logo
Lection-EП

2. Природоохоронні заходи, їх економічна ефективність.

До природоохоронних заходів належать усі види господарської діяльності, що спрямовані на зменшення і ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище. Це будівництво й експлуатація очисних споруд, розвиток маловідходних і безвідходних технологій, охорона та відтворення флори й фауни, охорона надр, боротьба з ерозією ґрунтів, розміщення підприємств, господарств і транспортної мережі з урахуванням екологічних вимог.

Комплекс природоохоронних _захощв повинен забезпечувати максимальний загальноекономічний ефект, складовими якого є екологічний і соціально-економічний результат.

Екологічний результат природоохоронної діяльності зумовлюється змебншенням негативного впливу на навколишнє середовище і виявляється у зменшенні обсягів забруднюючих речовин, що потрапляють у біосферу. Збільшенні кількості і поліпшенні якості придатних до використання земельних, лісових, водних, біологічних та інших природних ресурсів.

Соціально-економічні результатиґрунтуються наекономіїабозапобіганнівтратам

природних ресурсів, живої і минулої праці у всіх сферах економіки, а також у сфері особистого споживання і передбачають:

■ підвищенняекологічного комфорту проживання,умов життєдіяльностінаселенняі,врешті-решт, збільшення національного багатства та добробуту;

Економічне обґрунтування природоохоронних заходів вимагає підходу, який передбачає обов'язкове врахування зовнішніх ефектів:

  1. повне охоплення всіх соціальних, екологічних й економічних результатів природоохороннихзаходів у різних сферах народного господарства, як найближчим часом, так і в перспективі;

  1. повне охоплення усіх витрат, пов'язаних зі здійсненням різних варіантів природоохоронних заходів;

с) міжгалузевий підхід з урахуванням необхідності економії витрат і забезпечення найбільш ефективного використання природних ресурсів у масштабі території, що розглядається (району, області, країни).

Загальний ефект природоохоронних заходів проявляється:

■ у сфері матеріального виробництва - приростом обсягу прибутку або зменшенням собівартостіпродукції;

• у невиробничій сфері - економією витрат на виконання робіт і надання послуг;

■ у сфері особистого споживання - скорочення витрат особистих коштів населення, спричиненихзабрудненням навколишнього середовища.

Абсолютна та порівняльна економічна ефективність природоохоронної діяльності.

Економічне обґрунтування екологічних програм спирається на порівняння ефекту від впровадження природоохоронних заходів з витратами на їх здійснення. Умовою проведення розрахунків економічної ефективності витрат на природоохоронні заходи є вибір варіантів у межах однієї території, де досягається однакова (нормативна) якість навколишнього середовища.

Зараз існує велика кількість показників оцінки економічної ефективності. Найчастіше використовуються показники абсолютної та порівняльної ефективності.

Абсолютна ефективність показує, у скільки разів результат перевищує витрати на проведення природоохоронної діяльності. Доцільність здійснення природоохоронних заходів визначається за результатами порівняння цього показника з рівнями загальної рентабельності господарської діяльності (Ен).Результат (ефект) визначається як приріст економічної оцінки продукції, ресурсу,

як приріст чистого доходу, зниження собівартості виробництва продукції. Так, в сільському господарстві результат (Рс,х) може бути розрахований за такою формулою:

рс/х = (°2- °і) ■ S, або

рс/х = ("і" пі) • s'

де Ох, - річна економічна оцінка угідь відповідно до та після проведення природоохоронних заходів;

, П2 - відповідні обсяги отримання чистої продукції;

S - площа угідь, в межах яких здійснюється природоохоронна діяльність.

Уразі, коли здійснюються багатоцільові заходи ( наприклад, спрямовані на поліпшення якості продукції), результат (Рс/Х) може бути розрахований за такою формулою:

Рс/х = V2(U2 - С2) - V2(Hl - Cl)'

де Цр Ц2 - ціна продукції, відповідно до та після проведення природоохоронних заходів; Cv С2 -собівартість продукції, відповідно до та після проведення природоохоронних заходів;

Проте в даному разі природоохоронна діяльність розглядається як сума заходів без урахування індивідуальних особливостей та ефективності виконання кожного з них окремо. Тому з метою зіставлення варіантів окремих природоохоронних рішень доцільним є використання показника порівняльної економічної ефективності:

F— Р - ^

де Р - еколого-економічний результат, 3 - затрати на проведення конкретного заходу.

Порівняльні варіанти повинні відповідати вимогам щодо умов праці, технічних та економічних показників, комплексного використання відходів, вторинних ресурсів тощо, передбаченим нормативними документами. Цей показник може бути визначений як чистий економічний ефект.

