53. Особливості земельного кадастру у Великобританії. Земельний кадастр у Великобританії

Сучасна система вивчення земель у Великобританії розроблена службою сільськогосподарських земель Міністерства сільського господарства, рибальства і продовольства у 1968 р. Вона включає два основні етапи: фізичну й економічну класифікацію земель [19].

При фізичній класифікації всі землі країни залежно від ступеня впливу фізичних чинників, які обмежують їх використання у сільськогосподарському виробництві, об'єднують у п'ять класів зсмлепридатності. Основними фізичними чинниками, які впливають на сільське господарство, є: - клімат (кількість опадів, температура, тривалість вегетаційного періоду); - рельєф; - висота над рівнем моря та крутість схилів; - особливості ґрунтового покриву (вологість, глибина кореневмісного шару, механічний склад, структура, кам'янистість).

До першого класу відносять землі з дуже незначними обмеженнями їх сільськогосподарського використання або землі, які не мають таких обмежень. Вони придатні для вирощування широкого набору культур, у тому числі найбільш вибагливих садових, і забезпечують високу їх урожайність. До наступних класів відносять землі з невеликими, середніми, серйозними і дуже серйозними обмеженнями для сільськогосподарського використання. Економічна класифікація земель побудована на визначенні вартості стандартної чистої продукції кожного класу земель. Стандартна чиста продукція визначається як розрахункова вартість рільничої та садівничої продукції, властивої для цих земель при середньому рівні догляду і застосування добрив. Вона становить різницю між вартістю одержаної продукції і вартістю посівного або посадкового матеріалу. Для визначення середнього виходу стандартної чистої продукції необхідно обстежити мінімум 15 господарств, які охоплюють не менше 25% оцінюваної території. Якщо оцінювана територія перевищує 20 миль кв (51,2 км кв), треба обстежити не менше 50 господарств, які займають приблизно чверть території. Інколи можна обмежитись вивченням 8-10 господарств, якщо вони охоплюють близько половини оцінюваної території. В усіх випадках вибрані господарства повинні бути тиловими за системами ведення господарства і випасання худоби, достатньо рівномірно розподіленими на оцінюваній території, а сумарна частина продукції у кожному з вибраних господарств повинна становити не менше 700 фунтів стерлінгів у рік. Для кожного виділеного господарства визначають стандартну чисту продукцію у фунтах стерлінгів з одного акра (0,405 га). Розрахунок продукції проводять на основі площі культур і поголів'я худоби у власності господарів за останнім переписом сільськогосподарських доходів [19]. Стандартну чисту продукцію визначають для земель, зайнятих польовими, садовими (плодові, ягідні і овочеві культури), кормовими культурами й окремо для пасовищних земель. Розрахунок стандартної чистої продукції для площ вирощуваних культур приводять за вартістю фактичної продукції польових, садових і кормових культур, а для пасовищ – за вартістю продукції тварин, які випасаються на цих пасовищах. Для проведення оцінки земель Національне консультативне управління сільського господарства на основі масових фактичних даних розрахувало для основних районів країни середню чисту продукцію для польових, садових і кормових культур у перерахунку на акр зайнятої площі і середню чисту продукцію пасовищ у перерахунку на голову худоби, що випасається. Стандартну чисту продукцію для кожного досліджуваного господарства визначають множенням площі вирощуваних у господарстві культур на середній вихід чистої продукції відповідної культури з одного акра оцінюваної території. Сума одержаних добутків становить чисту продукцію ріллі і багаторічних насаджень господарства. Стандартну чисту продукцію пасовищ вираховують множенням кількості худоби, що випасається на оцінюваній території, на середній вихід тваринницької продукції на одну голову худоби. Стандартну чисту продукцію досліджуваного господарства з одиниці земельної площі знаходять діленням загальної чистої продукції рільництва, садівництва і тваринництва на сумарну площу вирощуваних культур і пасовищ. Одержані дані підлягають всебічному аналізу. Господарства, які мають невиправдано великі відхилення розмірів стандартної чистої продукції, вибраковують як нетипові, а їхні дані виключають із дальшої обробки. Середню стандартну чисту продукцію на акр оцінюваної території отримують шляхом діленням підсумкових даних цієї продукції всіх господарств, що вивчаються, на їх сумарну площу. За допомогою застосування статистичних методів визначають розміри й достовірність стандартної чистої продукції з акра земель, віднесених до різних класів землепридатності. Одержані дані використовуються для економічної класифікації земель в усіх господарствах оцінюваної території. Для забезпечення порівнянності якості земель на великих територіях обчислено середні показники національної чистої продукції з акра землі, які є вихідними даними при встановленні чистої стандартної продукції для кожної