Додаткова інформація

Біоіндикація (лат. індікаре – вказувати, виявляти) – методи оцінки абіотичних і біотичних чинників середовища за допомогою біологічних систем.

Організми або їх угруповання, життєві функції яких тісно корелюють з певними чинниками середовища і можуть використовуватися для їх оцінки, називають біоіндикаторами. Ними можуть бути рослини, тварини, мікроорганізми, гриби.

Форми біоіндикаторів:

• неспецифічна, якщо різні чинники зумовлюють однакову реакцію;

• специфічна – зміна, пов'язана лише з одним чинником;

• чутлива – коли біологічний об'єкт реагує значним відхиленням життєвих про­явів від норм;

• акумулятивна – біоіндикатор накопичує дію чинника, але тривалий час її не виявляючи;

• пряма – чинник діє безпосередньо на біологічний об'єкт;

• непряма – біоіндикація виявляється лише після зміни стану під впливом інших елементів, на які безпосередньо діє даний чинник;

• рання – коли реакція організму помітна при низьких дозах і короткочасній дії чинника і відбувається в місці впливу чинника на елементарні молекулярні чи біологічні процеси.

Існує кілька типів чутливості біоіндикаторів відповідно до часу розвитку біоіндикаційних процесів:

I – біоіндикатор діє через деякий час, упродовж якого він не реагував на вплив (одноразова реакція), і одразу втрачає чутливість;

II – реакція миттєва, але триває певний час, а потім зникає;

ІІІ – біоіндикатор реагує з моменту появи зовнішнього впливу з однаковою інтенсивністю тривалий час;

IV – після швидкої й сильної реакції відбувається її поступове згасання;

V – при появі стресора починається реакція, яка посилюється, досягаючи мак­симуму, а потім згасає;

VI – реакція має синусоїдний характер і багаторазово повторюється (рис. 1.2). Для біоіндикації можна використати організми з типами чутливості І, II, V.

Біоіндикатори використовують при веденні двох типів біологічного моніторингу:

пасивний біологічний моніторинг – дослідження видимих і непомітних пошкоджень чи відхилень від норми – ознак стресового впливу у організмів, що вільно живуть у природі;

активний біологічний моніторинг (біотестування) – виявлення впливу біотичних і абіотичних чинників на тест-організми, які перебувають у стандартизованих умовах на досліджуваній території.