2. Техногенний та «природний» парниковий ефекти.
Сонячна енергія, що досягає Землі, на 30 % відбивається безпосередньо в космос (хмари, повітря, грунт). Якби й решта 70 % енергії, що абсорбується водяною парою, хмарами та грунтом, відбивалось у вигляді інфрачервоного випромінювання (тепла) в космос, температура поверхні Землі становила б -18 0С. Проте, відбите тепло знову на 85 % відбивається хмарами та рідкісними газами (гази, що складають менш 0,1 об. % атмосфери) назад на Землю і нагріває її на 33 0С. Це явище, без якого життя на Землі було б неможливе, дістало назву «природний парниковий ефект». «Природними» джерелами парниковогоефекту вважаються:
- сонячна енергія;
- падіння метеоритів, яке спричиняє кількісні та якісні зміни аерозольної складової атмосфери, а високі температури призводять до місцевих її перегрівів;
- землетруси, в результаті яких в атмосферу надходить багато пилу, водяної пари, а також змінюються її фізичні параметри, що балансують потоки сонячної та земної радіації;
- виверження вулканів та діяльність гейзерів, які підвищують температуру не лише за рахунок розплавленої маси, але й виділяють в атмосферу велику кількість оксидів карбону і сульфуру;
- лісові пожежі, викиди «болотного газу» - метану, окислення опалого листя, деревини, решток тварин та птахів, внаслідок чого в результаті проходження складних мікробіологічних та хімічних процесів в атмосферу потрапляє ряд компонентів, які сприяють накопиченню парникових газів.
В ефекті «природного» нагрівання беруть участь також:
- водяна пар – на 62 % (20,6 0С);
- діоксид вуглецю – на 21,8 % (7,2 0С);
- озон, близький до грунту – на 7,3 % (2,4 0С);
- діоксид азоту – на 4,2 % (1,4 0С);
- метан – на 2,4 % (0,8 0С);
- фторхлорвуглеводні – на 2,1 % (0,7 0С).
Відомо, що відносно сталий протягом багатьох сотень років якісний склад атмосфери в останні 100 років зазнає постійних змін внаслідок посилення антропогенної діяльності. Зростання концентрації в атмосферному повітрі парникових газів, перш за все вуглекислого, меншою мірою – метану, оксидів азоту, водяної пари та рідкісних газів призвело до виникнення явища антропогенного парникового ефекту – коли відбувається вільне пропускання на поверхню Землі сонячної енергії і абсорбція інфрачервоного випромінювання, внаслідок чого нагрівається повітря. Зокрема, кількість СО2 в атмосфері збільшилась на 20 %, метану – майже на 90 %. Щорічний приріст СО2 становить 0,5 - 2,2* 10-6, що у світовому масштабі складає 20 млрд т. В антропогенному парниковому ефекті беруть участь:
діоксид вуглецю – 50 %;
метан -19 %;
фторхлорвуглеводні – 17 %;
закис азоту – 4 %;
водяна пара – 2 %;
озон тропосфери – 0,8 %.
За прогнозами наслідками подвоєння кількості СО2 в атмосфері будуть:
танення північного полярного льоду;
повільне підвищення рівня моря (лід Гренландії – 5 км, Антарктики - 60-70 м) у разі танення материкового льоду та через теплове розширення нагрітої води;
затоплення густозаселених узбережних областей (дельта річки Нігер, Бангладеш);
зростання кількості опадів внаслідок сильнішого випаровування, яке вже мавє місце між 35 та 70 0 пн.ш.;
зниження кількості опадів через зростання випаровування, яке вже спостерігається між 5 та 35 0 пн.ш.;
переміщення найважливіших зон вирощування основних сільськогосподарських культур на північ - в області з малопродуктивними грунтами (підзоли, грунти над вічною мерзлотою, латерити);
переміщення посушливих зон Землі на півдні на 400-800 км у густозаселені субтропічні області;
зменшення площі та переміщення на північ Середньоземноморської зони;
зменшення зон вічної мерзлоти з поширення лісів до Арктичного узбережжя.
