2.4. Кадастр мінеральних ресурсів
Особливості мінерально-сировинної бази. Мінеральні ресурси, як і всі природні ресурси, є основним багатством суспільства. Від інших видів ресурсів вони відрізняються тим, що визначають характер відтворення мінерально-сировинної бази промисловості. Врахування цих особливостей є обов'язковим під час складання кадастру. Найголовніша особливість полягає в тому, що мінеральні ресурси не поповнюються природою. Відтворення мінерально-сировинної бази може відбуватися тільки шляхом виявлення та промислового освоєння нових родовищ корисних копалин. Здебільшого родовища корисних копалин комплексно використовують, отож мінерально-сировинні ресурси є найважливішою умовою найефективнішого розвитку мінерально-сировинної бази.
Поняття "мінерально-сировинна база" охоплює потенційні ресурси мінеральної сировини, а також діяльність з їхньої підготовки до видобування, власне видобування і збагачення корисних копалин з подальшою переробкою і надання вигляду підготовленої до використання мінеральної сировини.
Увесь процес використання мінерально-сировинної бази поділяють на три етапи: - підготовка мінерально-сировинної бази з розвідкою родовищ і оцінкою промислових запасів корисних копалин (геологорозвідувальна стадія); - проектування і будівництво гірничодобувних підприємств; - експлуатація родовищ.
Кінцевою продукцією геологорозвідувальних робіт є розвідані промислові запаси мінеральної сировини. Геологорозвідувальні роботи як процес вивчення надр та оцінювання запасів корисних копалин налічують такі стадії: - регіональні геологічні дослідження території; - розшуки родовищ; - попередня розвідка родовища; - детальна розвідка родовищ з оцінкою промислових запасів мінеральної сировини.
Закономірності і закономірні зв'язки, характерні для використання мінерально-сировинної бази: 1) відповідність масштабів розвитку мінерально-сировинної бази потребам промисловості у мінеральній сировині; 2) оптимальні співвідношення масштабів розширеного відтворення мінерально-сировинної бази і забезпеченості розвіданими запасами корисних копалин; 3) відповідність комплексного або комбінованого розвитку мінерально-сировинної бази комплексному характеру родовищ корисних копалин; 4) оптимальні співвідношення між розмірами і виробничими потужностями гірничих підприємств та кількістю розвіданих запасів корисних копалин певного родовища.
Ведення кадастру мінеральних ресурсів. З 1927 року в Україні ведеться реєстр (кадастр) корисних копалин: на кожне родовище корисних копалин заводять спеціальний паспорт і реєстраційну карту. У паспорті зазначають назву родовища, кількість запасів тощо. Реєстраційну карту складають на основі топографічної з нанесенням меж родовища. Сучасний кадастр мінеральних ресурсів є систематизованою науково обґрунтованою сукупністю вірогідних відомостей щодо обліку, рівня промислового використання запасів корисних копалин і господарської діяльності гірничодобувних підприємств, економічної оцінки родовищ корисних копалин і перспектив розширення мінерально-сировинної бази промисловості. За своїм складом, властивостями і галуззю застосування у промисловості корисні копалини поділяють на такі групи: 1. Паливно-енергетичні ресурси. 2. Рудна і нерудна сировина для чорної металургії. 3. Руди кольорових металів. 4. Сировина для хімічної промисловості. 5. Гірничорудна сировина. 6. Нерудна сировина для будівельних матеріалів.
Відповідно до цієї загальноприйнятої класифікації мінеральних ресурсів і складено кадастр у вигляді окремих книг по кожній групі сировини, що є на території України.
Під час складання кадастру дотримуються таких основних принципів: 1. Вірогідності всіх родовищ і видів корисних копалин. 2. Співставлюваності оціночних показників, яка забезпечує чєдину систему ведення кадастру країни. 3. Періодичності оновлення основних даних згідно з динамікою розширення мінерально-сировинної бази.
Вихідною базою кадастру є геолого-економічні відомості щодо родовищ корисних копалин, техніко-економічні показники роботи гірничодобувних підприємств, інші оціночні дані по мінеральній сировині, попередні міркування щодо перспектив розвитку. В процесі складання кадастру мінеральних ресурсів використано: - баланси запасів корисних копалин за їхніми окремими видами; - геологічні звіти по пошуках і розвідках родовищ корисних копалин; - геолого-економічні огляди і геологічні карти по мінеральній сировині; - щорічні виробничі звіти щодо діючих гірничодобувних підприємств; - матеріали проектних інститутів.
