7.1. Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища
На людство постійно впливає природний фон радіоактивного випромінювання (табл. 7.1). Його джерела поділяють на дві категорії:
Таблиця 7.1
Середній рівень природного фону ( за даними ІШвСБАІІ, 1982)
Джерела опромінення | Загальна щорічна доза, |
| мкЗв (мікроЗіверт) |
Зовнішнього: |
|
- космічні промені; |
|
- радіоактивні елементи | 310 |
та ізотопи | 350 |
Внутрішнього: |
|
- космогенні радіонукліди: |
|
7Ве | 3 |
14С | 12 |
- земні радіонукліди: |
|
| 180 |
87ш> | 6 |
238у 234у | 10 |
23°ть | 7 |
230,^ | 3 |
232ІІа | 7 |
226Ка | 183 |
222Ип, 214Ро | 800 |
210РЬ, 210Ро | 130 |
Разом | 1992 |
зовнішнє випромінювання (космічне випромінювання, тобто йонізуюче випромінювання, що безперервно надходить на поверхню Землі зі світового простору (табл. 7.2), сонячна радіація, випромінювання гірських порід земної кори та повітря);
Радіонуклід
Швидкість утворення, ат/см2с (атомів в 1 квадратному сантиметрі за 1 секунду)
Період напіврозпаду
Енергія випромінювань Ев, кеВ
3Н
0,20
12,4 років
18,6
7Ве
8,1 • 10~2
53 дні
3,3
10Ве
4,5 ■ 10~2
2,5 • 105 років
555
ис
2,5
5730 років
156
22Ма
8,6 • 10~5
2,6 року
545
2^а
3,0 • 10~5
15 год.
1389
28мє
1,7 • 10""
21,2 год.
460
26А1
1,7 • 10""
7,4 • 105 років
1170
318і
4,4 • 10""
2,6 год.
1480
32БІ
1,6 • 10~4
700 років
210
32р
8,1 • 10~4
14,3 дні
1710
ЗЗр
6,8 • 10~4
25 днів
248
358
1,4 • 10~3
87 днів
167
38д
4,9 • 10~5
2,87 год.
3000
34С1
2,0 ■ 10""
ЗО хв.
2480
36С1
1,1 • 10~3
3,1 • 105 років
714
38С1
2,0 • 10~3
37,3 хв.
4910
39С,
1,4 • 10~3
55,5хв.
3450
39Аг
5,6 • 10"3
270 років
565
81Кг
1,5 • 10~7
2,1 • 105 років
е.з.
внутрішнє опромінення, зумовлене природними радіоактивними речовинами, які потрапляють всередину організму з повітрям, водою, продуктами харчування. До них належать радіоактивні гази (радон, торон), що поступають з глибини земних надр, радіоактивні
калій, уран, торій, рубідій, радій, які входять до складу харчових продуктів, рослин і води.
Основним радіонуклідом, що формує природне опромінення, є дочірній продукт радію226 - радон222. Середня концентрація його у повітрі за межами приміщень коливається у межах 0,0037-0,0185 Бк/л (Бекерель на літр). Радіонуклід надходить із ґрунту до атмосфери, найбільша концентрація радону в приземному шарі повітря спостерігається навесні.
Серед природних джерел опромінення виділяють керовану (опромінення, що створюється природними радіоактивними речовинами, присутніми у воді, повітрі, будівельних матеріалах, яке людина може змінювати певними природоохоронними заходами) й некеровану (опромінення, що створюється космічними і земними радіоактивними речовинами, яким людина не спроможна управляти) компоненти (табл. 7.3).