Чистий економічний ефект, природоохороннихзаходів визначається з метою техніко-економічного обґрунтування вибору найкращих варіантів, які розрізняються між собою за впливом на навколишнє середовище, а також на виробничі результати галузей та суб'єктів господарської діяльності, як тих, що здійснюють ці заходи, так і суміжних з ними. Визначення чистого економічного ефекту природоохоронних заходів ґрунтується на порівнянні витрат на їх здійснення з досягнутим завдяки цим заходам економічним результатом, як це вже було показано.

Економічний результат природоохоронних заходів (Р) найчастіше визначається за величиною економічних збитків (Упр), який завдяки цимзаходам вдавалосяуникнути*,тавеличиною

додаткового доходу (ДД) від повторного використання знешкоджених речовин або іншої продукції у випадку, коли природоохоронні заходи мають багатоцільову спрямованість, тобто:

Р = Упр + АД

Річні витрати на здійснення природоохоронних заходів визначається за формулою: З = С + Ен • К,

де С -експлуатаційні витрати; Ен - коефіцієнт приведення одноразових вкладень до одного року.

Інколи в літературі він називається коефіцієнтом дисконтування або нормативним коефіцієнтом ефективності капітальних вкладень. Розміри цього коефіцієнта залежать від норми прибутковості в галузі, термінів експлуатації обладнання та устаткування, макроекономічних показників і в середньом Ен = 0,12...0,15 (без урахування інфляції); К - одноразові (капітальні) вкладення.

Тоді, з урахуванням попередніх формул: Єп = (упр + ДД) - (С + Ен • К).

Розрізняють фактичний та очікуваний (проектний, прогнозний) чистий економічний ефект природоохоронних заходів. Фактичний чистий економічний ефект визначається для здійснення цільових заходів на основі порівняння фактичних витрат і фактично досягнутого економічного результату при реалізації проекту.

Очікуваний чистий економічний ефект розраховується на етапах розробки прогнозів, програм, проектів, створення нової природоохоронної техніки, виробництва екологічно чистої продукції на основі багатоваріантного аналізу очікуваних витрат і результатів з метою вибору оптимального, який забезпечує одержання максимального екологічного ефекту при додержанні чинних вимог до якості навколишнього середовища.

Поточні витрати, результат і чистий економічний ефект розраховуються, як правило, за один рік. Інколи є визначення загального порівняльного економічного ефекту (на весь термін здійснення природоохоронного заходу). Тоді слід приймати в розрахунках, а загальну суму капітальних витрат, а от річні поточні витрати (собівартість та щорічний результат дисконтувати відповідно до того,якцебулозапропонованопривизначенніабсолютної економічної ефективностіу

Державний бюджет і місцеві бюджети формуються за рахунок платежів за використання природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення. Платежі за використання природних ресурсів місцевого значення повністю надходять до місцевого бюджету. Платежі за використання природних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 50 % надходять до Державного бюджету України і 50 % до місцевих бюджетів.

Розподіл коштів за використанням природних ресурсів, що надходять Державного бюджету України, здійснюється Верховною Радою України. Розподіл коштів за використанням природних ресурсів, що надходять до місцевих бюджетів, здійснюється відповідними обласними та міськими (міст загального значення) Радами народних депутатів за поданням органів Міністерства екології та природних ресурсів України.

Для фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища також утворюються державний та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються в межах єдиного фонду відповідної Ради народних депутатів за рахунок:

  1. платежів за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 70 %, - в місцевийбюджет, 20 % - в обласний бюджет;

  1. частини грошових стягнень за порушення норм і правил природного середовища та шкоду,заподіяну порушенням законодавствапро охоронунавколишнього природного середовищаврезультаті господарської та іншої діяльності, а саме:

■ 80 % коштів, стягнутих з підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, зашкоду, заподіяну природним ресурсам порушенням природного законодавства;

• 80 % коштів. Отриманих від реалізації незаконно добутих природних ресурсів, або продукції, виробленої з них, чи їх вартості;

а) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Розподіл платежів, що надходять до місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється відповідними обласними, міськими Радами народних депутатів за поданням відповідних органів Міністерства екології та природних ресурсів України.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:

  1. 10 % платежів за забруднення навколишнього природного середовища;

  1. відрахувань з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.Розмір якої визначається Верховною Радою України;

3) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадянта іншихнадходжень.

Розподіл коштів, що надходять до державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства екології та природних ресурсів України.

Кошти місцевих і державних фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень, а також заходів, а також заходів, спрямованих на зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища та здоров'я населення, стимулювання працівників та громадських інспекторів, які виявили порушення природоохоронного законодавства і вжили необхідність заходів для притягнення винних до відповідальності, запобігання порушення природоохоронного законодавства.

