4.1. Облік підземних вод і ведення кадастру

Підземні води є цінним видом природних ресурсів, які здавна використовує людство. Прісні підземні води завжди відігравали важливу роль у забезпеченні населення питною водою, вони є джерелом, виробничо-технічного водопостачання, зрошування сільськогосподарських земель. Мінеральні підземні води використовують у бальнеології як лікувальний засіб. Для потреб енергетики і теплопостачання використовують теплоенергетичні термальні води, а промислові — як мінеральна сировина для видобування цінних розсіяних елементів, рідкісних металів і мінеральних солей. В Україні станом на 1.01.2004 р. на Державному балансі запасів перебувало 383 родовища прісних, 119 — мінеральних, два — термальних та одне промислове родовище підземних вод. Експлуатаційні запаси та прогнозні ресурси підземних вод. Сучасний етап розвитку водного господарства потребує підвищеної точності обліку водних ресурсів та їхнього раціонального використання у зв'язку з розширенням об'єму їхнього комплексного використання і виникаючим дефіцитом питної прісної води. Експлуатаційні запаси підраховуються по родовищах підземних вод за результатами геологорозвідувальних робіт. Прогнозні ресурси оцінюються за басейнами підземних вод або їхніми частинами на основі аналізу та систематизації фондових матеріалів. Обсяг оцінених прогнозних ресурсів підземних вод (ПРПВ) сягає 61689,2 тис.м куб/добу, з них 57499 тис.м куб/добу з мінералізацією до 1,5 г/дм куб. Розподіл ПРПВ за територією вкрай нерівномірний, що зумовлено відмінністю геолого-структурних і фізико-географічних умов різних регіонів України. Основна частина ресурсів зосереджена у північному та північно-західному регіонах держави в межах Дніпровського та Волино-Подільського артезіанських басейнів, які відзначаються сприятливими умовами формування чималих запасів підземних вод. Південний регіон має обмежені ПРПВ, що зумовлено несприятливими гідрогеологічними умовами їхнього накопичення. Під час Державного обліку вод та ведення Державного водного кадастру виокремлюютьперспективні і розвідані експлуатаційні запаси підземних вод. Перспективні експлуатаційні запаси представляють собою кількість підземних вод, яку можна буде отримати в межах басейну підземних вод водозабірними спорудами, закладеними з урахуванням розміщення конкретних користувачів. Перспективні експлуатаційні запаси підземних вод оцінюють методом моделювання. Найважливішим і найбільш захищеним у техногенних умовах резервом підземних вод є розвідані експлуатаційні запаси. Розвіданими експлуатаційними запасами називають кількість підземних вод, яку можна буде отримати за допомогою раціональних у техніко-економічному відношенні водозабірних споруд при заданому режимі експлуатації та якості води. Розвідані експлуатаційні запаси підземних вод підраховують за результатами виконаних на родовищі розвідувальних гідрогеологічних робіт і даних експлуатації підземних вод. Розвіданість ПРПВ становила у 2003 році — 26%, а кількість експлуатаційних запасів — 15848,07 тис. м куб/добу. Найбільша кількість експлуатаційних запасів припадає на території з інтенсивно розвинутими промисловістю та сільським господарством, передусім на площах з незначними ресурсами підземних вод та значною потребою в них. Це, здебільшого, центральні та південно-східні області України, в межах яких розвіданість до 50% характерна для більшої частини їхньої території. Максимальний відсоток розвіданості ПРПВ в АР Крим (91%), а також у Дніпропетровській (64%) та Кіровоградській (56%) областях. Серед басейнів підземних вод найбільшою розвіданістю визначається Дніпровський. Мінімальною розвіданістю характеризуються Волинська (14%), Рівненська (12%), Тернопільська (13%) та Чернігівська (8%) області. Регулярний облік та оцінка стану експлуатаційних запасів і про гнозних ресурсів підземних вод, що здійснюється в межах Державного обліку вод і ведення Державного водного кадастру, призначені для оперативного забезпечення народного господарства даними щодо кількісних і якісних показників підземних вод. Вони слугують основою для розробки заходів з управління і регулювання водними ресурсами країни, їхнього раціонального використання та охорони від виснаження і забруднення. На якість підземних вод суттєво впливають численні осередки забруднення, облікована кількість яких на території України станом на 01.01.2004 р. становила 293 од. Вагомим чинником запобігання забруднення території країни є створення спостережної мережі моніторингу за станом підземних вод державного рівня, яка на 01.01.2004 р. налічувала 1147 спостережних пунктів. У таблиці 4.1 наведено дані територіального розподілу спостережної мережі державного рівня. Державним обліком підземних вод і веденням Державного водного кадастру займаються геологічні організації Державного Комітету України з питань геології та використання надр. Вони здійснюють збір, систематизацію та узагальнення даних щодо експлуатаційних запасів і прогнозних ресурсів підземних вод. Порядок робіт зі збору матеріалів, форми документів обліку даних про експлуатаційні запаси і прогнозні ресурси підземних вод та вказівки щодо їхнього заповнення визначені інструкціями та методичними рекомендаціями з ведення Державного водного кадастру. Заповнення та ведення документів здійснюють за допомогою класифікаторів.