Вид опромінення | Річна ефективна доза опромінення, мЗв (міліЗіверт) | Відсоток |
Некерована компонента | ||
Внутрішнє Ропромінення | 0,2 | 4,1 |
Космічне випромінювання | 0,3 | 5,9 |
Природний уфон | 0,15 | 3,1 |
Керована компонента | ||
238и, 234и, 236гїа, 222Ип у воді | 0,17 | 3,5 |
Радіоактивність будівельних | 0,26 | 5,5 |
матеріалів |
|
|
222ІІП у повітрі | 3,8 | 77,9 |
Радіобіологічні ефекти, ознаки, явища, наслідок впливу йонізуючого випромінювання на біологічні системи визначаються величиною дози і способом опромінення. Характеризують радіологічні процеси такі величини:
доза йонізуючого випромінювання (D) - відношення середньої енергії dW, переданої йонізуючим випромінюванням речовині в елементарному об'ємі, до маси dm речовини в даному об'ємі: D = dW/dm. Одиниця поглинутої дози в Міжнародній системі СІ називається грей (Гр). Грей дорівнює поглинутій дозі випромінювання, при якій речовині масою 1 кг передається енергія йонізуючого випромінювання 1 Дж. 1 Дж = 0,238 кал. Позасистемною одиницею поглинутої дози є рад (rad - radiation absorbed dose). Рад дорівнює поглинутій дозі йонізуючого випромінювання, при якій речовині масою 1 г передається енергія йонізуючого випромінювання 100 ерг (ерг - одиниця роботи, енергії і кількості теплоти в СГС системі одиниць). 1 ерг = 10 7 Дж. 1 Гр = 100 рад, 1 рад = 0,01 Гр. ;
керма (К) (kinetic energy released in material) - відношення суми початкових кінетичних енергій dWk всіх заряджених йонізуючих частинок, утворених під дією побічного йонізуючого випромінювання в елементарному об'ємі речовини, до маси речовини в даному об'ємі: К = dWk/dm. Одиниці керми - грей (Гр) та рад - відповідно збігаються з одиницями поглинутої дози. Керма застосовується як для фотонів, так і нейтронів, використовуються при оцінюванні впливу на середовище стороннього йонізуючого випромінювання;
експозиційна доза X - якісна характеристика фотонного випромінювання, яка ґрунтується на його здатності йонізувати атоми та молекули сухого атмосферного повітря і являє собою відношення сумарного заряду сі(? усіх йонів одного знаку, створених у повітрі, коли всі електрони і позитрони, вивільнені фотонами в елементарному об'ємі повітря з масою (іт, повністю зупинились, до маси повітря в даному об'ємі: X = оІО./оІт. Одиниця експозиційної дози в Міжнародній системі одиниць СІ - кулон на кілограм (Кл/кг). Кулон - одиниця електричного заряду та електричної індукції в системі СІ; кулон на кілограм дорівнює експозиційній дозі, при якій всі електрони і позитрони, вивільнені фотонами в об'ємі повітря масою 1 кг, створюють в повітрі йони, що несуть електричний заряд кожного знаку 1 Кл. Рентген теж є одиницею експозиційної дози фотонного випромінювання, при проходженні якого через 0,001293 г повітря в результаті завершення всіх йонізаційних процесів в повітрі створюються йони, які несуть одну електростатичну одиницю кількості кожного знаку: 1Р = 2,58 х 10~4 Кл/кг. Експозиційна доза характеризує, з одного боку, джерело йонізуючого випромінювання, а з іншого - йонізаційне поле, створене даним джерелом;
еквівалентна доза йонізуючого випромінювання Н - це добуток поглинутих доз І) на середній коефіцієнт якості випромінювання к в даному об'ємі біологічної тканини стандартного складу: Н = кБ. Одиниця еквівалентної дози в системі СІ - зіверт (Зв) - це одиниця еквівалентної дози в біологічній тканині, яка створює такий самий біологічний ефект, як і поглинута доза в 1 Гр стандартного рентгенівського або гаммавипромінювання;
ефективна доза опромінення - поглинута доза, в якій враховано поправку на тканину. Позасистемною одиницею ефективної дози є бер (біологічний еквівалент рентгена). 1 бер = 0,01 Зв. У разі рівномірного опромінення всього організму інтенсивність прояву радіобіологічного ефекту інша, ніж у разі, коли опромінення зазнає окремий орган чи тканина, або коли опромінення окремих тканин неоднорідне. При цьому використовують коефіцієнт зважування на тканину, який показує відносний внесок того чи іншого органа або тканини у формування радіобіологічних реакцій усього організму (наприклад, для кісткового мозку, легень, шлунка цей коефіцієнт становить 0,12; сечового міхура, молочної залози, печінки, стравохода, щитоподібної залози - 0,01).
Значення ефективної дози опромінення людини (з 1982 р. за даними наукового комітету ООН) становить 200 мбер (мілібер) на рік.
Отже, ураження радіоактивним випромінюванням людина може отримати в результаті як зовнішнього, так і внутрішнього опромінення. При зовнішньому опроміненні найнебезпечнішим є випромінювання, яке має високу проникну здатність, зокрема гаммавипромінювання, яке в повітрі може поширюватися на сотні метрів. Захищають від гаммавипромінювання важкі метали (свинець).
Довжина пробігу бетачастинок в повітрі до 20 м, у воді та живих тканинах - до 3 см, в металі - до 1 см. їх майже повністю поглинає віконне та автомобільне скло. Одяг поглинає до 50 % бетачастинок. При зовнішньому опроміненні організму на глибину 1 мм проникає 20- 25 % бетачастинок. Тому зовнішнє бетаопромінення небезпечне лише при потраплянні радіоактивних речовин безпосередньо на шкіру.
