Словник основних термінів з курсу «Регіональна економіка»

Продуктивні сили – система матеріальних елементів та людських ресурсів, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності забезпечують виробництво матеріальних благ та послуг для задоволення потреб суспільства.

Розміщення продуктивних сил – процес наукового обґрунтування та втілення в практику господарювання конкретних рішень щодо їх просторової (територіальної) організації.

Закономірності розміщення продуктивних сил - об’єктивні, внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між усіма елементами їх просторової організації.

Критерії розміщення продуктивних сил – орієнтири практичної спрямованості, якими керують при виборі оптимального варіанта їх територіального розташування.

Принципи розміщення продуктивних сил – головні ідеї та вихідні положення, що формують першооснову їх територіальної організації.

Фактори розміщення продуктивних сил – певні причини та чинники, що впливають на їх територіальне розташування, визначають його ефективність.

Район економічний – територіально спеціалізована частина народного господарства країни, взаємопов’язана економічними відносинами з іншими територіями.

Районування економічне – науково обгрунтованний поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються внаслідок розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

Територіально-виробничий комплекс (ТВК) – частка народногосподарського комплексу країни в межах великого регіону, яка відзначається тісним взаємозв’язком і взаємообумовленим розвитком різних галузей виробництва.

Державна регіональна економічна політика – це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку краіни відповідно до її поточних і стратегічних цілей.

Ринок регіональний – ринок певного товару чи товарної групи, сфера функціонування якого обмежується переважно рамками одного регіону (області, краю, республіки).

Пропозиція народного господарства – співвідношення між сферами і галузями народного господарства, між стадіями суспільного відтворення, між різними регіонами країни.

Відтворення населення – процес неперервної заміни поколінь.

Депопуляція – процес скорочення чисельності населення внаслідок переважання смертності над народжуваністю.

Економічно активне (трудоактивне) населення – загальна чисельність населення, старшого від певного віку (16 або 18 років), яке працює або прагне працювати за винагороду.

Міграція – переміщення робочої сили (працездатних мігрантів) через кордони тих чи інших територій, країн, населених пунктів зі зміною місця проживання. Розрізняють зовнішню і внутрішню, зворотну і незворотну міграції.

Рух населення – процеси зміни чисельності та складу населення:

природний рух – народження, смерті, шлюби і розлучення;

механічний рух – зміни місця проживання в межах країни (внутрішня міграція) або переїзди до інших країн (зовнішня міграція);

соціальний рух – перехід людей з одних соціальних груп до інших,що приводить до зміни їх соціальних ознак.

Робоча сила – загальна чисельність населення старшого від певного віку (16 або 18 років), яке в даний конкретний момент працює або прагне працювати за винагороду.

Земельний фонд – усі землі незалежно від цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму.

Природні умови – тіла і сили природи, які мають істотне значення для життєдіяльності людей, але не використовуються безпосередньо у господарській діяльності суспільства.

Природно-ресурсний потенціал – фактор розміщення продуктивних сил, що включає природні ресурси і природні умови, які можуть бути залучені в господарську діяльність за певних умов.

Ресурси економічні – джерела забезпечення виробництва, включаючи природні, трудові, інформаційні, фінансові тощо.

Ресурси природні – тіла і сили природи, які можуть бути використані для задоволення потреб суспільства.

Ресурси рекреаційні – обїекти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку і туризму.

Ресурсозбереження – один з важливих напрямів підвищення ефективності виробництва на основі раціонального, економного використання усіх видів ресурсів.

Народногосподарський комплекс – система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах України.

Структура виробництва – співвідношення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці.

Галузь господарства – сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.

Виробнича сфера – сфера матеріального виробництва.

Невиробнича сфера – сукупність галузей господарства, які здійснюють функції по наданню послуг нематеріального характеру суспільству і населенню.

Галузь промисловості – сукупність підприємств (об’єднань), яка характеризується: єдністю економічного призначення виробленої продукції, однорідністю переробленої сировини й основних матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

Промисловий район – інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробничої спеціалізації.

Автоматизація виробництва – напрям науково-технічного прогресу, який забезпечує повне усунення і заміщення фізичної праці робітників системою машин, обладнання, апаратів і приладів, включаючи ЕОМ.

Інвестиційна політика – сукупність господарських рішень, які визначають основний напрям капітальних вкладень, заходи щодо їх концентрації у галузях пріоритетного розвитку.

Інновація – вкладення коштів у нову техніку, технологію, нові форми організації праці і управління, які охоплюють не тільки окремі підприємства, а й галузь.

Інтенсифікація виробництва – збільшення розмірів виробництва за рахунок застосування більш ефективних засобів виробництва, досконалих форм організації праці і технологічних процесів, які втілюють останні досягнення науково-технічного прогресу, а також кращого використання наявного виробничого потенціалу.

