1. Переважання на території відносно незміненого природного ландшафту - характерного або унікального для певних регіонів.

2. Відсутність на території, яка пропонується для створення парку, великих промислових центрів, значного забруднення природних комп­лексів тощо - тобто територія не повинна мати значного ступеня екологічної загрози.

3. Наявність на території осередків природних екотопів з цінним рослинним та тваринним світом, на яких встановлений охоронний режим (заказників, заповідних урочищ, памяток природи), або ділянок, на яких можливе створення таких обєктів.

4. Привабливість території для населення (її ландшафтний та істо-рико-культурний імідж) з метою проведення регламентованої рекреації і екотуризму.

5. Наявність історичних та культурних цінностей, місць, повязаних з минулим нашого народу, центрів народних ремесел та ін.

6. Важлива роль території, як частини більш широких територіаль­них природоохоронних мереж (екологічної мережі, прикордонних природоохоронних смуг, мережі цінних водно-болотних угідь тощо).

7. Можливість організації на цій території наукового, екологічного, мисливського, рибальського туризму, а також природоохоронних екскурсій (в перспективі - по прокладеній мережі стежок).

8. Велике екологічне значення території майбутнього парку у відповідному природному регіоні - насамперед, для регіонів зі значним антропогенним навантаженням.

Зонування РЛП має свої особливості у порівнянні із зонуванням на-WbhiHX природних парків, що витікає із статусу цих територій. Автори W®®!?"»Що на території РЛП доцільним є виділення таких зон [4]:

1. Заказна (резерватна) зона, що обєднує території природно-"ДМИХкатегорій (заказників, памяток природи, заповідних урочищ) ^на ТЯтврії парку. Вона здебільшого буде територіальне розєднаною. -.УЇРТановлюється режим, передбачений для заказників та памяток природи, тому недоцільно називати цю зону заповідною, як це прийнято в національних парках. В межах заказної зони недоцільне проведення масових екскурсій та рекреації, можливе здійснення спеціальних екологічних екскурсій та відвідування з іншими науковими та пізнавальними цілями. Площа заказної зони різна, рекомендована -10-25% від площі парку.

2. Зона регульованої рекреації (екскурсійна зона) охоплює маршрути постійних екскурсій та екологічного туризму на території парку. Є найбільшою на його території (50-70% площі парку). Основна вимога до режиму - збереження існуючого ландшафту, заборона будівництва великих промислових обєктів. Тут можливі заходи по реконструкції ландшафту і ренатуралізації окремих ділянок, прокладаються та обладнуються маршрути екскурсій для різних груп відвідувачів і екологічні стежки. На господарських угіддях цієї зони ведеться традиційне господарювання з деякими екологічними обмеженнями.

3. Зона стаціонарної рекреації є невеликою за площею (вона займає до 5-10% території парку), і призначена для розміщення обєктів обслуговування відвідувачів - готелів, мотелів, кемпінгів тощо. Саме тут бажано розмістити садибу парку, дирекцію, науковий штат, центр екологічного навчання та екскурсійного обслуговування.

4. Господарська зона включає території населених пунктів та сільськогосподарських угідь, які входять до меж парку. Тут ведеться тра­диційне господарство із додержанням вимог щодо охорони навко­лишнього природного середовища. Здійснюється природо-освітня та еколого-виховна робота серед населення, яку спрямовує дирекція парку.

РЛП є обєктами місцевого підпорядкування і створюються за рішенням обласної Ради, а у випадках делегування повноважень -облдержадміністрацією (можливо двох або більше областей, якщо парк є міжобласним). Для прийняття рішення необхідні; клопотання щодо доцільності організації РЛП; проект створення з погодженнями землекористувачів, сільських рад, районної ради, районного архітектора, санітарно-епідеміологічної служби, районного відділу земельних ресурсів. Парки здебільшого підпорядковуються органам, які їх створили, і фінансуються ними. В окремих випадках можуть бути підпорядковані акціонерним товариствам, які їх і фінансують (Печенізьке поле, Трахтемирів). Після прийняття рішення про створення парку створюється дирекція та формується штат співробітників. Діяльність РЛП регламентується Положенням, яке розробляє дирекція. На першому етапі діяльності необхідні: служба охорони парку; організатор туристичних заходів; співробітник, відповідальний за екологічне виховання; співробітник, що контролює екологічний стан території і співпрацює з господарствами, на землях яких знаходиться парк. З розвитком парку до штату доцільно ввести науковців, насамперед, організаторів проведення наукових досліджень силами співробітників наукових установ.

Створення РЛП, як правило, не передбачає вилучення земельних дінЬк у землекористувачів. Тому дирекції РЛП доцільно проводити рр(Йту з .керівництвом місцевих господарств і з населенням щодо Стримування їх господарської діяльності на вирощування екологічно чистих продуктів харчування та виготовлення сувенірних виробів для гоіреб туристів.

Існуючі РЛП нині ще здебільшого не розгорнули свою діяльність, в біВтльох .з них немає дирекції і штату. Фінансова скрута затримує розвиток діяльності парків. Проте, ряд парків вже підготував і видав інфраційні матеріали про природні умови, біорізноманіття, особливості парків - наприклад, Тілігульський РЛП на Одещині, Орільський на Дніпропетровщині, "Припять-Стохід" (Волинська та Рівненська обл.) та деякі інші. Про один з наймолодших в Україні РЛП "Мальованка" на Хмельниччині (створений 11.05.1999 p.) видана брошура-розповідь "Мальованка, чарівний край". Проте, в цілому створення і діяльність РЛП в межах України висвітлюються недостатньо.