Карачунівське водосховище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Складові структурних елементів екологічної мережі та їх сучасний стан

Стан територій в екологічній мережі

На сьогодні стан територій області, які знаходяться в межах національної екологічної мережі, крім об'єктів природно-заповідного фонду (але там є свої проблеми), значною мірою незадовільний. Все це впливає на якість елементів екологічної мережі, як природного середовища існування популяцій видів природної флори, мікобіоти та фауни.

Як уже вказувалось вище, земельні угіддя, як елементи екологічної мережу перебувають нині в незадовільному стані, який впливає на рослинний та тваринний світ. В області дуже велика розораність сільськогосподарських угідь, багато порушених земель, дуже значна сільськогосподарська освоєність території.

Посушливий клімат з частими суховійними вітрами призводить до вітрової ерозії. Водна ерозія поширена на схилах річок Інгульця, Каховського водосховища та Дніпровського лиману. Великі площі займають засолені землі, є вторинно засолені. В останні роки збільшується площа земель, що зазнають підтоплення. До складу екологічної мережі входять також ділянки акваторії Азовського і Чорного морів, також в значній мірі забруднені.

Складові структурних елементів екологічної мережі та їх стан.

Основною складовою структурних елементів екологічної мережі є території та об'єкти природно-заповідного фонду. В них охороняються різноманітні ценози суходолу та морські і річкові акваторії. Але площа заповідних об'єктів в Херсонській області складає лише 2,8 % суходолу, а з врахуванням акваторій - 5,7%. Нинішня мережа заповідного фонду недостатня не тільки за площею, але й за репрезентативністю. Вона не охоплює навіть всі типові зональні ценози, тили рослинності, більшість рідкісних ценозів, більшість видового різноманіття. З рідкісних рослин, включених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку лише 35% знаходяться в межах заповідних об'єктів, з рідкісних тварин - ще менше. Звичайно, площа заповідних об'єктів не може задовольнити вимоги до екологічної мережі, що створюється.

Важливою складовою екологічної мережі також є водні об'єкти (морські прибережні акваторії, річки, озера, лимани, штучні водойми — канали, водосховища, ставки), водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, зони санітарної охорони. Найбільшою річкою області є Дніпро, нижня течія її перетинає область з північного сходу на південний захід. Каховське водосховище регулює річний стік Дніпра, завдаючи величезної шкоди рослинному і тваринному світу та ґрунтам, тому екологічна обстановка і вище греблі, і нижче греблі всі роки існування водосховища залишається напруженою.

Каховське водосховище на лівому і на правому берегах має вузькі звивисті затоки — затоплені балки, береги яких в більшості залісені, добре розвинута водно- болотна рослинність. Нижче греблі аж до Дніпровського лиману простяглися Нижньодніпровські плавні — комплекс різних типів рослинності з багатьма озерами, великими і малими протоками. На цій території запроектовано Нижньодніпровський національний природний парк площею 50тис.га.

Продовженням цього природного регіону в субширотному напрямку є Дніпровсько-Бузький лиман з своєрідною фауною і флорою. Тут запроектовано Дніпровсько-Бузький національний парк площею 50 тис. га, а на сусідній території - природний національний парк Кінбурнська коса площею 10 тис. га. Ділянки Чорноморського біосферного заповідника розташовані також недалеко. Тому Дніпро в межах Херсонщини разом з цими об'єктами має величезне значення як природний екологічний коридор для рослинного і тваринного світу.

Певне значення має і річка Інгулець, яка протікає в меридіональному напрямку і впадає в Дніпро. Заплава її низька, річище звивисте. Місцями добре збереглася плавнева рослинність, степові схили річки ще мають досить багатий видовий склад рідкісних рослин і тварин в типових степових ценозах. Система Інгульця значно посилює природоохоронні функції Дніпровського природного коридору.

