2.Гарантування екологічної безпеки – мета екологічної політики держави

Ст. 1 Про ОНПС Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є

регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів,

забезпечення екологічної безпеки, (…)

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 50) визначає екологічну

безпеку як стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження

погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей, що гарантується

здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних екологічних, політичних, економічних, технічних,

організаційних, державно-правових та інших заходів.

Як суб'єктивна категорія вона проявляється у процесі реалізації суб'єктивного права громадян на

екологічну безпеку шляхом регулятивного та охоронного методів. З іншого боку — це об'єктивно

існуюча система правового забезпечення екологічної безпеки, за допомогою якої регламентується

екологічно небезпечна діяльність, режим використання природних ресурсів, охорона довкілля,

попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для природних об'єктів і

населення. Довкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у законодавстві

критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, які стосуються його чистоти (незабрудненості),

ресурсомісткості (невиснаженості), екологічної стійкості, санітарних вимог, видового різноманіття,

здатності задовольняти інтереси громадян

Чинне екологічне законодавство України як критерії безпеки навколишнього природного

середовища передбачає спеціальні нормативи екологічної безпеки.

Об'єктами екологічної безпеки відповідно до ст. 3 Закону «Про основи національної безпеки

України» є: людина і громадянин (їх конституційні права та свободи, перелік яких відповідно

до Основного Закону (ст. 22) не є вичерпним); суспільство (його духовні, морально-етичні,

культурні, історичні, інтелектуальні цінності, інформаційне і навколишнє природне

середовище і природні ресурси); держава (її конституційний лад, суверенітет, територіальна

цілісність і недоторканність).

Екологічна небезпека — це сукупна небезпека, діяльність техногенних систем, під впливом

яких виникли природні екологічні фактори та негативні природні процеси. У зв'язку з тим, що

антропогенне і технічне перевантаження на довкілля постійно зростає, закріплено Перелік

видів діяльності і об'єктів, що являють собою підвищену екологічну небезпеку, який зараз

містить понад 22 їх види і постійно поновлюється.

Правові вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки різноманітні за своїм змістом,

направленістю і містяться не тільки в екологічному законодавстві, але й в інших нормативно-правових приписах держави.

Чинне законодавство України не тільки визначає основні засади державної політики,

спрямованої на захист національних інтересів, гарантування в Україні безпеки особи,

суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, але й

визнає пріоритетні національні інтереси: забезпечення екологічно та техногенно безпечних

умов життєдіяльності громадян і суспільства; збереження навколишнього природного

середовища; раціональне використання природних ресурсів (ст. 6 Закону України «Про основи

національної безпеки України»).

Загальні положення у сфері екологічної безпеки закріплені Законом України «Про охорону

навколишнього природного середовища». Самостійного закріплення в ньому дістав принцип

правового забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, який належить до

основних принципів екологічного права (ст. 3). Його сутність полягає в тому, що за допомогою

правових та інших заходів забезпечується підтримка безпечного стану навколишнього

природного середовища для життя та здоров'я громадян, довкілля в цілому.

У поресурсовому законодавстві окремо вирізняються принципи, що забезпечують пріоритет

екологічних вимог перед іншими. До них належать: пріоритетність вимог екологічної безпеки;

обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання

природних ресурсів; гарантування екологічно безпечного середовища для життя та здоров'я

людей. Відмінною рисою цих принципів від інших є забезпечення підтримання екологічної

рівноваги на території України.