тести для мон

3.1.5.1 Ґрунтознавство3

Ґрунтознавство це:

1. галузь сільськогосподарського виробництва;

2. наука про раціональне використання земельних ресурсів та їх охорону;

3. наука про ґрунти, їх утворення, будову, склад і властивості, про географічні закономірності їх розповсюдження, про процеси взаємозв’язку з зовнішнім середовищем, про шляхи раціонального використання ґрунтів та їх зміну в результаті антропогенного впливу.

Ґрунт це:

1. поверхневий горизонт суші земної кулі, здатний утворювати урожай рослин;

2. кора земної кулі;

3. земна суша на якій проживають і працюють люди, створюючи матеріальні блага.

Основоположником науки «Ґрунтознавство» є:

1. А.Н. Соколовський;

2. В.Р. Вільямс;

3. В. В. Докучаєв.

Основною властивістю ґрунту є:

1. родючість;

2. колір;

3. структурний стан ґрунтової маси.

Родючість буває:

1. природна, неприродна, космічна;

2. штучна, сформована, набута, втілена;

3. природна, штучна, ефективна.

Ґрунти утворюється в результаті:

1. антропогенного впливу;

2. тваринами, що проживають на поверхні земної кулі;

3. ґрунтоутворюючого процесу.

В сільському господарстві ґрунти виступають як:

1. місце для проживання;

2. основний засіб виробництва, предмет прикладання та акумуляції людської праці, продукт цієї праці;

3. засіб виробництва, предмет прикладання та акумуляції людської праці, місце для будівництва осель.

8. Самою загальною і головною біосферно – екологічною функцією ґрунту є:

1. середовище проживання;

2. об’єкт праці;

3. територія для будівництва.

9. Сукупність явищ перетворення і руху речовин і речовин і енергії, які протікають в ґрунтовій товщі називають:

1. енергетикою ґрунту;

2. ґрунтоутворюючим процесом;

3. еволюцією ґрунту;

10. Головним і практично єдиним джерелом надходження енергії в ґрунті є:

1. електрична енергія ;

2. гідроднна енергія;

3. сонячна енергія.

11. Сукупність всіх змін в ґрунті від початку його утворення до сьогоднішнього дня називають:

1. революцією в ґрунті;

2. еволюцією ґрунту;

3. деградацією ґрунту.

Зовнішні ознаки ґрунту за якими можна відрізнити ґрунти від породи, один Груню від іншого, а також приблизно судити про напрямок і ступінь вираженості ґрунтоутворюючого процесу називають:

1. економічними;

2. екологічними;

3. морфологічними.

13. Гірські породи на яких формується ґрунти називають:

1. пістилаючими;

2. мінеральними;

3. материнськими.

Формування материнських порід пов’язано з процесом:

1. вивітрювання;

2. видування;

3. вимерзання.

Процес руйнування гірських порід і складаючи їх мінералів під дією атмосфери, гідросфери та біосфери називають:

1. мінералізацією;

2. деструкцією;

3. вивітрюванням.

Вивітрювання буває:

1. механічне, хімічне, фізичне;

2. фізичне, хімічне, біологічне;

3. механічне, біологічне, фізичне.

Процес руйнування гірської породи без зміни її хімічного складу називають:

1. механічним вивітрюванням;

2. фізичним вивітрюванням;

3. нормальним вивітрюванням.

Всі ґрунтоутворюючі породи поділяються на:

1. природні і неприродні;

2. магматичні, метаморфічні і штучні;

3. магматичні, метаморфічні і осадові.

Процентне співвідношення між механічними фракціями в ґрунті прийнято називати:

1. процентовкою ґрунту;

2. елементарним складом;

3. гранулометричним складом.

Суму всіх механічних фракцій в ґрунті, розміром більше 0,01 мм називають:

1. загальною сумою;

2. неповною сумою;

3. фізичним піском.

