Інгулець

[Ред.] Література

Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
(рос.)Растительный покров СССР. М.—Л., 1956.
(рос.) Лавренко Е. М., Карамышева З. В., Никулина Р. И. Степи Евразии. — Л.: Наука, 1991. — 146 с.
(рос.) Цветков М. А. Изменение лесистости Европейской России с конца XVII столетия по 1914 год. — М.: Издательство АН СССР, 1957.
Тутковський П. Краєвиди України в зв'язку з її природою і людиною. 1924.
(рос.) Докучаев В. В. Наши степи прежде и теперь. Сельхозгиз. 1936
Перегрим М. М. «СТЕПОМ, СТЕПОМ…», ЯКОГО ВЖЕ Й НЕ ВИДНО. // Наша газета. — 23.09.2006. — № 107 (2592). — С. 5.
Загороднюк І. В. Індикатори біорізноманіття степових екосистем як критерій цінності природних ядер // Екологічні аспекти Луганщини в контексті сталого розвитку (Щорічна збірка наукових праць). — Луганськ: Видавництво ЛНАУ, 2009. — С. 120—125.

Болотна рослинність домінує у рослинному покриві плавнів. Болота Херсонщини відносяться до боліт, що живляться ґрунтовими водами, які містять багато мінеральних речовин. Ценози цих боліт дуже прості за структурою, одноманітні. Домінують в них очерет південний, куга озерна, рогіз вузьколистий.

Водна рослинність займає величезні площі мілководь та водотоків. З не вкорінених, вільно плаваючих рослин переважають ряска мала, сальвінія плаваюча, спорідела багатокоринева. Не вкорінена рослинність є дуже давньою, в її складі багато широко ареальних видів, реліктів. Це плавун щитолистий, сальвінія плаваюча, альдрованда пухирчаста. Багато водних угрупувань рідкісні і включені до Зеленої книги України. Це формації сальвінії плаваючої, латаття білого, глечиків жовтих, горіха плаваючого.

Тваринний світ Херсонської області своєрідний, представлений фоновими видами ссавців: козуля європейська, лисиця звичайна, миші, з птахів зустрічаються воронові та чайкові, представники герпетофауни – гадюка степова, вужі, батрахофауни – зелена ропуха, квакша.

Дніпро у своїй нижній течії є своєрідним фауністичним кордоном для ряду видів. Так, наприклад, на його правобережжі зустрічається кріт, крапчастий ховрах, комаха кравчик головач, а на лівобережжі малий ховрах, сліпак пісчаний, емуранчік. Дніпро перешкоджає розповсюдженню на захід близько 40 видів комах.

У прісноводній фауні звичайними представниками є риби, молюски, ракоподібні, комахи, черви, кишковопорожнинні, найпростіші. Крім них деякі тварини лише деяку частину свого життя проводять у воді у пошуках їжі, в період розмноження і розвитку. На поверхні води зустрічаються численні клопи – водомірки, павук доломедес. На відкритій воді живляться крижні, лиски, великі норці, крачки, болотні черепахи. Під листям плаваючих рослин (водо красу, латаття) можна побачити прісноводних гідр. На підводній частині рослин часто прикріпляють яйця черевоногі молюски – ставковики та котушки. З нижнього боку листків знаходяться яйця метеликів – вогнівок. Серед рослин живуть хижі клопи, молюски – річкова чашечка, п’явки, до рослин прикріплюють свої житла павуки срібляники, в товщі води плавають дафнії, циклопи, личинки бабок, вертячки.

З хребетних тварин основними мешканцями прісноводних водойм є риби це: амур білий, товстолобик, гірчак, краснопірка, плітка, в’яз, короп сріблястий, до бентосоїдних відносяться промислові риби, такі як лящ, карась, гунтера, бички, серед хижих відомі щука, судак, сом.

У Дніпровських плавнях тваринний світ насичений і різноманітний. Із ссавців тут зустрічаються бобер річковий, видра річкова, норка європейська, горностай, кутори велика та мала, водяна полівка, миша маленька а також акліматизована ондатра. Багато видів що мешкають у плавнях занесено до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.

РОЗДІЛ 1. ЗАГЛЬНА ГІДРОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА Р. ІНГУЛЕЦЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ БАСЕЙНУ
1. Загальна характеристика р.Інгулець
2. Головні риси природокористування в басейні
3. Використання водних ресурсів Інгульця

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2 ЯКІСТЬ ВОДИ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ВЗАЄМОДІЇ АНТРОПОГЕННИХ ТА ПРИРОДНИХ ЧИННИКІВ

2.1. Скидання забруднюючих речовин в р.Інгулець.