Потепління потягне за собою зміни клімату майже на всій планеті, що може мати негативні і навіть катастрофічні наслідки. для порівняння необхідно відмітити, що з кінця ХІХ століття і до початку ХХІ століття глобальне підвищення температури на Земній кулі склало 0,6 0 С, тоді як у другій половині ХХ сторіччя температура збільшувалась кожні 10 років на 0,3 0 С.
Занепокоєна загрозою глобального потепління клімату внаслідок парникового ефекту світова спільнота намагається впровадити цілий ряд запобіжних заходів. У 1992 р. Конференцією ООН із питань довкілля й розвитку прийнято Рамкову конвенцію про зміну клімату, яка набула чинності 21.03.1994 р. і була ратифікована Україною 29.10.1996 р. ЇЇ метою є досягнення стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би шкідливого антропогенного впливу на кліматичну систему планети. Цю Конвенцію підписали 159 держав-членів ООН, проте США та країни ОПЕК відмовились приєднатись до даного документу. Згідно з цією Конвенцією і Кіотським протоколом (прийнятий 11.12.1997 р.), який є її доповненням, промислово розвинені країни, в їх числі й Україна, повинні з 2008 по 2012 роки знизити як мінімум на 5,2 % у порівнянні із рівнем 1990 року загальні викиди шести газів (СО2, СН4, NО2, HFK, PFK, SF6), які спричиняють парниковий ефект.
- Лекція 1. Вступ до дисципліни ОіРвап
- 1. Загальні свідчення.
- 2. Сутність та правові засади дисципліни.
- 3. Завдання дисципліни.
- 1. Будова атмосфери, її хімічний склад та функції у глобальній екосистемі.
- 2. Екологічне значення основних компонентів атмосферного повітря.
- 3. Екологічний стан атмосферного повітря в Україні.
- 1. Джерела забруднення та їх викиди в атмосферу.
- 2. Техногенний та «природний» парниковий ефекти.
- 3. Озонові діри.
- 4. Кислотні дощі.
- 5. Смог.
- 1. Нормування якості атмосферного повітря.
- 2. Моніторин, моделювання та прогнозування стану атмосфери.
- 3. Необхідність очищення промислових газів.
- Лекція 5. Очистка промислових газів від твердих включень (сепарація пилу)
- 1. Загальні свідчення.
- 2. Сепарація пилу в механічних знепилюючих пристроях.
- 3. Сепарація пилу в мокрих знешілюючих пристроях.
- 4. Сепарація пилу за допомогою фільтруючих пристроїв.
- 5. Сепарація пилу в електрофільтрах.
- Лекція 6. Очищення промислових викидів від крапельної рідини і газоподібних сполук
- 1. Вловлювашгя крапельної рідини.
- 2. Загальні методи очистки промислових газів від газоподібних сполук.
- 2.1. Вловлювання газоподібних сполук методом абсорбції.
- 2.2. Вловлювання газоподібних сполук методом адсорбції.
- 2.3. Вловлювання газоподібних речовин методом хімічних реакцій (хемосорбції).
- 2.4. Використання каталітичних методів перетворення газоподібних сполук.
- 2.5. Термічні методи знешкодження газоподібшгх сполук.
- Лекція 8. Методи очистки промислових газів від оксидів нітрогену
- 1. Загальні свідчення.
- Лекція 9. Очистка промислових газів від оксиду карбону (со)
- 1. Загальні свідчення.
- Лекція 10. Очистка промислових газів від діоксиду карбону
- 1. Загальні свідчення.
- 3. Поглинання розчинами етаноламінів.
- Лекція 11. Очистка промисловій газів від сірководню
- 1. Загальні свідчення.
- Лекція 12. Методи зниження забруднення атмосфери викидами від двигунів внутрішнього згорання
- 1. Загальні свідчення.