В Україні можуть утворюватися й інші, в тому числі і позабюджетні фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (фонди працівників. Екологічні фонди підприємств тощо).

Основною складовою ринкового середовища є фінансові чинники. Вони, як правило, виступають в якості основних факторів ринкових відносин. Але і природні блага також є таким фактором.

Всі природні блага - земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, а також природні ресурси її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони і сукупні з ними блага соціально-економічного характеру

- утворюють національне багатство України.

У ст. 13 Конституції України вказується на те, що ці природні блага є об'єктами права власності України.

Взаємодія природи і суспільства реально здійснюється в процесі природокористування. Природокористування як суспільно корисна діяльність людства має декілька взаємопов'язаних між собою напрямків:

- використання природного простору як сфери життя, розселення та розміщення виробничого

потенціалу;

розсіювання енергії.

Джерелами екологічного інвестування, як говорилося вище, є екологічні фонди. Головною метою створення спеціальних екологічних фондів (грошові фонди екологічного захисту) є поліпшення якості навколишнього природного середовища та фінансове сприяння впровадженню екологічної політики в державі. Екологічний фонд виконує наступні функції:

- сприяння природоохоронній діяльності всіх економічних суб'єктів та приватним екологічним

інвестиціям;

- сприяння структурній еколого-економічній перебудові;

збереження різноманітності біосфери;

Екологічні фонди виконують роль механізму фінансування екологічних інвестицій. Мобілізація коштів до екологічних фондів здійснюється за допомогою екологічних податків, зборів, штрафів. Крім того, фінансувати екологічний фонд може також і державний бюджет у вигляді прямих трансфертів для фінансування певних проектів, які містять спільні інтереси бюджету та фонду.

Фінансова допомога здійснюється на підставі спеціальних механізмів виплат: субсидії - передача коштів на пільгових умовах. Форми субсидії: дотація (субсидії у повному обсязі) або позика (на протязі ряду періодів).

Україна першою серед держав Радянського Союзу почала реалізацію концепції платного природокористування. Сьогодні в країні прийнято 10 законів, прямо пов'язаних з проблемами природокористування, в яких подаються економічні механізми здійснення екологічної політики.

Система екологічних платежів (екологічне оподаткування) в Україні виконує дві основні функції: 1) збору і накопичення необхідних фінансових засобів для реалізації заходів екологічної спрямованості; 2) формування економічних мотивів екологізації процесів виробництва і споживання товарів і послуг. При цьому ставки платежів (зборів) повинні відповідати декільком вимогам: а) відбивати основні закономірності (пропорції) впливу різних екодеструктивних факторів на економічні інтереси господарюючих суб'єктів; б) підтримувати рівновагу між інтересами виробників і споживачів продукції; в) враховувати загальну економічну ситуацію в країні і не викликати тотальних руйнувань економічної системи (зокрема масового руйнування підприємств) (Мельник Л.Г., 2001).

Система платного природокористування в Україні включає дві підсистеми: 1) система зборів за використання природних ресурсів; 2) система платежів за порушення природного середовища.

Система зборів за використання природних ресурсів формується на основі декількох ключових елементів:

- ліцензій на використання природних ресурсів, тобтодозволів на використання певнихкількостейконкретнихвидівресурсів;системарозробляєтьсяі затверджуєтьсяекологічнимипідрозділами національних і місцевих рівнів;

В Україні встановлені збори за такі види природних ресурсів:

Система платежів за порушення природного середовища включає такі основні елементи:

- допустимі межі порушеннясередовища; як правило, ставкиза понадлімітне порушеннясередовища збільшуються в 3-3,5 рази; змінюється і порядок віднесення платежів; платежі запорушення середовища в межах лімітних значень відносяться на виробничу собівартістьпідприємств, платежі за понадлімітний вплив на середовище вилучаються з прибутку;

- порядок розподілу зібраних коштів.

В Україні діє система платежів (зборів) за такі види впливу на довкілля:

- аварійне забруднення довкілля.

Більш детальну інформацію про практику платності природокористування в Україні можна знайти у Мельника Л.Г. (2001) та у Данилишина Б.М. та ін. (1999). Слід відмітити, що екологічне оподаткування в Україні потрібно удосконалювати, вводячи нові "зелені" податки, які б більш досконало регулювали відносини суб'єктів господарювання з навколишнім середовищем, охороняючи довкілля. При переході до інформаційного суспільства та суспільства сталого розвитку податкову систему потрібно змінювати корінним чином: від оподаткування прибутку і доходу, що зараз здійснюється у переважній більшості держав, потрібно переходити до оподаткування величини екодеструктивного впливу на природу (використання ресурсів та руйнування довкілля).