На території Херсонщини є значна кількість озер, які відносять до двох груп:

1) Озера в долині р. Дніпра, в тому числі озера в зниженнях піщаних арен Олешківських пісків, здебільшого прісні.

2) Озера південних приморських територій, здебільшого солоні. Озера в екомережі відіграють важливу роль як місця годівлі та відпочинку птахів, як резервати своєрідної гігрофільної рослинності.

В області більше 200 штучних водойм - ставків, які разом з їх водоохоронними зонами служать перебуванню в них різних нидів живих організмів. Функціонують канали, водотоки Інгулецької, Краснознам'яискої, Каховської, Каланчацької та Чаплинської зрошувальних систем, Північно-Кримський канал. Хоча антропогенний вплив тут дуже сильний, проте з каналами пов'язане життя багатьох видів рослин, тварин, грибів і прокаріотів, їх пересування, міграції. Канали заповнені водою з кінця весни до кінця осені, а на зиму вода з них скидається в лимани, балки, степові зниження. Вздовж каналів та ставків сформувалась специфічна рослинність з переважанням водно-болотних видів та бур'янів, які масово зростають тут, а на прилеглих до каналів підвищених ділянках— степових видів. З водно-болотних рослин переважають зарості очерету південного. У воді розвиваються водорості, переважно тірокаріотичні синьозелені та евкаріотичні зелені і діатомові, та дрібні риби. Часто на дні, в заглибленнях якого вода залишається весь рік, утворюється густий покрив з видів харових водоростей. Є деревна та чагарникова рослинність.

Така екологічна обстановка сприяє проживанню та міграціям вздовж каналів багатьох видів тварин, особливо птахів. Для них тут з'явилось багато селітебних ділянок. Птахи активно використовують кормові, захисні, гніздові та водопійні місця. Серед них найбільше представників горобцеподібних, сивкогюдібних, гусеподібних, лелекоподібних, журавлеподібних. Особливо багато рибоїдних птахів перебувають тут пізньої осені, коли відбувається скид води з каналів. До каналів та на поливні поля одночасно прилітають на годівлю до 10 тис. турухтанів, до 5 тис. мартинів озерних, чайок (чибісів), качок. На зібраних кукурудзяних полях зупиняються величезні зграї сірого журавля — до 12 тис. особин, сірої і білолобої гуски — до 10 тис. та багато інших видів. За спостереженнями зоологів, в останні роки на зрошуваних землях, особливо на рисових чеках Херсонщини утворились стабільні багатотисячні зимуючі зграї багатьох видів птахів — гусей, качок, шпаків,, граків та інших, в тому числі таких рідкісних червонокнижних видів, як червоновола казарка, дрохва, журавель степовий (красавка), сапсан, балобан, лунь степовий і польовий та ін. Проте до цих змінених умов краще пристосовуються тільки екологічно пластичні види. В цілому ж відбувається спрощення біологічного різноманіття, збіднення орнітофауни заповідних територій, оскільки птахи концентруються на сусідніх територіях, які експлуатуються людиною.

Проте зрошувальні канали мають і певну негативну дію на тварин. В них не передбачені місця, якими могли б вибратися з води тварини, що туди потрапили. В каналах гинуть дикі свині, зайці, косулі, їжаки та інші види. Ними перекриті міграційні шляхи підземних гризунів, в тому числі і рідкісного — сліпака піщаного. Скидні води з каналів мають підвищену концентрацію небезпечних хімічних сполук - залишків отрутохімікатів, мінеральних добрив, гербіцидів, які викликають хвороби тварин. В екологічній мережі Херсонщини необхідно передбачити позитивне розв'язання цих проблем.