Міжгалузевий науково-технічний комплекс (МНТК) – форма сполучення науки з виробництвом, яка покликана по пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу здійснювати швидке і ефективне формування циклу “наука – виробництво”, сприяти прискоренню розробки нових ідей і ефективному використанню їх на праці

Національний інтелект – це синтетичний показник розвитку нації та її індивідів. Він виражає рівень знань природніх і суспільних процесів, рівень мислення, національного самоусвідомлення, гуманістичних відносин, моралі, етики, естетики, ідеології, міжнародних зв’язків тощо.

Ресурсозберігаюча технологія – узагальнена назва технологій, за яких виробничий процес забезпечується мінімальною витратою ресурсів і енергії, матеріалів і т. п. При заданій кількості щодо випуску продукції і необхідній продуктивності.

Вугільна промисловість – сукупність взаємопов’язаних між собою підприємств з добування, збагачення й брикетування кам’яного та бурого вугілля.

Газова промисловість – сукупність підприємств, що здійснюють видобування, транспортування, зберігання та перероблення природного газу.

Електроенергетика – галузь промисловості, що охоплює виробництво електроенергії, її транспортування, електромережі, котельні та інші об’єкти.

Нафтова промисловість – сукупність підприємств – з розвідування і видобутку нафти й попутного нафтового газу, зберігання і транспортування нафти, її переробки; включає нафтодобувну й нафтопереробну промисловість.

Паливно-енергатичний комплекс – сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання.

Машинобудівний комплекс – сукупність галузей промисловості, що виробляють машини й устаткування для потреб народного господарства.

Агропромисловий комплекс – сукупність галузей народного господарства, що зайняті виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача.

Рівень життя – соціально-економічна категорія, яка характеризує рівень і ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення. Рівень життя відбиває система таких кількісних і якісних показників: загальний обсяг спожитих матеріальних благ і послуг, реальні доходи населення, рівень споживання продовольчих і непродовольчих товарів, а також послуг, розмір оплати праці, умови праці, тривалість робочого і вільного часу, житлові умови, якість обслуговування населення, розвиток освіти, охорони здоров’я, культури тощо.

Соціальна інфраструктура – стійка сукупність матеріальних елементів, які створюють умови для раціональної організації основних видів діяльності людини – виробничої, суспільно-політичної, культурної і сімейно-побутової.

Якість життя – категорія, що відбиває рівень задоволення матеріальних і культурних потреб людей: якість харчування, одягу, комфорт житла, якість освіти, охорони здоров’я, сфери обслуговування, навколишнього середовища, рекреації, задоволення потреб в об’єктивній інформації, змістовному спілкуванні, знаннях, творчій праці та ін.

Вантажо- і пасажирооборот – показники виконаної роботи.Визначаються як добуток обсягу перевезень (вантажів чи пасажирів) на відстань їх транспортування.

Транспортний вузол – комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менше як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів.

Капітальне будівництво – галузь народного господарства, яка здійснює будівництво нових об’єктів виробничого і невиробничого призначення, а також реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючих.

Гірнохімічна промисловість – галузь хімічної промисловості, що спеціалізується на видобутку різноманітної природної сировини для інших галузей хімічної промисловості і перш за все для основної хімії.

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) – це сукупність підприємств, пов’язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини.

Структура ЛПК: лісове господарство, лісозаготівельна промисловість, галузь лісової промисловості по механічній і хіміко-механічній (лісопильна, фанерна, сірникова, виробництво дерев’яних будівельних деталей і будинків, деревностружкових і деревноволокнистих плит, меблів) та хімічній (лісохімічна, целюлозно-паперова промисловість) переробці деревини, а також гідролізна і будильно-екстраційна промисловість, обслуговуючі виробництва ( виробництво і ремонт машин та устаткування), заводи по виготовленню предметів праці для окремих галузей, підприємства матеріально-технічного постачання, галузі і заклади невиробничого обслуговування (підготовка кадрів, науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність).

Лісове господарство вивчає, веде облік і збереження лісів, посилює їх корисні природні властивості, забезпечує розширене відтворення та поліпшення їхньої якості, підвищення продуктивності, сприяє раціональному використанню земельного лісового фонду, а також безпосередньому і невиснажливому користуванню лісом для забезпечення потреб у деревині та іншій лісовій продукції.

Міжнародний поділ праці – це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї або іншої продукції чи наданні послуг, якими вони обмінюються.

Міжнародні економічні відносини – система господарських і торгово-економічних відносин між країнами світу, в яку входять обмін товарами, спеціалізація і кооперація виробництва, науково-технічне, промислове співробітництво, спільне підприємство та інші форми.