1. Сутність економічного району та об’єктивний характер його формування
Основою формування економічних районів є територіальний поділ праці, що зумовлює спеціалізацію окремих територій і розвиток міжрайонної кооперації.
Об’єктивними умовами виділення і розвитку економічних районів виступають наявні природні ресурси, особливості економіко-географічного положення території, чисельність населення, виробничий потенціал, рівень господарського освоєння території.
Сам процес економічного районування являє собою доцільний, науково обґрунтований поділ країни на економічні райони.
Деякі вчені західних країн при визначенні сутності економічних районів віддають перевагу природному фактору — однорідності природи. Інші вчені вважають, що природний фактор — дуже важливий для формування економічних районів, але він не є вирішальним. Однорідні за природними умовами райони можуть співпадати і не співпадати з економічними районами.
Економічний район — це географічно цілісна територіальна частина господарського комплексу країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні економічні зв’язки і нерозривно зв’язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці. Є й інші визначення поняття економічного району. Спільними для них є такі ознаки: територіальна цілісність, спеціалізоване господарство, його комплексність, тісні внутрірайонні і міжрайонні економічні зв’язки, особливість економіко-географічного положення.
Загальне (інтегральне) економічне районування базується на регіональних господарських комплексах, в основі яких знаходяться територіально-виробничі комплекси різного ступеня сформованості або їх складові частини.
За цим районуванням виділяється три підтипи інтегральних економічних районів: великі (макрорайони), середні (мезорайони) і малі (мікрорайони).
Великі (інтегральні) економічні райони — це поділ території країни на найбільші територіальні частини, які об’єднують кілька адміністративних областей, або адміністративні області з автономною республікою, або адміністративні краї з автономними областями. Ці райони використовуються для довгострокового прогнозування розвитку і розміщення продуктивних сил, формування загальнодержавних баз промислового чи сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути сформовані в межах тільки однієї адміністративної області.
У великих економічних районах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись і інші основні галузі виробництва з метою більш повного використання місцевих ресурсів і зменшення обсягів довізної продукції з інших районів.
Виникнення і розвиток великих економічних районів може відбуватися в країнах з територією не менше 300—500 тис. км2. В країнах з меншою територією формуються тільки мезо- і мікрорайони, тобто райони другого і третього порядку (підтипи міжгалузевих районів).
Середні (інтегральні) економічні райони, як правило, є підрайонами великих економічних районів. Це територія однієї невеликої країни чи адміністративної області, краю, автономної республіки, тобто це територіальні одиниці економічного районування. Об’єктивною основою цього районування виступає територіальний поділ праці як в масштабах країни, так і в межах великих (інтегральних) економічних районів.
Середні економічні райони об’єднуються у великий економічний район зоною районоформуючого впливу великих регіональних центрів з системою спеціалізації і кооперування їхніх підприємств. З метою більш повного використання свого ресурсного потенціалу спеціалізація виробництва в цих районах здійснюється не тільки на основних галузях, а й на виробництві другорядної продукції, потрібної для кожного великого економічного району. Ці райони використовуються як для прогнозування рівня розвитку виробництва і невиробничої сфери та розробки державних програм галузевого розвитку, так і для управління господарською діяльністю.
Малі райони (мікрорайони) — це найнижчий ступінь інтегральних економічних районів. Вони органічно пов’язані з низовим адміністративно-господарським районуванням. Їх територія відповідає території внутріобласних адміністративних районів. Їхні межі визначаються виробничими зв’язками підприємств місцевого значення з їх сировинними зонами, а також територіальною організацією і управлінням всього господарства, яке здійснюється районними центрами. В цих районах основними галузями виробництва є рослинництво, тваринництво і місцева промисловість, переважно та, що переробляє сільськогосподарську сировину. Найбільш поширеними виробничими поєднаннями тут є локальні аграрно-промислові комплекси (завод, цех і сировинна зона). В межах цих районів можуть бути розташовані і підприємства міжрайонного значення, які впливають на формування обласних господарських комплексів і внутріобласних підрайонів.
Із сказаного вище можна зробити узагальнення: економічний район — це форма територіальної організації господарства, що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці, виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів.
- Перелік питань до підсумкового контролю з дисципліни «регіональна економіка»
- Перелік рекомендованих джерел до вивчення курсу «регіональна економіка» основна література:
- Додаткова література:
- Глосарій
- Тема 1. Сутність регіональної економіки, її структура та особливості формування.
- Регіональна економіка та її суть і просторова організація.
- Завдання і методи дослідження регіональної економіки.
- 1. Предмет і основні завдання курсу “Регіональна економіка”.
- 2. Загальні закономірності розміщення продуктивних сил
- 3. Фактори розміщення продуктивних сил.
- 4. Завдання і методи дослідження регіональної економіки.
- Тема: економічне районування та територіальна структура народного господарства
- 1. Сутність економічного району та об’єктивний характер його формування
- 2. Основні районоутворюючі фактори
- 3. Принципи і критерії виділення великих економічних районів
- 4. Мережа економічних районів україни
- Соціальний комплекс україни
- 1. Сутність, роль і місце у суспільному розвитку україни
- 2. Сучасний стан та особливості розміщення галузей соціальної сфери україни
- 3. Виробництво товарів народного споживання: сучасний стан та особливості розміщення
- 4. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу україни
- Транспортний комплекс україни
- 1. Значення транспорту в господарському комплексі україни
- 2. Територіальна організація транспортної системи
- Характеристика окремих видів транспорту україни.
- 4. Проблеми та перспективи розвитку транспортної системи
- 1. Сутність, структура і роль в господарському комплексі україни
- 3. Будівництво україни: особливості розміщення і розвитку
- Лісопромисловий комплекс україни
- 1. Сутність та фактори розвитку і формування
- 2. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу україни
- 4. Проблеми і перспективи розвитку лісопромислового комплексу україни
- Раціональне природокористування та ресурсозбереження
- 2. Економіка природокористування: поняття та завдання
- 3. Проблеми раціонального природокористування, ресурсозберігання та основні принципи їх вирішення
- 4. Економічне стимулювання природоохоронної діяльності підприємств
- Екологічні проблеми України
- 1. Основні напрямки екологічних проблем в Україні
- 2. Забруднення водних ресурсів України
- 3. Умови і причини забруднення земельних угідь
- 4. Забруднення атмосфери