3.1.5.1 Ґрунтознавство3
Ґрунтознавство це:
1. галузь сільськогосподарського виробництва;
2. наука про раціональне використання земельних ресурсів та їх охорону;
3. наука про ґрунти, їх утворення, будову, склад і властивості, про географічні закономірності їх розповсюдження, про процеси взаємозв’язку з зовнішнім середовищем, про шляхи раціонального використання ґрунтів та їх зміну в результаті антропогенного впливу.
Ґрунт це:
1. поверхневий горизонт суші земної кулі, здатний утворювати урожай рослин;
2. кора земної кулі;
3. земна суша на якій проживають і працюють люди, створюючи матеріальні блага.
Основоположником науки «Ґрунтознавство» є:
1. А.Н. Соколовський;
2. В.Р. Вільямс;
3. В. В. Докучаєв.
Основною властивістю ґрунту є:
1. родючість;
2. колір;
3. структурний стан ґрунтової маси.
Родючість буває:
1. природна, неприродна, космічна;
2. штучна, сформована, набута, втілена;
3. природна, штучна, ефективна.
Ґрунти утворюється в результаті:
1. антропогенного впливу;
2. тваринами, що проживають на поверхні земної кулі;
3. ґрунтоутворюючого процесу.
В сільському господарстві ґрунти виступають як:
1. місце для проживання;
2. основний засіб виробництва, предмет прикладання та акумуляції людської праці, продукт цієї праці;
3. засіб виробництва, предмет прикладання та акумуляції людської праці, місце для будівництва осель.
8. Самою загальною і головною біосферно – екологічною функцією ґрунту є:
1. середовище проживання;
2. об’єкт праці;
3. територія для будівництва.
9. Сукупність явищ перетворення і руху речовин і речовин і енергії, які протікають в ґрунтовій товщі називають:
1. енергетикою ґрунту;
2. ґрунтоутворюючим процесом;
3. еволюцією ґрунту;
10. Головним і практично єдиним джерелом надходження енергії в ґрунті є:
1. електрична енергія ;
2. гідроднна енергія;
3. сонячна енергія.
11. Сукупність всіх змін в ґрунті від початку його утворення до сьогоднішнього дня називають:
1. революцією в ґрунті;
2. еволюцією ґрунту;
3. деградацією ґрунту.
Зовнішні ознаки ґрунту за якими можна відрізнити ґрунти від породи, один Груню від іншого, а також приблизно судити про напрямок і ступінь вираженості ґрунтоутворюючого процесу називають:
1. економічними;
2. екологічними;
3. морфологічними.
13. Гірські породи на яких формується ґрунти називають:
1. пістилаючими;
2. мінеральними;
3. материнськими.
Формування материнських порід пов’язано з процесом:
1. вивітрювання;
2. видування;
3. вимерзання.
Процес руйнування гірських порід і складаючи їх мінералів під дією атмосфери, гідросфери та біосфери називають:
1. мінералізацією;
2. деструкцією;
3. вивітрюванням.
Вивітрювання буває:
1. механічне, хімічне, фізичне;
2. фізичне, хімічне, біологічне;
3. механічне, біологічне, фізичне.
Процес руйнування гірської породи без зміни її хімічного складу називають:
1. механічним вивітрюванням;
2. фізичним вивітрюванням;
3. нормальним вивітрюванням.
Всі ґрунтоутворюючі породи поділяються на:
1. природні і неприродні;
2. магматичні, метаморфічні і штучні;
3. магматичні, метаморфічні і осадові.
Процентне співвідношення між механічними фракціями в ґрунті прийнято називати:
1. процентовкою ґрунту;
2. елементарним складом;
3. гранулометричним складом.
Суму всіх механічних фракцій в ґрунті, розміром більше 0,01 мм називають:
1. загальною сумою;
2. неповною сумою;
3. фізичним піском.
Основна назва ґрунту за його гранулометричним складом встановлюється по співвідношенню між:
1. фізичним та хімічним піском;
2. неповною сумою та фізичним піском;
3. фізичним піском та фізичною глиною.
Речовину, що утворилась в ґрунті в результаті мінералізації та гуміфікації органічних решток називають:
1. бітумом;
2. гумусом;
3. гуматом.
Тип водного режиму ґрунту встановлюють по:
1. наявності води в ґрунті;
2. співвідношенню між доступною і недоступною вологою в ґрунті;
3. коефіцієнту зволоження.
Регулювання водного режиму відбувається за рахунок проведення:
1. гідротехнічних меліорацій;
2. культуртехнічних меліорацій;
3. хімічних меліорацій.
Теплоємність – це здатність ґрунту:
1. поглинати тепло;
2. віддавати тепло;
3. втримувати тепло.
Радіоактивність ґрунту може бути:
1. природною та хімічною;
2. природною та біологічною;
3. природною та штучною.
Частинки, завдяки яким ґрунти мають таку екологічно важливу здатність як вбирна здатність називають:
1. фізичним піском;
2. мікроелементами;
3. колоїдами.
Розрізняють наступні види вбирної здатності:
1. механічна, фізична, хімічна, меліоративна, біологічна;
2. фізична, хімічна, фізико – хімічна, механічна, біологічна;
3. фізична, механічна, водна, повітряна, теплова.
