logo
006ОСН ЕКОБЕЗПЕКА

8. Юридична відповідальність за правопорушення в галузі екологічної безпеки

Підставою юридичної відповідальності у галузі екологічної безпеки є вчинення екологічного правопорушення. Чинне екологічне законодавство закріплює перелік правопорушень у галузі екологічної: безпеки. Зокрема, у ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» виділені такі види правопорушень: порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушення норм екологічної безпеки; порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів; допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів та інші.

Найбільш поширеним правопорушенням у галузі екологічної безпеки є недотримання відповідних екологічних нормативів, норм та правил. Під екологічними нормативами слід розуміти єдині та обов’язково нормовані межі, обсяги, регламенти, що містять кількісні та якісні показники, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища, екологічну безпеку суспільства та здоров’я людини, визначають допустиме навантаження антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає кілька видів нормативів екологічної безпеки. Між тим, як справедливо зазначається в юридичній літературі, виявити порушення екологічної безпеки проблематично через відсутність технічних пристроїв, автоматизованих систем контролю за джерелом екологічної безпеки та синкретичним характером концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі. Тому є певні труднощі і у доказуванні цих правопорушень. Не випадково їм притаманна висока латентність, що ускладнює процес притягнення винних до юридичної відповідальності.

Порушення нормативів екологічної безпеки створює умови для екологічного ризику та в результаті призводить до виникнення реальної екологічної небезпеки для життя, здоров’я людини та навколишнього природного середовища. Правопорушення у сфері екологічної безпеки є різновидом екологічних правопорушень. Правопорушення можливі як при порушенні вимог екологічної безпеки у процесі здійснення різних видів господарської діяльності, так і у разі невиконання заходів у процесі ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій або їх попередження. З урахуванням ступеня суспільної небезпеки вони поділяються на проступки та злочини. Згідно з видами екологічних правопорушень у галузі забезпечення екологічної безпеки винні особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності.

Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності. В Кодексі України про адміністративні правопорушення закріплено кілька складів правопорушень, що передбачають відповідальність громадян та посадових осіб за порушення екологічної безпеки. Так, адміністративна відповідальність настає: за невиконання зобов’язань по реєстрації у судових документах операцій з шкідливими речовинами і сумішами (ст. 62); недотримання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об’єктів або споруд (ст. 791); невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів,, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалі (ст. 911). Кримінальна відповідальність за екологічний злочин у галузі екологічної безпеки передбачена за: порушення правил безпеки гірничих робіт (ст. 218 КК);порушення правил по боротьбі з епідеміями (ст. 227 КК); порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення радіоактивних матеріалів (ст. 2285 КК); незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 2287 КК До кримінальних злочинів у цій галузі можна віднести також і ст. 221 КК України, яка передбачає відповідальність за утаювання або пекручення відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення.

Незалежно від притягнення винних осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності вони повинні нести цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу або здоров’ю громадян. Цивільно-правова відповідальність передбачає обов’язок юридичних та фізичних ociб відшкодування шкоди, заподіяної ними внаслідок порушення нормативів, вимог та норм екологічної безпеки, тобто покладає на винних осіб майнові або інші зобов’язання.

Чинне екологічне законодавство (ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») передбачає відшкодування заподіяної шкоди, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Згідно із затвердженим переліком багато видів діяльності та об’єктів складають підвищену екологічну небезпеку для навколишнього природного середовища. Законодавство відносить такі види діяльності та об’єкти до джерел підвищеної екологічної небезпеки. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов’язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Шкода може бути заподіяна як навколишньому природному середовищу так і здоров’ю та майну громадян або майну юридичних осіб. Відшкодування шкоди, спричиненої навколишньому природному середовищу передбачається двома засобами: в натурі або грошовому вираженні згідно із затвердженими у встановленому порядку таксами, а також методиками обчислення розміру шкоди а за їх відсутності — за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища. Шкода, заподіяна здоров’ю та життю громадян, компенсується згідно із цивільним законодавством. Для відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю громадян, у першу чергу необхідно довести причинний зв’язок між діяльністю винної особи та забрудненням навколишнього природного середовища, а також впливом цього середовища та спричиненою шкодою. Вказана категорія спорів є найбільш складною бо забруднення навколишнього середовища, як правило, викликається сукупною дією декількох джерел забруднення і дуже важко довести причинний зв’язок.