2.2. Стан підземних вод як одного з джерел живлення

2.3. Розвиток негативних природних явищ в басейні

2.4. Якість води р. Інгулець

Висновки до 2 розділу

РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЕКОЛОГІЧНОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ БАСЕЙНУ Р. ІНГУЛЕЦЬ

3.1. Перспективи вирішення проблеми екологічного стану басейну р. Інгулець

3.2. Значення і головні риси господарства Інгулецького каскаду

Загальні принципи та методи вирішення проблем Інгульця

Висновки до 3 розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Люди та плавні

З давніх часів життя людини було тісно пов’язане з Дніпровськими плавнями. На місцях стоянок первісних людей, мешкавших у часи неоліту, археологами були знайдені кам’яні рибальські гачки та уламки гарпунів, що беззаперечно свідчить про поширення у наших краях рибальства ще в ті далекі часи. У ХІХ та на початку ХХ століття виловлена у місцевих річках риба постачалася до Києва, Москви та Санкт-Петербургу. У посушливі голодні роки рослинність Дніпровських плавнів рятувала багатьох людей від неминучої загибелі. З кореневищ сусака звичайного робили муку та пекли хліб. Кореневища нарізали шматками, сушили, мололи і отримували напій (своєрідний замінник кави). У деяких місцях кореневища цієї рослини смажили, як картоплю. Отримували муку та пекли хліб також з кореневищ очерета звичайного. Водяні горіхи варили у солоній воді, або запікали їх на вогні. У їжу також використовували кореневища латаття жовтого. На мілинах їх діставали руками, а на більш глибоких місцях – за допомогою багрів з човнів. Зібрані кореневища очищували, промивали у воді та нарізали на шматки. Для прискорення сушки їх нанизували на шпагат і розвішували на чистому повітрі у затінку. Дніпровські плавні не раз рятували місцеве населення не тільки від голоду, але й від іноземних загарбників.... Після окупації гітлерівцями Нікопольщини (17 серпня 1941 року) у Дніпровських плавнях діяли партизанські загони, які очолювали Куцевол П.М., Клочко М.К., Ступак В.Г., Рижиков Ф.Т., Резніченко А.Г. На островах були створені партизанські бази, у віддаленних куточках плавнів переховували поранених бійців Червоної армії та зброю. 9 жовтня 1941 року народні месники здійснили сміливий напад на гітлерівців. Фашисти втратили 123 солдати вбитими, багато гвинтівок, 5 ручних кулеметів, 14 автоматів, 2 вогнемети, 2 міномети, 19 пістолетів, велику кількість патронів та інших боєприпасів. У другій половині литопада 1941 року загарбники були змушені кинути проти діючих у Дніпровських плавнях партизанів цілу дивізію „СС”, але окремі групи продовжували чинити опір до кінця лютого 1942 року. Частині народних месників вдалося відійти на північний схід та влитися у партизанські з’єднання в Брянських лісах. У 1943 році діяльність партизанського загону, який базувався у Дніпровських плавнях біля сіл Грушівки і Кута (нині - село Ленінське, Апостолівського району) було поновлено. А у лютому 1944 року під час запеклих боїв на Нікопольському плацдармі, Дніпровські плавні стали справжньою пасткою для гітлерівців. Приводжу цитату з статті лейтенанта 4-го Українського фронту Толкунова: „Наши гвардейцы загнали часть гитлеровцев в топкие, непроходимые плавни и там, окруженные со всех сторон, они находили свою гибель”. („Разгром никопольской группировки”, газета „Правда”, среда 9 февраля 1944 г., №34 (9491)).

Місця базування партизанських загонів у Дніпровських плавнях (1941-1943 рр.)

До будівництва Каховського водосховища багато нікопольців та мешкаців навколишніх сіл мали у Дніпровських плавнях городи. На родючих плавневих грунтах вони вирощували гарні врожаї помідорів, огірків та інших овочевих культур. У плавнях знаходились дослідницькі ділянки, на яких місцеві мічурінці проводили експерименти по виведенню нових сортів та акліматизації більш південних культур у наших широтах. Славилися Дніпровські плавні і своїми пасовищами, на яких місцеві жителі з весни до середини осені випасали велику рогату худобу. Стеблами та листями очерету годували коней та корів, зелені стебла та листя водяного горіха полюбляли корови та свині.

Залишки Дніпровських плавнів, район с. Червоногригорівки. 2009 р.

У місцевостях, де водяних горіхів було особливо багато, останніх годували ще й їх плодами. На низинних ділянках після відступу води утворювалися різнотравні луки, на яких заготовлювали сіно. У Базавлуцьких плавнях мешканці навколишніх селищ тримали свої пасіки. Стебла очерета, гілки верби використовувались у якості будівельного матеріалу.