Усі родовища корисних копалин, у тім числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища — резерв цього фонду. Система обліку об'єктів державного фонду включає інформацію державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин та державного балансу запасів корисних копалин, а також державну та галузеву звітність підприємств і організацій, що здійснюють розвідку родовищ (у тім числі і техногенних), видобування та збагачення корисних копалин.
Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин (згідно з Кодексом про надра) містить відомості щодо кожного родовища, зачисленого до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічної оцінки, а також відомості щодо кожного прояву корисних копалин. Державний Комітет України з питань геології та використання надр щорічно готує аналітичний звіт щодо стану державного фонду корисних копалин і ресурсів. Обліку в державному кадастрі підлягають усі відкриті родовища корисних копалин на території України незалежно від обсягів їхніх запасів, стану розвіданості, освоєння і відомчої належності, а також прояви корисних копалин. Підставою для складання державного кадастру є паспорт родовища або прояву корисних копалин, який розробляється окремо для кожної групи корисних копалин. Форма паспорта, методичне керівництво щодо складання паспортів та інструкція з ведення державного кадастру розробляє і затверджує Державний Комітет України з питань геології та використання надр. Комітет здійснює також організацію та методичне керівництво веденням державного кадастру, а також збір, облік, систематизацію, зберігання, обробку та надання даних державного кадастру зацікавленим користувачам. Державний Koмітет України з питань геології та використання надр контролює своєчасність подання підприємствами та організаціями звітних балансів запасів корисних копалин, перевіряє їхню правильність та відповідність встановленим вимогам і складає державний баланс запасів корисних копалин.
- Курганевич л.П. Водний кадастр
- Передмова
- Розділ 1. Виникнення і розвиток кадастрової діяльності
- 1.1. Визначення кадастру, класифікація
- 1.2. Розвиток кадастрової діяльності
- Запитання для самоконтролю
- Розділ 2. Кадастри природних ресурсів
- 2.1. Поняття кадастрів природних ресурсів
- 2.2. Земельний кадастр
- 2.3. Лісовий кадастр
- 2.4. Кадастр мінеральних ресурсів
- Запитання для самоконтролю
- Розділ 3. Водний кадастр: структура, історія становлення
- 3.1. Водні ресурси України та їхній облік
- 3.2. Історія становлення державного водного кадастру
- Запитання для самоконтролю
- Розділ 4. Державний водний кадастр: підземні води
- 4.1. Облік підземних вод і ведення кадастру
- 4.2. Особливості формування двк за розділом "Підземні води"
- 4.3. Моніторинг підземних вод для потреб ведення двк
- 4.4. Автоматизована інформаційна система двк "Підземні води"
- Запитання для самоконтролю
- Розділ 5. Державний водний кадастр "поверхневі води"
- 5.1. Загальні положення
- 5.2. Облік поверхневих вод
- 5.3. Порядок ведення кадастру
- 5.4. Зміст видань державного водного кадастру
- 5.5. Автоматизована інформаційна система двк "Поверхневі води"
- Запитання для самоконтролю
- Розділ 6. Державний водний кадастр: використання водних ресурсів
- 6.1. Загальні положення
- 6.2. Склад даних кадастру використання водних ресурсів
- 6.3. Особливості ведення кадастру водокористування
- 6.4. Використання кадастрових даних
- 6.5. Складання каталогів водокористування
- Запитання для самоконтролю
- Розділ 7. Сучасні підходи до ведення водного кадастру
- 7.1. Створення водного кадастру за матеріалами космічного зондування
- 7.2. Використання гіс-технологій при створенні регіональних кадастрів природних ресурсів
- Запитання для самоконтролю
- Бібліографічний список
- Список законодавчих актів
- Додатки додаток а Система оцінювання знань з курсу "Водний кадастр"
- Додаток б Короткий термінологічний словник
- Додаток в Структура основних інформаційних потоків при веденні кадастру використання водних ресурсів (доступно тільки при скачуванні)