37. Які ознаки права загального використання природних ресурсів:

1. Загальнодоступність, безкоштовність, відсутність необхідності закріплення природних ресурсів за конкретними особами;

2. Обов'язковість одержання спеціальних дозволів;

3. Платність.

38. Чи передбачена відповідальність власника природних ресурсів за порушення природоохоронного законодавства?

1. Так;

2. Ні;

3. Лише при застосуванні кримінальної відповідальності.

39. Джерелами екологічного права є:

1. Конституція України, Земельний кодекс України; Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

2. Закон України «Про лізинг».

3. 1 і 2.

40. Яка класифікація надзвичайних ситуацій прийнята в Україні:

1. Техногенні, медичні, особливі;

2. Природні, техногенні, медичні, біологічні, іншого характеру;

3. Збройні напади, природні та технічні явища.

41. Які надра можуть передаватися у приватну власності?

1. Корисні копалини загальнодержавного значення;

2. Торф;

3. Загальнопоширені корисні копалини місцевого значення.

42. Які міри покарання передбачені при застосуванні дисциплінарної відповідальності?

1. Догана, звільнення;

2. Звільнення, сувора догана, попередження;

3. Штраф.

43. Які передбачені терміни притягнення до адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення?

1. 2 місяця з дня здійснення правопорушення;

2. 1 місяць з дня здійснення правопорушення;

3. 3 місяця.

44. Чи забезпечують норми екологічного права реалізацію внутрішніх і зовнішніх функцій держави?

1. Так;

2. Ні;

3. Лише екологічних.

45. Який вид відповідальності передбачає обов'язок фізичних і юридичних осіб компенсувати шкоду, завдану довкіллю?

1. Дисциплінарна;

2. Майнова;

3. Адміністративна;

46. До об'єктів міжнародної охорони навколишнього природного середовища відносяться:

1. Атмосферне повітря, світовий океан, космос;

2. Природні ресурси, що не поділяються, Антарктида;

3. 1 і 2.

47. До диференційних об’єктів екологічного права відносять:

1. Життя та здоров’я громадян;

2. Атмосферне повітря, земля, води, надра, тваринний та рослинний світ;

3. Виключна морська економічна зона.

48. Розрізняють такі права власності на природні ресурси:

1. Імперативне і диспозитивне;

2. Матеріальне і процесуальне;

3. Об’єктивне і суб’єктивне .

49. Правовою підставою володіння природним об’єктом є:

1. Пакт;

2. Договір;

3. Титул.

50. Право користування природними об’єктами осіб, які не є їх власниками, є:

1. Необмеженим;

2. Безпосереднім;

3. Похідним і залежним від права власності.

51. Лісові ресурси в Україні поділяються на такі дві категорії:

1. Місцеві та загальнодержавні;

2. Листяні та хвойні;

3. Старі та молоді.

52. Чинне законодавство України стосовно права власності на природні ресурси передбачає:

1. Перевагу державної власності;

2. Рівність усіх форм власності;

3. Перевагу приватної власності.

53. Вперше право громадян України на безпечне навколишнє природне середовище було закріплено в:

1. Декларації про державний суверенітет;

2. Конституції України;

3. Земельному кодексі України.

54. Право строкового природокористування ще називають:

1. Тимчасовим;

2. Загальним;

3. Постійним.

55. Строкове природокористування може бути:

1. Повним і частковим;

2. Абсолютним і відносним;

3. Короткостроковим і довгостроковим.

56. Держава та її органи стосовно права загального природокористування зобов’язані :

1. Позбавляти його;

2. Забезпечувати належні умови для його реалізації;

3. Обмежувати його.

57. Право на користування надрами засвічується актом про надання:

1. Гірничого відводу;

2. Земельної ділянки;

3. Підземного простору.

58. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення надаються:

1. Верховною радою України;

2. Кабінетом міністрів України;

3. Комітетом України по нагляду за охороною праці.