Водно-болотні угіддя - важливий елемент екологічної мережі. На території Херсонщини є кілька масивів угідь, що охороняються згідно з Рамсарською конвенцією. Вони є типовими для півдня України, є середовищем існування комплексу рідкісних видів рослин і тварин, є місцями регулярного перебування десятків - сотень тисяч особин водоплавних птахів, є цінними для збереження унікальних природних фауністичних комплексів. В області є 6 таких об'єктів: дельта Дніпра, Тендрівська затока, Ягорлицька затока, Каркінітська затока, Джарилгацька затока, Центральний Сиваш. З цих об'єктів зазнає найбільшого негативного антропогенного впливу Тендрівська затока, в яку продовжується скид дренажних, вод. Проте роль цих територій невпинно зростає. В останні два десятиріччя тут, наприклад, сформувались місця зимівлі для тундрових гусей. Багато корму на сусідніх з затоками полях у вигляді залишків зерна і вегетативних органів рослий, відсутність глибокого снігового покриву створюють можливість зимівлі в Каркінітській і в Джарилгацькій затоках та в Центральному Сиваші до 200 тис. гусей, а в Східному Сиваші і в Утлюцькому лимані Азовського моря - до 300 тис.

Складовою екологічної мережі є також курортні та лікувально-оздоровчі території з їх природними ресурсами. До курортних територій віднесені населені пункти - Генічеськ, Щасливцеве (Арабатська Стрілка) в Геиічеському районі, Гола Пристань, Більшовик, Залізний Порт в Голопристанському районі, Роздольне, Максима Горького, Олексіївка, Приморське, Хорли — в Каланчацькому районі, Скадовськ, Лазурне, Красне — в Скадовському районі. Так Скадовська медична зона має три зони санітарної охорони. Для екологічної мережі має значення те, що в першій зоні (зона суворого режиму) забезпечується охорона вод Чорного моря та його узбережжя від будь-якого виду забруднення і засмічення, від Каланчацької затоки до селища Лазурне висаджується живопліт, проводиться озеленення. На території зони забороняються всі види користування надрами, розорювання земель, будь-яка господарська діяльність, що може вплинути на лікувальні фактори. В другій зоні знаходяться парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких може здійснюватись тільки згідно з законодавством. Зона встановлюється з метою обмеження експлуатації об'єктів, яка може призвести до забруднення Джарилгацької та Каркінітської затоки, пляжів, повітря, ґрунту та зелених насаджень. В третій зоні (зоні спостереження) забороняється скидання на суходіл та у Джарилгацьку і Каркінітську затоки неочищених вод, вирубування дерев та будівництво, яке може погіршити стан медичної зони.

До складових екологічної мережі відносяться також рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму. Для того, щоб ці території виконували функції ланок екологічної мережі, необхідно вирішити цілий ряд екологічних, господарських та інших проблем, наприклад проблему руйнування берегів Чорного і Азовського морів та зникнення пляжів, що приводить до зміни характеристик прибережно-морських екотопів, місць перебування тварин, місцезростань рослин. Це приводить до заміни сталих ценозів ефемерними, нестійкими, сприяє біологічному забрудненню берегів, тобто вселенню адвентивних видів рослин і тварин.

Ланками складових екологічної мережі є також вцілілі залишки природних територій — ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам 'янисті відслонення, піски, солончаки, земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, а також ділянки з рідкісними видами тварин і рослин, що включені до Червоної книги України, та частково землі екстенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті. Всім цим ділянкам (крім земель екстенсивного використання), для того щоб вони відповідали цілям національної екологічної мережі, повинен бути наданий статус об'єкта природно-заповідного фонду різного ступеня заповідності. Ділянки без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями займають площу понад 110 тис. га . Вони дуже відрізняються одна від іншої і подальша їх доля повинна вирішуватись тільки на основі наукових рекомендацій. Ділянки із знищеним рослинним покривом необхідно рекультивувати, а ділянки із специфічною рослинністю та тваринним населенням, наприклад вапнякові скелі, необхідно перевести в ранг об'єктів природно-заповідного фонду. Щодо земель екстенсивного використання — пасовищ, лук, сіножатей, а їх в Херсонській області нараховується майже 170 тис. га (7,6%), то з метою мінімізації шкоди живим організмам господарювання на них повинно проводитись з врахуванням вимог екологічної мережі, бути науково обґрунтованим.

