16. Сутність, види регіональної структури економіки та її показники.

Співвідношення, які відбивають взаємозалежності між окремими частинами економіки та її зв’язки із зовнішнім світом, відображає структура національної економіки (СНЕ). Залежно від характеру елементів та змісту економічних явищ, зв’язки між якими відображаються в пропорціях, на рівні НЕ виділяють такі види структурних співвідношень: соціальна структура (СС), організаційна структура (ОС), відтворювальна структура (ВС), регіональна структура (РС), структура видів економічної діяльності (СВЕД) і структура зовнішньої торгівлі (СЗТ).

Територіальне розміщення суб’єктів господарювання, різноманітність цих суб’єктів, а також їхні зв’язки з певною геосистемою формують економічну основу регіональної структури економіки (РС). У НЕ існує 2 типи регіональних систем. І стосується поділу території України на адміністративно-територіальні одиниці; ІІ розподіляє економіку за територіальними формами організації господарства на територіально-виробничі одиниці різних рівнів. До них належать: промисловий пункт, п. вузол, п. центр, територіально-виробничий комплекс (ТВК), агломерація, спеціалізований район, інтегральний економічний район.

Найбільш крупною одиницею поділу НЕ за регіональними формами організації господарства є інтегральні економічні райони, що виділені на основі особливостей економічного розвитку різних частин території У. і є об’єктами економічного аналізу, прогнозування і державного регулювання регіонального розвитку.

В У. існує 8 економічних районів: Причорноморський, Придніпровський, Донецький, Східний, Центральний, Поліський, Подільський, Карпатський.