ділянки, виділеної при фізичній класифікації земель. Чисту національну продукцію з акра земель визначають за єдиними національними цінами окремо щодо рільництва, тваринництва і садівництва. Національну чисту продукцію в рільництві одержують у результаті множення середньої урожайності кожної культури в країні на середньонаціональну вартість продукції цієї культури. Обчислення проводять для всіх культур, включаючи трави на сіно, з урахуванням структури посівних площ. Національна чиста продукція пасовищ оцінюється за продуктивністю великої рогатої худоби й овець. При цьому національну чисту продукцію у молочному господарстві визначають внаслідок множення середнього надою на середню ціну молока, а у м'ясному господарстві – за вартістю приплоду. З одержаних даних вираховують вартість концентратів і кормових культур, вирощених на польових землях і витрачених на годування однієї голови великої рогатої худоби. Національну чисту продукцію у вівчарстві обчислюють за вартістю приплоду і вовни у перерахунку на одну вівцематку в рік за винятком вартості польових кормів. Національну чисту продукцію у садівництві оцінюють на основі середніх п'ятирічних даних. Середню національну продукцію з одного акра овочевих культур визначають за середньою щорічною вартістю реалізованої овочевої продукції, поділеною на середню площу овочевих культур. Вартість насіння і посадкового матеріалу порівняно з одержаною продукцією незначна, тому її не враховують. Середню національну продукцію ягідників отримують діленням вартості фактичної продукції за п'ять років на суму площ плодоносних, частково плодоносних і неплодоносних плантацій за ці роки за винятком середньої амортизаційної вартості закладки плантацій. Національну продукцію плодових культур обчислюють за середньою вартістю продукції за винятком втрат при зберіганні. Затрати на закладку насаджень з врахуванням строку їх використання незначні, тому ними нехтують. Економічна класифікація земель передбачає об'єктивну оцінку виробничих можливостей кожної земельної ділянки. Таку оцінку можна провести після нагромадження достатньої інформації для встановлення границь коливання середньої статистичної чистої продукції на акр кожного фізичного класу земель. Складність встановлення показників оцінки пояснюється значним коливанням розмірів стандартної чистої продукції з одиниці площі однакових фізичних класів землі у господарствах різної спеціалізації. Англійці вважають, що з часом будуть встановлені границі коливання стандартної чистої продукції на землях усіх класів землепридатності при можливих типах спеціалізації. На основі цих даних можна буде визначити взаємозв'язок між фізичною й економічною класифікаціями земель. При проведенні класифікації земель враховуються лише ті обмежувальні чинники, які неможливо усунути на сучасному рівні розвитку сільськогосподарської науки і техніки. Чинники, які раніше вважалися нездоланними перешкодами, надалі можуть легко усуватися, в результаті чого землі переводяться в більш високий клас. Ось чому через п'ять років проводиться коректування даних класифікації земель з урахуванням отриманої інформації про їх використання, розвитку наукових досліджень і технічних можливостей поліпшення земель. В той час як у більшості європейських країн кадастрові системи виникли як інструмент справедливого оподаткування земельних володінь, у Великобританії основна увага звернена на забезпечення гарантій прав власності і прав на користування землею. Кадастрова зйомка є фіксацією меж і зміни окремих земельних ділянок, а кадастр - це запис для кожної з таких ділянок, який проводиться для підтримання системи реєстрації юридичних актів щодо землі і права власності. Облік землі в Англії має багатовікову історію. Перший опис землі був здійснений в 1085 році. Проте реєстрація земельної власності до цього часу у всіх графствах не є обов'язковою. Переважає система, при якій зміна юридичного положення земельної власності не реєструється інакше, як нотаріально. При здійсненні купівлі-продажу землі покупець може вимагати точну документацію за довгий період, мінімум 30 років. Проте за згодою сторін процедура часто скорочується. Англійська система реєстрації власності передбачає можливу анонімність того, хто реєструє своє володіння. У Шотландії існує добровільна система реєстрації, яка практично прийнята всіма землевласниками. Через 20 років після внесення в реєстр будь-якого об'єкта земельної власності складається повний і точний документ, який фіксує всі зміни його юридичного стану і тоді при купівлі-продажу вимагаються відомості за цей період. Реєстр на всю Шотландію зберігається в Еденбурзі, де він був заснований в 1617 році. З 1990 року вся нерухомість у Великобританії, що продається, повинна бути зареєстрована. І хоч цей процес приведе до реєстрації більшої частини землі, все одно певна частина нерухомості залишиться незареєстрованою. Це будуть переважно королівські та державні землі, а також володіння великих компаній та великі помістя, для реєстрації який потрібне ще додаткове законодавство.

