3.3.3. Перспективи альтернативного землеробства

Науково-технічний прогрес у країнах з високим рівнем культури землеробства сприяв виникненню різних видів альтернативного (сучасному, з широким використанням засобів хімізації) землеробства (органічного, органобіологічного, біологічного, екологічного тощо). Вважається, що у світі близько 1% орних земель використовується в умовах біологічного землеробства. Лідерами по застосуванню принципів біологічного землеробства в світі є Швеція і Швейцарія – до 7%.

Основні принципи альтернативного (біологічного) землеробства такі:

• “Екологізація” сучасного землеробства, тобто створення землеробства, не шкідливого як для довкілля, так і для здоров`я людини;

• Забезпечення динамічної рівноваги складових агроекосистеми, яка забезпечує високу і стабільну продуктивність ценозів протягом тривалого часу, замість досягнення максимального продукційного ефекту безвідносно до структурних і функціональних змін в агроекосистемі.

Нові напрямки в системах виробництва сільськогосподарської продукції повинні розвиватись не як протиставлення або заміна традиційних методів ведення сільського господарства, а одночасно з ними. Вузловим питанням біологізації землеробства є проблема відтворення родючості ґрунтів.

Різні аспекти проблеми збереження земельних ресурсів, взаємозв’язку екології і ґрунтознавства, наукові основи екологізації сільськогосподарського виробництва широко досліджені в працях таких відомих вчених як В.Докучаєв, В.Вернадський, В.Волобуєв, В.Голубєв, В.Горшков, Л.Карпачевський, Ю.Одум, М.Реймерс, М.Шикула, М.Городній, О.Тараріко,Т.Хачатуров та ін.

До таких наукових розробок відноситься і ґрунтозахисна біологічна безплужна система землеробства з розширеним відтворенням родючості ґрунтів, запропонована вченими Національного аграрного університету України під керівництвом професора М.К. Шикули. У 1973-1988 рр. ця система проходила широку експериментальну перевірку і довела свою економічну ефективність і екологічну безпечність – порівняно з традиційними технологіями, в основу яких покладена оранка, витрати пального зменшились в 2-3 рази, в 10 разів зменшилось внесення мінеральних добрив (за рахунок повного використання пожнивних решток), використання отрутохімікатів зменшилось у 8 разів, у 3 рази зменшились витрати часу на обробіток ґрунту. яскравим прикладом використання такої системи землеробства стало сільськогосподарське акціонерне товариство „Обрій” (Полтавська обл.), яке вже понад 25 років вирощує всі сільськогосподарські культури за новою прогресивною технологією.

Варто також згадати, що у кінці 80-х на початку 90-х років найвищі показники в світі щодо масштабів виробництва і застосування біологічних засобів захисту рослин належали колишньому СРСР, а серед союзних республік – Україні.

До основних категорій біологічних методів боротьби з шкідниками відносять такі:

• за допомогою природних ворогів: чисельність багатьох бур’янів можна контролювати при допомозі комах, проблема полягає в тому, щоб знайти природних ворогів, які не будуть завдавати шкоди іншим видам;

• генетичні: основу боротьби складає розвиток у видів-господарів генетичних рис, які обумовлюють їх стійкість до ураження; наприклад, використання стерильних самців: цей метод передбачає масове впровадження в природну популяцію безплідних чоловічих особин, які вирощуються в лабораторії;

• культурні: являють собою нехімічну зміну одного чи більше факторів оточуючого середовища таким чином, що воно стає непридатним для шкідників;

• за допомогою природних хімічних сполук: природні засоби хімічної боротьби – це виділені, ідентифіковані та синтезовані гормони і феромони комах, які використовуються для припинення їх життєвого циклу. Перевага природних хімікатів в тому, що вони високо специфічні для ворогів і не токсичні.

В останні роки в Україні розроблена "Концепція розвитку виробництва та формування ринку засобів біологізації землеробства", яка схвалена Президією Української академії аграрних наук ще в 1994 році і в оновленому варіанті у 2001 році. Провідною установою по реалізації цієї Концепції є Інженерно-технологічний центр "Біотехніка" (м. Одеса). Основна ідея Концепції полягає у розробці практичних заходів для заміни біля 30% хімічних пестицидів і не менше 25% мінеральних добрив на їх біологічні аналоги за призначенням.

Основними шляхами екологізації сільськогосподарського виробництва є:

• впровадження біологічних та інтегрованих методів боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур;

• раціональне внесення мінеральних і органічних добрив у науково-обгрунтованих співвідношеннях і в оптимальні терміни;

• впровадження нових, екологічно безпечних і економічно ефективних ґрунтозахисних технологій землекористування;

• виведення нових високопродуктивних сортів рослин і порід тварин;

• охорона поверхневих і підземних вод від забруднення;

• широке впровадження біотехнологій і спрямування на отримання екологічно чистої продукції;

• створення парку легких сільськогосподарських машин, які менше ущільнюють ґрунт.

Можна стверджувати, що практично всі аграрно розвинуті країни світу здійснюють активну науково-технічну та інвестиційну політику щодо розвитку альтернативного (екологічного) землеробства, базованого на біотехнологіях.