Ліси та лісосмуги як ланки складових екологічній мережі.

На Херсонщині, що розташована в степовій зоні - зоні відкритих просторів, роль лісів та лісових смуг в підтриманні екологічної рівноваги невпинно зростає. В доісторичну епоху ліси повністю займали долини річок, степові зниження та степові балки, степи були тільки на плакорах. В екологічній мережі роль лісових насаджень значна, тому що в них, а також на прилеглих територіях створюються оптимальні умови для більш-менш нормальної життєдіяльності всіх форм біорізноманіття. З лісовими насадженнями пов'язані місцезростання багатьох видів рослин і грибів та місця перебування багатьох видів тварин, що включені до Червоної книги України Лісистість Херсонської області, як уже відмічалось дуже низька. Природні ліси збереглися лише на Олешківських пісках Нижньодніпров'я. Тут є невеличкі лісові масиви з дуба звичайного з світою неморальних видів трав'янистих рослин, мохоподібних і лишайників. Найбільше їх в Буркутському лісництві та на території Чорноморського біосферного заповідника. Осикові ліси з осики пов'язані з улоговинами піщаних арен. Березові ліси з берези дніпровської ще достатньо збереглися на піщаних аренах від Каховки до Кінбурнського півострова. В цих дубових, осикових, березових, а часто в змішаних гайках з вільхою є чимало рідкісних, ендемічних видів рослин і тварин, неморальних та бореальних видів. Лісові насадження на Нижньодніпровських пісках дуже потерпають від ентомошкідників, особливо розповсюджені рудий та звичайний сосновий пильщик, пагоновуюн зимуючий.

Природна лісова рослинність Нижньодніпровських плавнів, які є одним з найважливіших елементів екологічної мережі, представлена вербовими лісами з верби білої, осокоровими лісами з тополі чорної, а в найбільш зволожених місцях — вільховими лісами.

Найбільші площі на території області займають штучні соснові ліси з сосни звичайної та сосни кримської які переважно зростають на аренах Олешківських пісків. Певна кількість лісових насаджень з різних листяних порід є в балках—затоках Дніпра як на правому, так і на лівому березі Дніпра.

В останні роки значною екологічною проблемою для Херсонщини стали лісові пожежі, які знищують великі площі соснових лісів. Це свідчить про послаблення протипожежної пропаганди в цих районах і взагалі екологічного виховання і освіти населення. Збитки від пожеж ускладнюють екологічну обстановку ще й тому, що згорілі лісові площі не відновлюються в тих же об'ємах.

Велике значення для створення умов стабільності ценозів в екологічній мережі мають чагарникові зарості. Вони поширені не тільки в балках, ярах, на річкових схилах, айв степових зниженнях — подах. Домінують в них терен степовий, види шипшини, а в чагарникових заростях Нижньодніпровських плавнів - види верб та адвентивний вид аморфа кущова. З лісами та чагарниковими заростями пов'язано поширення багатьох комплексів тваринного населення, в тому числі і тих, що. перебувають під охороною.

Полезахисні лісові смуги виконують важливу роль екологічних коридорів для міграцій і захисту тварин, поширення і захисту рослин і грибів. Особливо ця роль зростає в нашій найменш залісеній області. На Херсонщині найчастіше домінують лісосмуги з гледичії звичайної, робінії звичайної, різних видів тополі, клена американського, рідше з дуба звичайного, маслинки сріблястої, в'яза граболистого, софори японської тощо. Рекомендується розвішувати на деревах щороку штучні гнізда для приваблювання птахів і кажанів, адже ситуація з перебуванням останніх в області залишається дуже напруженою. Для кращого функціонування екологічної мережі треба інтенсивніше використовувати ці заходи. Крім дерев, у лісосмугах є чагарниковий та трав'янистий ярус, в яких зростають види з північніших районів, а також знаходять притулок степові види. Для приваблювання ентомофагів рекомендується підсівати нектароноси — види чебрецю, фацелію та інші. В останні роки площі лісовідновлення, лісорозведення та створення захисних лісонасаджень різко зменшилися.