Нейтронне випромінювання утворює потік нейтронів із швидкістю 20 тис. км/с. Вони легко проникають в живу тканину і поглинаються ядрами її атомів. Захисними є водневмісні матеріали (поліетилен, парафін, вода).
Найнебезпечнішим внутрішнім випромінюванням є те, яке має високу йонізуючу здатність. Воно діє на незахищені тканини, органи, системи тіла на молекулярному і клітинному рівнях. Дуже небезпечне при попаданні всередину організму альфавипромінювання.
У XX ст. на людину почали впливати, крім природних, штучні, зумовлені людською діяльністю, йонізуючі випромінювання. Натепер до основних антропогенних джерел радіоактивного забруднення навколишнього середовища належать:
1) уранова промисловість, яка займається видобутком, переробкою, збагаченням та виготовленням ядерного палива, основною сировиною для якого є уран235. Аварійні ситуації можуть виникнути при виготовленні, зберіганні та транспортуванні тепловиділяючих елементів;
ядерні реактори різних типів, у активній зоні яких зосереджена велика кількість радіоактивних речовин. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (MATATE), у 26 країнах світу експлуатується 416 ядерних енергоблоків, які виробляють приблизно 16 % усієї електроенергії;
радіохімічна промисловість, на підприємствах якої відбувається регенерація відпрацьованого ядерного палива. Вони періодично скидають радіоактивні води, хоча і в допустимих концентраціях. Деяка кількість радіоактивного йоду потрапляє в атмосферу;
місця переробки та захоронення радіоактивних відходів, де можливі аварії, спричинені руйнуванням захоронень;
використання радіонуклідів у народному господарстві (у промисловості, медицині, геології, сільському господарстві, енергетиці) у вигляді закритих радіоактивних джерел (табл. 7.4).
Забруднюють навколишнє середовище радіонуклідами радіоізотопні лабораторії, які використовують радіонукліди у відкритому вигляді для наукових і виробничих цілей. Скиди радіоактивних відходів у стічні води навіть у низьких концентраціях протягом певного часу призводять до поступового накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі;
ядерні вибухи (табл. 7.5), що спричиняють радіоактивне забруднення місцевості внаслідок локального і глобального випадання радіоактивних опадів.
Радіонуклід | Період напіврозпаду | Активність, МБк |
~~ 89Sr | 53 доби | 7,1 ■ 10" |
90Sr | 28 років | 3,7 • 109 |
95Zr | 65 діб | 9,3 • 1011 |
103Ru | 40 діб | 6,8 • 1011 |
106Ru | 1 рік | 1,1 • 1010 |
131 j | 8 діб | 4,6 • 1012 |
137Cs | ЗО років | 5,9 • 109 |
131Ce | 1 рік | 1,4 • 1012 |
I44Ce | 33 доби | 1,4 ■ 1011 |
Глобальної шкоди довкіллю і людству загалом завдала аварія, яка сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС. За масштабами викиду радіоактивних речовин вона не мала аналогів у світі. В атмосферу потрапило до 100 % радіоактивних благородних газів, 20—50 % ізотопів йоду, 12—30 % цезію-137, цезію-134, З—4 % летких радіонуклідів від їх вмісту в реакторі на момент аварії (табл. 7.6).
Радіоактивний матеріал поширився в атмосфері, розсіявся і випав на поверхню майже всієї Північної півкулі (табл. 7.7), максимально забруднивши територію України, Росії, Білорусі.
Внаслідок катастрофи на ЧАЕС була забруднена територія 74 районів в 12 областях України загальною площею 6,7 млн. га сільськогосподарських угідь, в т. ч. до 1 Кі/км2 - 5,6 млн. га; 1 - 5 Кі/км2 - 1 млн. га; 5- 15 Кі/км2 - 100 тис. га; понад 15 Кі/км2 - 27 тис. га і 58 тис. га в зоні відчуження (Кюрі (Кі, Ки) - позасистемна одиниця активності радіоактивних ізотопів, 1КІ = З, 7Ю10 Бк = 3,7Ю10 розп./с; Бекерель (Бк^), іБк = 1 розп./с = 2,7Ю"11 Кі.)
У грудні 1991 року Верховна Рада прийняла закони України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» та «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи». Відповідно до цих законів, у межах забруднених площ виділяють чотири зони:
зона відчуження - територія, з якої евакуйовано населення в 1986 р.;
зона безумовного (обов'язкового) відселення - територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 і вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 м Зв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку людина одержувала у доаварійний період;
зона гарантованого добровільного відселення - територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5 до 15 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 м Зв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
зона посиленого радіоекологічного контролю - територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1 до 5 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 0,5 м Зв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Найбільше забруднені були території Київської, Житомирської, Чернігівської, Рівненської, Черкаської та Вінницької областей (табл. 7.8).
