1.1. Роль природно-заповідної мережі України на сучасному етапі
Природно-заповідна мережа України, значною мірою успадкована від Української РСР, отримала значний розвиток протягом 1992-1998 років. Значний вплив на її формування мало прийняття Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (1992) [13] та затвердження Верховною Радою у 1994 році Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні. Без науково обгрунтованої мережі природно-заповідних територій та обєктів збереження біологічного та ландшафтного різноманіття є неможливим, особливо в звязку із все зростаючим антропогенним пресом.
Значення природно-заповідних територій нині зростає у всьому світі. В пятнадцяти країнах Європейського Союзу прийнята програма "NATU-RA 2000" [33]. Рада міністрів Євросоюзу в рамках цієї програми надає великого значення створенню мережі територій, що охороняються, на території країн, які входять до складу Союзу. Ця мережа має відігравати ключову роль в охороні природних комплексів країн Союзу в майбутньому столітті, а при зєднанні з екологічною мережею (Emerald) буде знаряддям для охорони біорізноманіття всієї Європи. Кожна держава може вибрати методи, способи та механізми, які застосовує для охорони природи на своїй території із вирішенням наукових, економічних, суспільних, культурних проблем. Формування мережі природно-заповідних територій є інтегральною частиною раціонального використання землі, вона повинна функціонувати в рівновазі з багатьма напрямками господарства і соціального життя. Основними напрямками формування природоохоронної мережі "NATURA 2000" є охорона місцезнаходжень (біотопів) рідкісних рослин і тварин, рідкісних рослинних угруповань, насамперед, характерних для регіонів Європи альпійських, атлантичних тощо - всього близько 200 типів біотопів. Особливої охорони в Європі вимагають місця поселення птахів, із яких 181 вид в Європі знаходиться під загрозою і вимагає спеціальної охорони.
Важливим елементом в країнах Європи є проведення на базі мережі "NATURA 2000" моніторингових досліджень та екологічного виховання.
Важливу роль відіграє природно-заповідна мережа держави як показник її сталого розвитку. Ідея сталого розвитку була проголошена відомою конференцією 00Н в Ріо-де-Жанейро. Принципи, проголошені там, є важливими та актуальними для України. Їх головна методологічна передумова - це пріоритет проблем соціально-економічного прогресу та якості навколишнього середовища, що взаємно підсилюють та доповнюють одна одну. Процес сталого розвитку потребує створення здорового природного життєвого середовища для людини, збереження і примноження біорізноманіття в Україні.
В аспекті формування та розвитку природно-заповідної мережі показниками сталого розвитку [3] є:
1. Загальна площа природно-заповідних територій в абсолютній та відносній ("процент заповідності") кількості, що складає екологічний каркас держави.
2. Якісний (категорійний) склад природно-заповідних територій. Він має бути охарактеризований насамперед по відношенню до категорій, запропонованих МСОП.
3. Наявність планів перспективного розвитку заповідної мережі держави, що враховували б перший та другий показники.
4. Наявність мережі міждержавних природно-заповідних територій, що в Європі зєднують між собою заповідні мережі різних країн.
- 1. Аналіз класифікацій природно-заповідних територій ................. 6
- 2. Режим природно-заповідних територій та його використання в їх категоризації (в.А. Онищенко)...................................................... 19
- 3. Аналіз категорій існуючої класифікації природно-заповідних територій, на яких охороняються природні комплекси ................ 27
- 5. Категорії природно-заповідного фонду та екологічна мережа (т.Л. Андрієнко)........................................................................... 52
- 1. Аналіз класифікацій природно-заповідних територій ................. 6
- 2. Режим природно-заповідних територій та його використання в їх категоризацГі (в.А. Онищенко)...................................................... 19
- 3. Аналіз категорій існуючої класифікації природно-заповідних територій, на яких охороняються природні комплекси ................ 27
- 3.1. Біосферні заповідники (біосферні резервати) (т.Л. Андрієнко,
- 5. Категорії природно-заповідного фонду та екологічна мережа (т.Л. Андрієнко).........................................................................
- 1. Аналіз класифікацій природно-заповідних територій
- 1.1. Роль природно-заповідної мережі України на сучасному етапі
- 1.2. Класифікація природно-заповідних територій мсоп
- 2. Режим природно-заповідних територій та його використання в їх категоризащї
- 2, Диференціація обліку природно-заповідних територій
- II. Обєкти місцевого значення.
- Пропоновані обмеження площі режимних зон в межах обєктів пзф та їх функціональних зон
- 3. Аналіз категорій існуючої класифікації природно-заповідних територій, на яких охороняються природні комплекси
- 3.1. Біосферні заповідники (біосферні резервати)
- 3.2. Природні заповідники
- 3.3. Національні природні парки
- 3.4 Памятки природи
- 3.5 Заказники
- 3.6. Регіональні ландшафтні парки
- 1. Переважання на території відносно незміненого природного ландшафту - характерного або унікального для певних регіонів.
- 3.7. Заповідні урочища
- 4. Міждержавні природно-заповідні території
- 5. Категорії природно-заповідних територій та екологічна мережа
- 6. Пропоновані категорії природно-заповідного фонду
- 6.1. Заповідні ділянки
- 6.2. Області охорони ландшафту