Але проблема тут значно глибша і не тільки для Херсонщини, а й для всіх областей степової, а почасти лісостепової зони України. Для того, щоб лісосмуги дійсно виконували роль екологічних коридорів на ділянках екологічної мережі, з'єднували збережені ділянки степів, що знаходяться в заповідниках, заказниках, заповідних урочищах, пам'ятках природи, необхідно перетворити їх в лісостепосмуги. Особливо це актуально для степових областей. Для цього кожну існуючу лісосмугу необхідно облямувати смугами відновленого степу завширшки 50-100 метрів з обох боків. Відпрацьована нами методика прискореного відновлення степів на розораних колись територіях дала позитивні результати. Лісостепосмуги дійсно будуть коридорами і місцями зростання типових і рідкісних рослин та місцями гніздування, перебування типових і рідкісних тварин, резервуарами, постачальниками діаспор для відновлення степів на значних площах.

Зараз багато площ є деградованими у зв'язку з безгосподарським, ненауковим використанням земель. 10-15% площ треба вивести з сівозміни, частину передати в заповідний фонд з таким розрахунком, щоб природно-заповідний фонд області займав не менше 10% території, а більшу частину використовувати без знищення природного рослинного покриву і тварин, що перебувають в ньому, тобто екстенсивно. Це сприяло б не тільки врятуванню степового біому з його рослинним і тваринним світом, а й відновленню гумусу, перешкоджало б опустелюванню та підтопленню, надало б успіхів бджолярству, конярству, сінокосінню, заготівлі лікарських рослин, збільшенню виробництва м'ясо-молочних продуктів, а в кінцевому результаті — ефективному природозберігаючому господарюванню на землі та було б фактором стабільного розвитку області.

Важливим елементом екологічної мережі Херсонщини є також захисні лісонасадження різного функціонального призначення, площа яких в області 16,48 тис. га. Це — закріплюючі насадження на схилах степових балок, ярів, крутих берегів річок, взагалі прибережні захисні смуги, насадження водоохоронних зон, рекультивативні насадження на місцях кар'єрів, сміттєзвалищ, деградованих та забруднених земель, захисні придорожні смуги.

Щодо останніх, то їх роль дуже значна, оскільки вони найпоширені, і як правило, майже не перериваються на значних відстанях. До них відносяться захисні лісосмуги вздовж залізниць та автодоріг. Ці насадження віднесені до лісів 1 групи категорії захисних насаджень на смугах відводу залізниць та автошляхів. На таких же умовах тут ще утримуються сіножаті. Значення лісонасаджень тут подвійне. З одного боку вони захищають електролінії та лінії зв'язку від пошкоджень, ґрунти від вітрової ерозії, захищають потяги від зустрічного вітру, чим, як вважається, економиться до 30% енергії. З другого боку, вони виконують важливі екологічні функції, є частиною природоохоронного фонду, захищають прилеглі населені пункти від можливих аварій з негативними екологічними наслідками, від забруднення хімічними речовинами з вагонів та цистерн. Відомо, що 1 га захисних лісосмуг вздовж залізниць протягом сезону поглинає до 7 тонн вуглецевих сполук та виділяє до 5 тонн кисню, тобто очищає 18 млн. м. повітря, поглинаючи при цьому до 50 тонн пилу. Лісонасадження повинні бути біостійкими і довговічними, з різноманітних і різновікових порід дерев і чагарників, в тому числі і плодово-ягідних. За даними зоологів в цих лісосмугах, особливо в розширених і загущених, гніздиться птахів у 4-5 , перебуває в будь-який період року — у 2-5 разів більше, ніж в зрілих дубових лісах. Крім лісових птахів, тут багато лісостепових і синантропних видів. На території безлісої Херсонщини придорожні залізничні і автошляхові смуги виконують важливу функцію екологічних коридорів для міграції і захисту тварин та рослин, з'єднують між собою масиви з природною рослинністю. Зараз придорожні смуги, як і польові лісосмуги, дуже пошкоджені самовільним злочинним вирубуванням, пожежами, витоптуванням худобою. Необхідно відновити і створити нові насадження згідно з вимогами Програми.