Умовою проживання і трудової діяльності населення без обмежень за радіаційним фактором є отримання за рахунок забруднення території радіоактивними ізотопами додаткової дози, яка не перевищує рівня опромінення 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік.
Специфіка радіологічної ситуації, що склалася на обширній території після Чорнобильської аварії, полягає в тому, що основною загрозою здоров'ю людини є не променева хвороба, а високі дози додаткового внутрішнього та зовнішнього опромінення, що призводить до розвитку різноманітних захворювань. Внутрішнє опромінення можна зменшити, знижуючи вміст радіонуклідів у сільськогосподарській продукції. Найнебезпечнішими забруднювачами сільськогосподарських угідь і продукції є стронцій90 та цезій137. Вони характеризуються високим періодом напіврозпаду та здатністю включатися в харчові ланцюги.
В Україні діють «Допустимі норми вмісту радіонуклідів цезію137 і стронцію90 в продуктах харчування, питній воді» (ТДР97), згідно з якими вміст цезію та стронцію у харчових продуктах і питній воді повинен бути не вищим від річної ефективної дози внутрішнього опромінення 1 мЗв. Активність добового раціону людини за цезієм137 та стронцієм90 має бути не вищою, відповідно, 210 і 35 Бк/добу (табл. 7.9). Досягти цих нормативів можна, лише реалізувавши низку компенсуючих заходів.
Таблиця 7.9
Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Св та 908г у продуктах харчування згідно з регламентуючими документами, Бк/кг, Бк/л.
Продукти | (Україна) | (Росія) | (Білорусь) | (СРСР) | ||||
| ,37Сз |
| ,37Сз | о^г | ,37С5 |
| 137С5 |
|
Картопля | 60 | 20 | 320 | 60 | 100 | 3,7 | 590 | 37 |
М'ясо | 200 | 20 | 160 | 50 | 370 | - | 740 | - |
Молоко | 100 | 20 | 50 | 25 | 11 | 3,7 | 370 | 37 |
Овочі | 40 | 20 | 130 | 50 | 100 | - | 590 | - |
Риба | 150 | 35 | 130 | 100 | 370 | - | 740 | - |
Фрукти | 70 | 10 | 40 | 50 | 370 | - | 590 | - |
Хліб | 20 | 5 | 40 | 70 | 74 | 3,7 | 370 | 37 |
Яйця | 6 | 2 | 5 | 3 | 22 | - | 45 | - |
Вода питна | 2 | 2 | 8 | 8 | 18,5 | 0,4 | 18,5 | 3,7 |
Молоко згущене | 300 | 60 | 200 | 100 | 740 | - | 1110 | 111 |
Молоко сухе | 500 | 100 | 360 | 200 | 740 | - | 1850 | 185 |
Свіжі дикоростучі | 500 | 50 | 500 | 50 | 370 | - | 1480 | - |
ягоди і гриби |
|
|
|
|
|
|
|
|
Сушені дикоросту | 2500 | 250 | 2500 | 250 | 3700 | - | 7400 | - |
чі ягоди і гриби |
|
|
|
|
|
|
|
|
Лікарські рослини | 600 | 200 |
|
|
|
| 7400 |
|
Інші продукти | 600 | 200 | 200 | 100 | 370 | _ | _ | _ |
Спеціальні |
|
|
|
|
|
|
|
|
продукти дитячого | 40 | 5 | 40- | ЗО- | 37 | 1,85 | 185 | 37 |
харчування |
|
| 100 | 60 |
|
|
|
|
Отже, людина у процесі діяльності змінює природний радіаційний фон, забруднює штучно створеними Радіонуклідами довкілля і створює небезпечні ситуації для населення. З метою спостереження, оцінювання радіаційного стану довкілля і попередження негативних радіаційних змін, контролю за дотриманням норм радіаційної безпеки створена система радіоекологічного моніторингу.
- Радіоактивне забруднення природного середовища і його моніторинг
- 7.1. Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища
- 7.1. Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища
- 7.2. Радіоекологічний моніторинг, його основні складові і завдання
- 7.3. Методи радіаційного контролю
- Питому активність розраховують за формулою:
- 7.4. Обстеження забруднених сільськогосподарських угідь і об'єктів ветеринарного нагляду
- 2 Отриманий результат перемножують на 37.
- Запитання. Завдання