4. Порядок визначення екологічних втрат від забруднення навколишнього природного середовища

Під економічним збитком від забруднення навколишнього середовища мається на увазі грошова оцінка негативних змін основних властивостей навколишнього середовища під впливом забруднення. Мається на увазі самий широкий спектр наслідків - від погіршення здоров'я людини, змушеного дихати брудним повітрям, і пити воду, що містить шкідливі домішки, до збитків, викликаних прискоренням корозії металів, зниженням продуктивності сільськогосподарських угідь, загибелі риби у водоймищах і т.п.

Спостерігаючи взаємозв'язок між забрудненням навколишнього середовища і збитками, заподіюваними людині і його діяльності, виникає бажання кількісної оцінки цих втрат в універсальному вигляді. Це потрібно для того, щоб далі можна було порівнювати їх з іншими витратами і втратами, у тому числі і з витратами на запобігання забруднення.

Хоча ідея оцінки збитку дуже проста, значних труднощів викликає її практичне втілення. За основу при вимірі збитку, як правило, береться така схема причинно-наслідкових зв'язків: викиди шкідливих домішків із джерел їхнього утворення - концентрація домішків в атмосфері (водоймищів) - натуральний збиток - економічний збиток.

Перша стадія припускає аналіз обсягів і структури викидів. Потім для виміру їхньої концентрації проводиться розрахунок розсіювання шкідливих домішків. Для викидів в атмосферу, наприклад, враховується: місце розташування джерела, висота труби, роза вітрів, погодні умови, рельєф місцевості і деякі інші фактори.

Знаючи концентрацію шкідливих домішків, можна зробити наступний крок: оцінити натуральний вплив на навколишнє середовище і господарську діяльність. Звичайно мова йде про такі види впливу:

1) погіршення якості життя (включаючи зростання захворюваності, смертності, погіршення умов рекреації і т.п.);

2) скорочення термінів служби майна (основних фондів і т.п.);

3) підвищення концентрації шкідливих домішків у повітрі (воді), вико-ристовуваному у виробництві;

4) скорочення урожайності в сільському й уповільнення приросту біомаси в лісовому господарствах.

Наступний крок: оцінка натуральних змін у грошових вимірниках.

Виробничий процес і життя людини зв’язані з утворенням шкідливих відходів, що попадають у навколишнє природне середовище. Через це деякі властивості природного середовища змінюються, що призводить до погіршення умов життєдіяльності людини, що, з одного боку, викликає зниження рівня життя, а з іншого боку - зменшує виробничі можливості. Зниження рівня життя також спричиняє втрати в процесі виробництва. Ситі, здорові, добре відпочивші люди трудяться краще, ніж ті, хто змушений дихати брудним повітрям, пити воду низької якості, харчуватися продуктами, зараженими пестицидами. Люди, що живуть у несприятливих екологічних умовах, більше втомлюються, частіше хворіють. Взаємне накладення і зв’язок розглянутих вище факторів і призводить до виникнення збитку.

Звичайно, ми говоримо не про всі показники, що характеризують зміну навколишнього середовища. Природно, виникає питання про крапку відра-хування. Необхідно знати, яким буде вихідний стан навколишнього середовища і як воно змінилося.

Якщо ми знаємо, скільки відходів утвориться в результаті виробничого процесу і яка їхня частка знешкоджується, то нам нескладно визначити кількість шкідливих домішок, що потрапили в навколишнє середовище.

Звичайно, знешкодження відходів дістається нам небезкоштовно. За кожну тону знешкоджувальних викидів прийдеться платити. При цьому, чим вище буде ступінь очищення, тим більше будуть витрати.

З поглядупрактики визначення величини природоохоронних витрат - задача сама по собі не зовсім проста і, хоча вона істотно простіше, ніж оцінка збитку, проте виникає ряд непростих питань. Наприклад, заміна технології, з одного боку, може поліпшити екологічні показники підприємства, з іншого боку - її застосування може бути сполучене з одержанням додаткового прибутку. Як у цьому випадку визначити, які саме витрати можуть бути кваліфіковані в якості природоохоронних. Наприклад, одержання продукції з уловлених шкідливих домішків може приносити додатковий економічний ефект. Знешкодження викидів SO2 корисно не тільки з поглядуохорони природи. Звичайно в процесі їхнього знешкодження виробляється сірчана кислота, яку можна продавати й одержувати при цьому доход.

Здавалося б, питання про вичленування природоохоронних витрат у чистому вигляді не настільки важливе. Підприємець, вирішуючи здійснити інвестиції, бере до уваги всі економічні характеристики. Позитивні екологічні результати вигідні йому, тому що він заощадить на платі за забруднення чи на штрафах за екологічні порушення. Якщо з уловлених домішків він одержав додаткову продукцію, продав її, то це теж доход. Усі доходи він підсумовує і йому байдуже, яка саме частина витрат принесла той чи інший доход. Захід комплексний і тому неподільний. Однак іноді все-такиприходиться вичленяти природоохоронні витрати в чистому вигляді.

У розвинених країнах підприємці, що здійснюють природоохоронні інвестиції, користуються податковими пільгами. Тому вони повинні довести, що саме дана сума витрачена ними на охорону природи.

Незважаючи на подібні застереження, ми проте в теорії будемо і далі ви-користовувати категорію 'природоохоронні витрати', тим більше, що поряд із приведеними вище прикладами є й інші, коли можна точно сказати, скільки грошей витрачено на чисто природоохоронні потреби.

Будемо пам'ятати, що всі спроби вичленувати природоохоронну складову штучні, а значить умовні. Умовність подібних розрахунків не означає, що ними не треба займатися. Якщо, наприклад, для природоохоронних витрат перед-бачені податкові пільги, то необхідно мати методику, що однозначно дає від-повідь на питання, яка частина витрат має податкові пільги. Процедура визначення цієї частини витрат явиться результатом компромісу податкової служби з промисловістю і навряд чи буде мати під собою наукову основу.

Висновки:

1. Говорячи про природоохоронні витрати, необхідно розрізняти такі категорії:

а) загальні чи сумарні витрати, що характеризують розміри коштів, витрачених у цілому на реалізацію природоохоронного заходу;

б) середні витрати, одержувані розподілом сумарних витрат на обсяг відшкоджуваного забруднення (обсягу уловлених домішків). Вони показують, скільки ми повинні в середньому витрачати коштів, щоб уловити 1 т забруднення;

в) граничні природоохоронні витрати. Вони визначаються як прирістна величина і характеризують додаткові витрати, що ми витратимо на знешкод-ження додаткової тони викидів.

2. Існує два основних типи природоохоронних технологій: 'кінця труби' і комплексні чи маловідходні.

Перші є як би 'довіском' до основного процесу. Використання других має на увазі корінну зміну технології, використовуваної в основному виробничому процесі.