Реалізація "Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" в цілому в межах держави та конкретно на території Херсонської області дасть відповідні соціальні, економічні та екологічні результати. Буде забезпечене збереження і відтворення ландшафтного різноманіття. Виконання робіт з програми буде сприяти дотриманню екологічної рівноваги на території області, створенню нормальних умов для життя і розвитку людини у екологічно сталому довкіллі, забезпеченню збалансованого і невиснажливого природокористування, в тому числі на суміжних з екологічною мережею сільськогосподарських землях, зменшенню загрози деградації та втрати родючості земель, відновленню земельних угідь, що вилучаються із сільськогосподарського використання, запобіганню безповоротної втрати частини гено-, демо-, цено- та екофонду області.

ЛІТЕРАТУРА:

Бойко, М.Ф. Територія Херсонщини в національній екологічній мережі Україну. Фальц-Фейнівські читання. – Херсон: Терра, 2001. - С. 29 -31.

Географічна енциклопедія України. - К.: УЕ, т. 1 -1989, т. 2 - 1990, т. З - 1993.

Закон України "Про загальнодержавну програму формування національно екологічної мережі України на 2000-2015 роки". [затверджено 21 вересня 2000р . , N1989-111.- 24 с.]

Мовчан, Я.І. Екомережа України: обґрунтування структури та шляхів утілення. / Конвенція про біорозмаіття: громадська обізнаність і участь. - К.: Стилос, 1997, -150 с.

Природа Херсонської області. Фізико-географічний нарис. (Відп.ред. М.Ф.Бойко). -Київ. Фітосоціоцентр, 1998.- 120 с.

Розбудова екомережі України.( Наук. ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко). - Київ, 1999. 127 с.

Червона книга України. Тваринний світ.- Київ: УЕ, 1994.- 464 с.

Червона книга України. Рослинний світ.- Київ: УЕ, 1996,- 608 с.

<<повернутись  

Інформаційні технологиї формування якості поливної води Інгулецького зрошуваного масиву

Тетьоркіна О.Є. - студент 4 к. ГМФ Волочнюк Є.Г. - к. с.-г. н, асистент

На Інгулецькому зрошуваному масиві сформувалась особливо складна екологічна ситуація, яка пов’язана із забрудненням р. Інгулець. Простежується постійне зростання забруднення річки іонами хлору, натрію та іншими шкідливими речовинами. Взимку р. Інгулець використовується для транзитного пропуску високомінералізованих вод Криворізького гірничорудного басейну. Весною, з метою очищення русла річки та підготовки його до зрошувального сезону, проводиться санітарна промивка русла на ділянці Кривий Ріг - гирло р. Інгулець водою водосховищ. Цим досягається зменшення мінералізації річкової води у квітні до 0,6-1,2 г/л, концентрації іонів хлору в 2,5-10 разів. Інгулецька зрошувальна система (ІЗС) є унікальним комплексом за формуванням якості води, функціонування якого можливо представити у вигляді "чорної скрині" (рис. 1).