Таблиця 4.1. Територіальний розподіл спостережної мережі за станом підземних вод державного рівня (доступно тільки при скачуванні)

Документи обліку підземних вод. Документи облікуналічують оптимальний обсяг інформації, що дає змогу забезпечити потреби народного господарства даними про експлуатаційні запаси та прогнозні ресурси підземних вод за об'єктами адміністративно-територіального поділу, поверхневими і підземними водами і водогосподарськими об'єктами. Документи обліку експлуатаційних запасів і прогнозних ресурсів підземних вод є документами Державного водного кадастру.

Документи обліку налічують: 1. Паспорт родовища підземних вод. 2. Каталог об'єктів обліку перспективних експлуатаційних запасів підземних вод. 3. Журнал обліку перспективних експлуатаційних запасів підземних вод. 4. Каталог об'єктів обліку потенційних експлуатаційних запасів підземних вод. 5.  Журнал обліку потенційних експлуатаційних запасів підземних вод. 6. Довідник прив'язки площ адміністративно-територіальних одиниць, об'єктів поверхневих вод і водогосподарських об'єктів. 7. Облікову картку водозабірної споруди. 8. Журнал обліку водовідбору на діючих водозабірних спорудах підземних вод за визначений рік. 9. Журнал обліку водовідбору підземних вод за об'єктами адміністративно-територіального поділу. 10. Інші документи.

Каталоги об'єктів обліку перспективних і потенційних експлуатаційних запасів підземних вод слугують документами обліку запасів на період їхньої регіональної оцінки і подальших додаткових підрахунків на площах поширення водоносних горизонтів. Журнали обліку перспективних і потенційних експлуатаційних запасів підземних вод — це документи обліку змін величин експлуатаційних запасів, що відбуваються в результаті зміни якості підземних вод або підвищення загальної гідрогеологічної вивченості регіону, а також впливу техногенних чинників. Їх також використовують для обліку стану розвіданості перспективних і потенційних запасів у результаті розвідки родовищ підземних вод на перспективних площах, виявлених у процесі регіональної оцінки запасів. Ці журнали складали кожні 3 роки. Коли протягом цього періоду не встановлено змін якості підземних вод і розвідки, оцінки запасів підземних вод по родовищах в межах басейну підземних вод не виконували, то журнали не складали. А у відповідний центр ведення Державного водного кадастру надсилали довідку, в якій зазначали, що стан перспективних і потенційних запасів не змінився. Довідники ув'язки площ облікових об'єктів призначені для забезпечення можливості отримання узагальнених характеристик потенційних експлуатаційних запасів підземних вод за допомогою їхнього перерахунку за модулями для адміністративно-територіальних, водогосподарських об'єктів та об'єктів поверхневих вод. Довідники складались одночасно з каталогами об'єктів обліку потенційних і перспективних запасів і доповнень до них. Облікова картка водозабірної споруди підземних вод і журнал водовідбору слугують для обліку ступеня освоєння і режиму експлуатації родовищ підземних вод, а також можливості подальших переоцінок родовищ за досвідом їхньої експлуатації, визначення оптимального режиму роботи водозабірної споруди. Облікові картки складали один раз, журнали водовідбору — щороку.

Документи обліку призначені: 1) для збору, систематизації і збереження матеріалів про експлуатаційні запаси і прогнозні ресурси підземних вод, створення інформаційної бази даних Державного водного кадастру та АІС ДВК за підсистемою "Ресурси"; 2) для підготовки матеріалів геологічної звітності територіальних геологічних організацій; 3)  для створення частини Державного водного кадастру до опублікування; 4) для підготовки відповідей на запити народного господарства; 5) для підготовки обмінного фонду із підсистемами АІС ДВК "Поверхневі води" та АІС ДВК "Використання вод" на всіх ієрархічних рівнях ведення ДВК.

Під час розробки документів враховували вимоги: • державних стандартів стосовно змісту і складання форм уніфікованих документів; • керівних технічних матеріалів з розробки галузевої уніфікованої документації; • науково-технічних документів зі складання документації, яку використовують при веденні Державного водного кадастру та АІС ДВК.

Склад і вичерпність інформації, яку вводили в документи, забезпечувалися вимогами інструкцій, методичними документами з регіональної оцінки експлуатаційних підземних вод. Документи обліку експлуатаційних запасів і прогнозних ресурсів заповнювалися на основі звітів про регіональну оцінку запасів підземних вод, звітів з різних видів і масштабів гідрогеологічних зйомок і тематичних робіт. Враховувалися акти обстеження території у зв'язку з роботами щодо контролю за охороною підземних вод, геолого-технічної документації при спорудженні водозаборів і звітності водокористувачів. Документи складали в одному примірнику відповідальні виконавці, які здійснювали оцінку експлуатаційних запасів підземних вод, гідрогеологічну зйомку, тематичні роботи, і представляли разом із звітами на розгляд відповідних науково-технічних рад. В документи вносили необхідні зміни і доповнення згідно з протоколами інстанції затвердження звіту, після чого документи надсилали в територіальний центр ведення Державного водного кадастру. Складання документів за звітами минулих років здійснювали центри ведення Державного водного кадастру. Працівники центрів ведення Державного водного кадастру після перевірки документів звітів і кодування показників надсилали документи у відповідні підрозділи АІС ДВК. При кодуванні показників в обов'язковому порядку використовували класифікатори АІС ДВК(підземні води). Підрозділи з ведення АІС ДВК після обробки і занесення показників документів у базу даних повертали документи в центри ведення ДВК, де їх скеровували в архів.