моніторинг тощо

 Заохочувальний(диспозитивний) метод: дозволяє суб’єктам регулювати між собою

свої потреби та інтереси на договірних началах.