38. Підстави виникнення, зміни і припинення права водокористування.
Право водокористування виникає за наявності певних юридичних фактів, які здійснюються суб’єктами даного права або виникають через природні умови. Підставою для виникнення права загального водокористування є правомірні дії суб’єкта, передбачені водним законодавством. Це право реалізується як на об’єктах загального користування, так і на водних об’єктах, наданих у відокремлене користування. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території. Місцеві Ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування. На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду. Якщо водокористувачем або відповідною Радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним. Право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні; 2) закінчення строку спеціального водокористування; 3) ліквідації підприємств, установ чи організацій; 4) передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам; 5) визнання водного об'єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність; 6) порушення умов спеціального водокористування та охорони вод; 7) виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення; 8) систематичного невнесення збору в строки, визначені законодавством. Законодавством України можуть бути передбачені й інші підстави для припинення права спеціального водокористування. Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.
- 1. Історичний розвиток екологічного законодавства і права.
- 4. Принципи екологічного права.
- 10. Загальна характеристика екологічних прав і обов’язків громадян України.
- 43. Державні, цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
- 11. Поняття та види екологічних прав і об громадян.
- 17. Охорона права власності на природні ресурси.
- 21. Право загального і спеціального природокористування та їх ознаки.
- 22. Використання природних ресурсів на умовах оренди.
- 25. Права і обов'язки суб'єктів права природокористування.
- 27. Поняття, види і форми управління в галузі екології.
- 28.Система і компетенція органів державного управління в галузі екології.
- 31. Правові форми екологічного контролю.
- 32. Правове регулювання ведення Червоної книги України.
- 33. Поняття, види і підстави юридичної відповідальності в екологічної сфері.
- 36. Поняття і види права водокористування.
- 37. Права і обов'язки водокористувачів.
- 38. Підстави виникнення, зміни і припинення права водокористування.
- 39. Користування землями водного фонду.
- 40. Водоохоронні зони.
- 41. Прибережні захисні смуги.
- 42. Управління в галузі використання і охорони вод.
- 44. Правова охорона водних об'єктів.
- 45 .Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
- 46. Юридична відповідальність за порушення законодавства про води.
- 47. Поняття та види лісів.
- 48.Суб'єкти, об'єкти лісових правовідносин.
- 49. Право власності на ліси.
- 50. Право лісокористування та його види.
- 51. Державне регулювання і управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів.
- 52.Державний лісовий кадастр та облік лісів.
- 53. Права і обов'язки лісокористувачів.
- 54.Заходи щодо відтворення, підвищення продуктивності, охорони та захисту лісів.
- 55.Контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.
- 56.Відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства.
- 57.Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
- 58.Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання охорони і використання.
- 59. Управління в галузі охорони і використання атмосферного повітря.
- 60. Нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.
- 61. Заходи щодо охорони атмосферного повітря у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
- 62. Контроль у галузі охорони атмосферного повітря.
- 63. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.
- 64. Надра як об'єкт правового регулювання.
- 65. Право користування надрами.
- 67. Управління в галузі використання та охорони надр.
- 69. Правова охорона надр.
- 70. Порядок розгляду спорів з питань користування надрами.
- 71. Юридична відповідальність за порушення законодавства про надра.
- 72.Тваринний світ як об'єкт правового регулювання використання, відтворення та охорони.
- 73.Законодавство про рослинний і тваринний світ.
- 74.Суб'єкти, об'єкти права власності на тваринний світ.
- 75. Поняття та форми права власності на тваринний світ.
- 76. Право використання тваринного світу.
- 77. Правове регулювання мисливства і рибальства.
- 78.Державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- 79.Державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- 80. Правове забезпечення охорони тваринного світу.
- 81. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- 82. Правове регулювання використання і охорони рослинного світу.
- 83. Органи, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.
- 84. Форми використання природних рослинних ресурсів.
- 85.Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення
- 86. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ.
- 87. Поняття, суб’єкти та об’єкти екологічної експертизи.
- 88. Правові форми екологічної експертизи.
- 89. Державне регулювання і управління в галузі екологічної експертизи.
- 90. Права та обов’язки експерта державної екологічної експертизи.
- 91. Права та обов’язки замовників екологічної експертизи.
- 93. Процедура проведення екологічної експертизи.
- 94. Умови і підстави проведення державної екологічної експертизи.
- 95. Висновок екологічної експертизи.
- 97. Оскарження рішень, прийнятих на підставі висновків державної екологічної експертизи.
- 98. Правопорушення в галузі екологічної експертизи.
- 100. Соціально-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки.
- 110. Проблеми правового режиму інших зон надзвичайних екологічних ситуацій.
- 111. Стан правового і законодавчого забезпечення зони Чорнобильської катастрофи.
- 112. Класифікація правових режимів територій, що зазнала радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- 113. Правові основи постійного проживання населення та праці персоналу у зоні відчуження.
- 115. Особливості управління в зонах надзвичайних екологічних ситуацій.
- 130. Адаптація екологічного законодавства України до Європейського права навколишнього середовища.
- 1. Історичний розвиток екологічного законодавства і права.