Рис. 1. Схема формування якості поливної води на ІЗС

Якість поливної води формується шляхом змішування вод річок Дніпро та Інгулець і залежить від процентного співвідношення їх витрат, на яке впливають стік р. Інгулець, режим роботи головних насосних станцій (ГНС) кліматичні умови, промислові та комунальні скиди. Регулювання якості поливної води на Інгулецькому зрошуваному масиві можна досягти на макро- (басейнове регулювання стоку р. Інгулець) та мікрорівнях (режим роботи головних насосних станцій). Можливість меліорації ґрунтів через покращення якості поливної води в умовах ІЗМ за рахунок регулювання режиму роботи ГНС уперше висловили к. с.-г. н. Морозов В.В. та к. т. н. Нежлукченко В.М. (1988). В останні роки водозабір до зрошувальної системи скоротився, що у поєднанні зі зменшенням часу роботи головних насосних станцій у вегетаційний період ускладнює ситуацію щодо формування якості поливної води, значно погіршує еколого-меліоративний стан зрошуваних ґрунтів, знижує ефективність зрошуваного землеробства. Так, із 1997 р. витрати до ІЗС скоротились вдвічі порівняно із 1973-1996 рр. У більшості випадків в Інгулецькому магістральному каналі (ІМК) не досягається заплановане співвідношення вод р. Інгулець та р. Дніпро. У поєднанні з поступовим погіршенням якості природних поверхневих вод та збільшенням частки р. Інгулець у формуванні поливної води це стало причиною погіршення її якості. Мінералізація поливної води у більшості випадків перевищує 1,0 г/л. Виділяється три характерні періоди формування зрошувальної води під час роботи ГНС. Перший - початок роботи ІЗС, коли відкачуються мінералізовані води на ділянці р. Інгулець від її гирла до ГНС. Другий - період інтенсивного проведення поливів. В цей час спостерігаються значні витрати до системи, які сприяють покращенню співвідношення інгулецької та дніпровської води. Третій - кінцевий період. Встановлено, що складність регулювання якості поливної води полягає не тільки в регулюванні співвідношення часток інгулецької та дніпровської вод, але й у тому, що, порівняно з дніпровською, інгулецька вода відзначається високою мінливістю за своїми меліоративними показниками. При однаковій кількості працюючих насосних агрегатів ГНС відмічено коливання мінералізації води в ІМК від 0,45 до 1,57 г/л. Зменшення її до 1,0 г/л відбувається в окремі дні при високих витратах до ІЗС та малих - у р. Інгулець. Значна мінливість якості води в р. Інгулець викликає значні зміни в якості зрошувальної води. Динаміка іонів Cl^-, Ca²⁺, Mg²⁺, Na⁺у воді ІМК відрізняється від динаміки у річковій і залежить від режимів роботи ГНС. В період 1997-2001 рр. зросли середні значення вмісту іонів і збільшилася мінливість. Стандартне відхилення хлоридів збільшилося до 2,7-3,6 мекв/л, частота прояву події (P_max) знизилася до 17-22 % (рис. 2). Коливання вмісту натрію дещо зменшилося, що залишило повторюваність його прояву на значному рівні (P_max-22-33 %) при стандартному відхиленні -2,4-3,7 мекв/л.Рис. 2. Криві нормального розподілу хлоридів (мекв/л) у воді ІМК