Основна назва ґрунту за його гранулометричним складом встановлюється по співвідношенню між:

1. фізичним та хімічним піском;

2. неповною сумою та фізичним піском;

3. фізичним піском та фізичною глиною.

Речовину, що утворилась в ґрунті в результаті мінералізації та гуміфікації органічних решток називають:

1. бітумом;

2. гумусом;

3. гуматом.

Тип водного режиму ґрунту встановлюють по:

1. наявності води в ґрунті;

2. співвідношенню між доступною і недоступною вологою в ґрунті;

3. коефіцієнту зволоження.

Регулювання водного режиму відбувається за рахунок проведення:

1. гідротехнічних меліорацій;

2. культуртехнічних меліорацій;

3. хімічних меліорацій.

Теплоємність – це здатність ґрунту:

1. поглинати тепло;

2. віддавати тепло;

3. втримувати тепло.

Радіоактивність ґрунту може бути:

1. природною та хімічною;

2. природною та біологічною;

3. природною та штучною.

Частинки, завдяки яким ґрунти мають таку екологічно важливу здатність як вбирна здатність називають:

1. фізичним піском;

2. мікроелементами;

3. колоїдами.

Розрізняють наступні види вбирної здатності:

1. механічна, фізична, хімічна, меліоративна, біологічна;

2. фізична, хімічна, фізико – хімічна, механічна, біологічна;

3. фізична, механічна, водна, повітряна, теплова.

Кислотність ґрунту обумовлюється наявністю в ньому іонів:

1. H⁺ i OH ;

2. H i Fe;

3. H i Al.

Для нейтралізації реакції лужних ґрунтів використовують:

1. вапнування;

2. гіпсування;

3. крейсування.

Порівняльна оцінка ґрунтів по їх родючості називається:

1. бонітування;

2. економічною оцінкою;

3. екологічною оцінкою.

Географічне розміщення ґрунтів на земній поверхні підлягає законам:

1. часу;

2. горизонтальної, вертикальної зональності та інтразональності;

3. розвитку людського суспільства.

Зональним типом ґрунту Лісостепової зони є:

1. підзолисті ґрунти;

2. чорноземні ґрунти;

3. сірі лісові ґрунти;

До основних екологічних проблем підзолистих ґрунтів можна віднести:

1. перезволоження та дуже низький вміст поживних елементів;

2. переущільнення та інтенсивний розвиток ерозійних процесів;

3. недолік вологи та засолення.

Основними екологічними проблемами каштанових ґрунтів можна вважати:

1. перезволоження та дуже низький вміст поживних елементів;

2. переущільнення та інтенсивний розвиток ерозійних процесів;

3. недолік вологи та засолення.

В якому з наведених ґрунтів щільність найбільша?

1. супіщаний;

2. середньосуглинковий;

3. важко суглинковий.

Вага зразка сирого ґрунту, відібраного в полі становила 150 г. Після висушування його при температурі 105⁰ вона стала 100 г. Яка вагова вологість цього ґрунту?

1. 70%;

2. 100%;

3. 50%.

В результаті аналізів встановлено, що щільність ґрунту становить 1,0 г/см3. Яка повна вологоємність цього ґрунту у відсотках?

1. 10%;

2. 100%;

3. 50%.

На очисних спорудах, а саме на полях фільтрації використовують один з видів вбирної здатності, а саме:

1. механічну;

2. фізичну;

3. хімічну.

Одним з прикладів використання фізико – хімічної (обмінної) вбирної здатності можна назвати проведення:

1. культуртехнічних заходів;

2. хімічних меліорацій;

3. гідротехнічних меліорацій.

В результаті використання аналізів встановлюють, що в зразку дерново – підзолистого ґрунту pH=5.0, гідролітична кислотність становить 10,0 мг/100 г ґрунту, а його щільність 1,5 г/см³. Скільки вапна необхідно внести на 1 га для нейтралізації реакції цього ґрунту?

1. 25 ц/га;

2. 10 ц/га;

3.15 ц/га.

Содержание