59. Умови припинення права природокористування поділяються на:

1. Первинні і вторинні;

2. Об’єктивні і суб’єктивні;

3. Загальні і спеціальні.

60. Екологічна безпека є категорія:

1. Соціальна;

2. Економічна;

3. Політична.

61. Перелік видів діяльності і об’єктів , що становлять підвищену екологічну безпеку визначає:

1. Кожний громадянин особисто;

2. Громадські органи;

3. Держава.

62. За територіальним принципом розрізняють такі види екологічної безпеки:

1. Техногенну, радіоекологічну, природну;

2. Екосистем, природних комплексів;

3. Глобальну, національну, регіональну, місцеву, об’єктову .

63. Відповідальність за порушення екологічного законодавства завжди пов’язана з :

1. Негативними правовими наслідками як результатом неправомірних дій винної особи;

2. Економічним впливом на особу;

3. Політичними наслідками.

64. Збір за забруднення навколишнього середовища у межах визначених нормативів є :

1. Юридичною відповідальністю;

2. Соціальною відповідальністю;

3. Економічною формою впливу, передбаченою екологічним законодавством.

65. Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства полягає у :

1. Екологічному вихованні порушника;

2. Застосуванні до порушників заходів примусового впливу;

3. Кримінальному покаранні.

66. Основною рисою екологічного правопорушення, яка відрізняє його від інших правопорушень є:

1. Екологічна спрямованість;

2. Наявність вини;

3. Невизначеність.

67. Склад екологічного правопорушення це:

1. Об’єкт та суб’єкт;

2. Об’єктивна та суб’єктивна сторона правопорушення;

3. 1 і 2.

68. Суб’єктивну складову екологічного правопорушення становить:

1. Вік правопорушника;

2. Вина;

3. Дієздатність.

69. За дисциплінарні проступки в галузі екологічного права дисциплінарні стягнення накладає:

1. Професійна спілка;

2. Власник або уповноважений ним орган;

3. Органи внутрішніх справ.

70. Не допускається термінова тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємства, якщо це може призвести до:

1. Зниження продуктивності праці;

2. Падіння рентабельності виробництва;

3. Виникнення аварійної ситуації.

71. Попередження як вид адміністративного стягнення виноситься у формі:

1. Усній;

2. Письмовій;

3. Як усній, так і письмовій.

72. Розмежувальним критерієм злочинів і адміністративних проступків в екологічній сфері виступає:

1. Ступінь суспільної небезпеки;

2. Об’єкт посягань;

3. Розмір завданого збитку.

73. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення є:

1. Найпоширенішим видом відповідальності;

2. Найсуворішим видом відповідальності;

3. Найлегшим видом відповідальності.

74. Найпоширенішим видом юридичної відповідальності в екологічній сфері є:

1. Адміністративна;

2. Цивільно-правова;

3. Дисциплінарна.

75. Залежно від технічних умов водокористування поділяється на:

1. Регіональне і відомче;

2. Первинне і вторинне;

3. Загальне і спеціальне.

76. Кадастр – це:

1. Звід основних відомостей про той чи інший природний ресурс;

2. Акт про володіння природним об’єктом;

3. Правила користування природним об’єктом.

77. Ідею необхідності міжнародного співробітництва у вирішенні глобальної проблеми навколишнього природного середовища було проголошено на першій природоохоронній конференції у Берні в:

1. 1898 р.;

2. 1913 р.;

3. 1972 р.

78. На світовому рівні формування і бурхливий розвиток міжнародного екологічного права розпочався після:

1. Конференції у Берні 1913 р.;

2. Стокгольмської конференції ООН 1972 р.;

3. Конференції в Ріо-де-Жанейро 1992 р.

79. Для права землекористування в сучасних умовах характерним є:

1. Безкоштовність;

2. Платність;

3. Необмеженість.

80. Землекористування визначається постійним:

1. Без заздалегідь встановленого терміну;

2. Терміном не менше 50 років;

3. Терміном понад 50 років.