В період проведення інтенсивних поливів мінералізація води в ІМК наближується до першого класу за умови одночасної роботи 4 та рідко 3 насосних агрегатів ГНС. При довготривалій роботі 3 насосів загальна концентрація солей у поливній воді лише наближується до сприятливих значень і тільки при значних зменшеннях витрат або концентрація хлоридів у р. Інгулець може класифікуватися як вода першого класу. Дані окремих років (1997 р.) вказують на неприпустимість при сучасних витратах до системи перерв у роботі насосних станцій. У такому випадку відбувається відтискання прісних дніпровських вод мінералізованими інгулецькими, що призводить до різкого зростання у поливній воді всіх макрокомпонентів, зокрема концентрації хлоридів, погіршення її якості за всіма іригаційними показниками. Залежно від тривалості зупинки ГНС, необхідно забезпечити роботу такої кількості насосних агрегатів, щоб досягти у найкоротші строки розбавлення мінералізованих вод прісними до потрібного співвідношення. Дисперсійним аналізом підтверджено, що забезпеченість вегетаційного періоду атмосферними опадами є важливим фактором у формуванні якості поливної води ІЗС. По мірі зростання водності вегетаційного періоду вплив організованих факторів на вміст хлоридів в ІМК суттєво зменшується, найбільша частка впливу належить взаємодії факторів. Частка організованих факторів коливалась від 39,6 % у маловодні до 8,4 % у багатоводні. Сила впливу витрат р. Інгулець найвагоміша і складає 21,3 % у маловодні періоди. Із врахованих факторів найвпливовішими є витрати р. Інгулець і ГНС та їх сумісна дія. Кластерним аналізом визначено комплекси, до складу яких входять іригаційні показники з високими кореляційними зв’язками між собою. Незважаючи на зміну кількості кластерів, іон хлору відносився до одного й того ж кластеру.  При високій кореляції з більшістю показників це підтверджує можливість його використання для комплексної оцінки якості води. Залежність мінералізації зрошувальної води в ІМК від витрат ГНС в різні за забезпеченістю атмосферними опадами вегетаційні періоди має вид ступеневої функції y=a·xb (рис. 3). Мінералізація 1 г/л в середні та маловодні роки забезпечується роботою не менше як 3-х насосів, а в багатоводні – 5-6. Робота двох насосних агрегатів може забезпечити в маловодні роки мінералізацію води не менше 1,2 г/л, в багатоводні - 1,4 г/л. Це пояснюється малими витратами річки Інгулець та найбільшим забором дніпровської води у маловодні роки. Таким чином, найбільш несприятливими для формування іригаційних показників якості води в ІМК є багатоводні роки, коли мінералізацію 1 г/л можна досягти лише при роботі 6 насосних агрегатів. В середні за водністю роки її можна забезпечити роботою 3-4 агрегатів, в маловодні - 2 агрегатами.

Рис. 6. Залежність мінералізації в ІМК від витрат ГНС

Аналогічні дослідження концентрації хлоридів у поливній воді ІМК показав, що в сучасних умовах функціонування ІЗС 1-й клас якості зрошувальної води за ДСТУ 2730-94 фактично не досягається. Другий клас придатності забезпечується у багато - та маловодні роки роботою більше 2-х насосних агрегатів, в середні роки - 1-го.

ВИСНОВКИ

1. Джерело зрошення Інгулецької зрошувальної системи р. Інгулець характеризується нестаціонарними гідрологічним та гідрохімічним режимами, які зв’язані з антропогенним впливом Кривбасу та р. Дніпро. Сучасне фактичне змішування дніпровської та інгулецької води в Інгулецькому магістральному каналі не відповідає вимогам проекту ІЗС. Поливи проводяться водою другого та третього класу придатності за ДСТУ 2730-94. 2. Важливим фактором формування якості поливної води ІЗС є забезпеченість (Р) атмосферними опадами (А) вегетаційного періоду: в період малої водності (А < 220 мм, Р > 66 %) вплив організованих факторів (гідрологічний та гідрохімічний режим р. Інгулець, режим роботи ГНС) складають 66 %, в середні за водністю періоди (А = 220-290 мм, Р = 33-66 %), організовані фактори - 45 %, у багатоводні періоди (А > 290 мм, Р < 33 %) вплив організованих факторів 11 %. У вегетаційні періоди великої забезпеченості атмосферними опадами антропогенний вплив на р. Інгулець зменшується на 12 % порівняно з роками малої забезпеченості. 3. Результати досліджень є теоретичним обґрунтуванням та базою даних і моделей для впровадження інформаційних технологій управління якістю поливної води ІЗС і стану грунтів в практику еколого-меліоративного моніторингу