Кислотність ґрунту обумовлюється наявністю в ньому іонів:
1. H+ i OH ;
2. H i Fe;
3. H i Al.
Для нейтралізації реакції лужних ґрунтів використовують:
1. вапнування;
2. гіпсування;
3. крейсування.
Порівняльна оцінка ґрунтів по їх родючості називається:
1. бонітування;
2. економічною оцінкою;
3. екологічною оцінкою.
Географічне розміщення ґрунтів на земній поверхні підлягає законам:
1. часу;
2. горизонтальної, вертикальної зональності та інтразональності;
3. розвитку людського суспільства.
Зональним типом ґрунту Лісостепової зони є:
1. підзолисті ґрунти;
2. чорноземні ґрунти;
3. сірі лісові ґрунти;
До основних екологічних проблем підзолистих ґрунтів можна віднести:
1. перезволоження та дуже низький вміст поживних елементів;
2. переущільнення та інтенсивний розвиток ерозійних процесів;
3. недолік вологи та засолення.
Основними екологічними проблемами каштанових ґрунтів можна вважати:
1. перезволоження та дуже низький вміст поживних елементів;
2. переущільнення та інтенсивний розвиток ерозійних процесів;
3. недолік вологи та засолення.
В якому з наведених ґрунтів щільність найбільша?
1. супіщаний;
2. середньосуглинковий;
3. важко суглинковий.
Вага зразка сирого ґрунту, відібраного в полі становила 150 г. Після висушування його при температурі 1050 вона стала 100 г. Яка вагова вологість цього ґрунту?
1. 70%;
2. 100%;
3. 50%.
В результаті аналізів встановлено, що щільність ґрунту становить 1,0 г/см3. Яка повна вологоємність цього ґрунту у відсотках?
1. 10%;
2. 100%;
3. 50%.
На очисних спорудах, а саме на полях фільтрації використовують один з видів вбирної здатності, а саме:
1. механічну;
2. фізичну;
3. хімічну.
Одним з прикладів використання фізико – хімічної (обмінної) вбирної здатності можна назвати проведення:
1. культуртехнічних заходів;
2. хімічних меліорацій;
3. гідротехнічних меліорацій.
В результаті використання аналізів встановлюють, що в зразку дерново – підзолистого ґрунту pH=5.0, гідролітична кислотність становить 10,0 мг/100 г ґрунту, а його щільність 1,5 г/см3. Скільки вапна необхідно внести на 1 га для нейтралізації реакції цього ґрунту?
1. 25 ц/га;
2. 10 ц/га;
3.15 ц/га.
- Передмова
- 2.03 Геологія з основами геоморфології 199
- 2.03 Геологія з основами геоморфології1
- 1. Карбонатний мінерал;
- 1. Тимчасових водних потоків;
- 1. Елювій;
- 2. Межею Конрада;
- 1. Ендогенними;
- 2. Екзогенними;
- 2.04 Гідрологія
- 2.05 Метеорологія та кліматологія Модуль „Загальна метеорологія”
- Модуль „Кліматологія”
- Модуль „динамічна метеорологія”
- Модуль „Синоптична метеорологія”
- 2.06 Інформатика та системалогія
- 3.1.1 Вступ до фаху
- 3.1.2 Хімія з основами біогеохімії
- 3.1.3 Біологія2
- 3.1.4 Загальна екологія
- 3.1.5 Ґрунтознавство
- 3.1.5.1 Ґрунтознавство3
- 3.1.6 Ландшафтна екологія
- 3.1.7 Екологія людини
- 1. Екологія людини;
- 3.1.8 Моніторинг довкілля
- 3.1.9 Моделювання та прогнозування стану довкілля
- 3.1.10 Техноекологія
- 3.1.11 Екологія міських систем (урбоекологія)
- 3.1.12 Нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище
- Екологічна безпека
- 1. Екологічна безпека;
- 3.1.14 Екологічна експертиза
- 1. Екологічна експертиза;
- 3.1.15 Екологічне право
- 37. Які ознаки права загального використання природних ресурсів:
- 3.1.16 Організація управління в екологічній діяльності
- 3.1.17 Економіка природокористування
- 3.1.18 Заповідна справа
- Додаток а вірні відповіді на запитання тестових завдань
- 2.03 Геологія з основами геоморфології
- 2.04 Гідрологія
- Метеорологія і кліматологія
- 2.06 Інформатика та системологія
- 3.1.1 Вступ до фаху
- 3.1.2 Хімія з основами біогеохімії
- 3.1.4. Загальна екологія (та неоекологія)
- 3.1.5 Ґрунтознавство
- 3.1.5.1 Ґрунтознавство
- 3.1.6 Ландшафтна екологія
- 3.1.7 Екологія людини
- 3.1.8 Моніторинг довкілля
- 3.1.9 Моделювання та прогнозування стану довкілля
- 3.1.10 Техноекологія
- 3.1.11 Екологія міських систем (урбоекологія)
- 3.1.12 Нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище
- 3.1.13 Екологічна безпека
- 3.1.14 Екологічна експертиза
- 3.1.15 Екологічне право
- 3.1.16 Організація управління в екологічній діяльності
- 3.1.17 Економіка природокористування
- 3.1.18 Заповідна справа