До будівництва Каховського водосховища улюбленим місцем відпочинку мешканців міста Нікополя та навколишніх сіл були Дніпровськи плавні, а найулюбленішими були острів Орлова та острів Кохання.

В липні 1955 року нижня течія Дніпра вище острова Козацького (Бериславський район, Херсонська область) була перекрита греблею Каховської гідроелектростанції. В результаті створення підпори водою була заповнена заплава річки Дніпра від греблі Каховської ГЕС до міста Запоріжжя, довжиною біля 250 кілометрів – виникло Каховське водосховище.

В наслідок будівництва Каховського водосховища більшість Дніпровських плавнів було затоплено, змінилися клімат та природа регіону. Назавжди зникло багато Дніпровських островів, озер та дрібних річок. Щезли або стали дуже рідкісними десятки видів рослин та тварин. Тільки кількість птахів у деяких місцевостях за 20–30 років, після будівництва Каховського водосховища, скоротилася більш ніж вдвічі. (Галерея "Чарівний світ Дніпровських плавнів")

У наш час, від колись просторих масивів Дніпровських плавнів, збереглись лише окремі, невеликі за площею „острівки”. Це, насамперед, Томаківські та Марганецькі плавні (на півдні від сучасного м. Марганця), невеликі ділянки плавневої рослинності на околиці міста Нікополь (Новопавлівка, район зони відпочинку) та біля села Червоногригорівка. Чимало типових плавневих рослин та тварин зберігається до останнього часу у долині річки Базавлук. На нижньому Дніпрі деякі плавневі масиви досі зберігаються на лівій та правій стороні. Ці залишки Дніпровських плавнів потребують державної

Така екологічна обстановка сприяє проживанню та міграціям вздовж каналів багатьох видів тварин, особливо птахів. Для них тут з'явилось багато селітебних ділянок. Птахи активно використовують кормові, захисні, гніздові та водопійні місця. Серед них найбільше представників горобцеподібних, сивкогюдібних, гусеподібних, лелекоподібних, журавлеподібних. Особливо багато рибоїдних птахів перебувають тут пізньої осені, коли відбувається скид води з каналів. До каналів та на поливні поля одночасно прилітають на годівлю до 10 тис. турухтанів, до 5 тис. мартинів озерних, чайок (чибісів), качок. На зібраних кукурудзяних полях зупиняються величезні зграї сірого журавля — до 12 тис. особин, сірої і білолобої гуски — до 10 тис. та багато інших видів. За спостереженнями зоологів, в останні роки на зрошуваних землях, особливо на рисових чеках Херсонщини утворились стабільні багатотисячні зимуючі зграї багатьох видів птахів — гусей, качок, шпаків,, граків та інших, в тому числі таких рідкісних червонокнижних видів, як червоновола казарка, дрохва, журавель степовий (красавка), сапсан, балобан, лунь степовий і польовий та ін. Проте до цих змінених умов краще пристосовуються тільки екологічно пластичні види. В цілому ж відбувається спрощення біологічного різноманіття, збіднення орнітофауни заповідних територій, оскільки птахи концентруються на сусідніх територіях, які експлуатуються людиною.

Проте зрошувальні канали мають і певну негативну дію на тварин. В них не передбачені місця, якими могли б вибратися з води тварини, що туди потрапили. В каналах гинуть дикі свині, зайці, косулі, їжаки та інші види. Ними перекриті міграційні шляхи підземних гризунів, в тому числі і рідкісного — сліпака піщаного. Скидні води з каналів мають підвищену концентрацію небезпечних хімічних сполук - залишків отрутохімікатів, мінеральних добрив, гербіцидів, які викликають хвороби тварин. В екологічній мережі Херсонщини необхідно передбачити позитивне розв'язання цих проблем.

Водно-болотні угіддя - важливий елемент екологічної мережі. На території Херсонщини є кілька масивів угідь, що охороняються згідно з Рамсарською конвенцією. Вони є типовими для півдня України, є середовищем існування комплексу рідкісних видів рослин і тварин, є місцями регулярного перебування десятків - сотень тисяч особин водоплавних птахів, є цінними для збереження унікальних природних фауністичних комплексів. В області є 6 таких об'єктів:

На початку 1990-х (1992 р.) увагу представників наукової громадськості привернула територія по обидва береги річки Інгулець, на південний захід від села Недайвода. Було встановлено, що в місцевому трав'янистому покриві ростуть рослини, що підлягають охороні. Як наслідок — Указом Президента в 2002 році на частині цієї території створений ландшафтний заказник «Інгулецький степ» площею 65, 6 га. У 2004 році Дніпропетровська обласна рада своїм рішенням у рамках програми формування та розвитку національної екологічної мережі області для потреб створення національного парку зарезервувала 4000 гектарів земельного наділу за рахунок земель запасу^[1].

Содержание