54. особливості земельного кадастру у Франції.

Для Франції, країни з наполеонівською адміністративною системою, характерним є розділення та тісна взаємодія земельного кадастру і реєстру нерухомості. Кадастр і реєстр є підзвітними Міністерству національної економіки та фінансів. У земельному кадастрі зібрана лише необхідна для цілей обкладення податками інформація, згрупована за земельними ділянками. Нотаріальна база нерухомості Франції включає усі типи нерухомості (квартири, будинки, паркова, землі, комерційні приміщення та промислові будівлі). Параметри до цієї бази вносяться поступово. Туди занесені усі параметри, що стосуються місця розташування, технічних характеристик та цін компонентів власності.

Офіційно система земельного обліку (реєстрації) у Франції називається кадастр, що підтримується французьким земельним реєстром, під керівництвом французького податкового органу (Direction Générale des Finances Publiques (DGFiP)). Титульний план (план, що позначає межі з метою реєстрації об’єкту) має назву «кадастровий план» (plans cadastrales), на якому зображено межі ділянок власників. Сам план не надає детальної інформації про власника нерухомості або усіх земельних наділів під час одноособового володіння. Якщо потрібна інформація про власника, треба звернутися до земельного кадастру комуни (matrice cadastrale). План показує пронумеровані ділянки, на основі яких ґрунтується право власності на землю. Хоча у плані буде зазначено споруди, розмір ділянки та назва місцевості (lieudit), у плані може не бути описання меж між територіями. Крім того, кадастр не показує точні розміри між об’єктами і тому відстань між ними не є такою, що фіксована законом. Така ситуація відображає походження планів, створених ще за Наполеона для розрахунку податку на землю.^[4]

Розмежування – процес, у результаті якого визначається межа між двома об’єктами нерухомості. На території виставляються один або два межових стовпа (межові відмітки). З самого початку, багато сторіч тому, такими відмітками слугував кам’яний чи бетонний позначник, встановлений на землі.. Зараз це вже маркер з пластику, вкопаний у землю. Такі позначники захищені законом і тому знищення, пошкодження чи незаконне пересування їх є злочином. Порушник може потрапити за грати або сплатити значну суму штрафу. Процес розмежування території між двома об’єктами може проводитися за згодою обох (або більше) сторін або згідно з постановою суду.^[5]