13. Конституційні засади екологічного права.

Конституція України як Основний Закон держави є політико-правовим актом, шо має найвищу

юридичну силу. Вона є також основним джерелом права України, в тому числі екологічного.

У суто екологічному аспекті Конституція є основою для формування екологічної політики і реалізації

екологічної функції держави. На конституційному рівні закріплені обов'язки держави щодо охоро­ни

навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки (ст. 16), прав власності на

природні ресурси (ст. 13), права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на

відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50). Водночас Основний Закон покладає на

кожного обов'язок не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані їй збитки (ст. 66).

Ряд норм Конституції визначають основи діяльності й компетенцію державних органів у екологічній

сфері (Верховної Ради України, Прези­дента України, Кабінету Міністрів України), в тому числі

шляхом прийняття ними відповідних нормативно-правових актів (статті 92, 106, 116 та ін.). Тут же

йдеться і про повноваження Автономної Республіки Крим (ст. 138) та органів місцевого

самоврядування (ст. 142) у вирішенні пи­тань охорони довкілля та раціонального природокористування.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти

приймаються на основі Конституції й повинні відповідати їй (ст. 8). Це конституційне положения

повною мірою стосується й актів екологічного права.