Т рава

Ховрах Сова Яструб Пухоїд

В природі вони трапляються частіше, ніж трофічні ланцюги, що забезпечує більшу стійкість екосистем у разі зміни абіотичних умов середовища.

Трофічний рівень – це сукупність організмів, які дістають перетворену на їжу енергію Сонця і енергію хімічних реакцій (від автотрофів) через однакову кількість посередників трофічного ланцюга:

• перший рівень (без посередників) – продуценти;

• другий – первинні консументи (травоїдні організми);

• третій – вторинні консументи (хижаки) і паразити первинних консументів;

• четвертий – вторинні хижаки і паразити вторинних консументів;

• п'ятий – паразити вторинних хижаків;

• шостий – над паразити високих порядків.

Редуценти можуть входити у всі трофічні рівні, починаючи з другого, вони безпо­середньо розкладають тіла продуцентів.

Рис. 2.6. Приклад пасовищного трофічного ланцюга наземної екосистеми

Екологічні піраміди. Кількість ланок ланцюга живлення в екосистемі, як правило, не перевищує 4–6 і обмежується ефективністю використання і перетворення енергії в процесі живлення. Згідно з правилом екологічної піраміди кожний наступний трофічний рівень здатний засвоїти лише 5-15% енергії біомаси попереднього, а загальна біомаса кожної наступної ланки в ланцюзі живлення зменшується приблизно в 10 раз (рис. 2.7).

1

2

3

а) б) в)

Рис. 2.7. Екологічні піраміди (за Ю.Одумом):

1 - хижаки , 2 – фітофаги, 3 - продуценти (а) чисельність організмів на кожному рівні; б) співвідношення біомаси і в) зв’язаної енергії¹¹

Відповідно до того, що саме характеризують піраміди, вони поділяються на три типи:

• піраміда чисел, що відображає чисельність окремих організмів (хлопчик – 1, телята – 5, люцерна 20 млн. рослин);

• піраміда біомас характеризує суху масу чи енергетичну цінність (хлопчик – 48 кг, телята – 1035 кг, люцерна – 8211 кг);

• піраміда енергії показує кількість енергії в їжі кожного трофічному рівня (хлопчик – 8,3*10³ ккал, телята – 1,19*10⁶ ккал, люцерна – 1,49*10⁶ ккал).

Екологічні піраміди ілюструють кількісні відносини в таких частинах екосистеми, як жертва-хижак або хазяїн-паразит, а також кумулятивні ефекти пестицидів, токсичних речовин, радіонуклідів тощо.

Будь-які структурні особливості екосистем є результатом їхнього розвитку. Окре­мим випадком еволюції екосистем є сукцесії.

Сукцесія – це послідовна зміна екосистем на одній і тій же території під впливом природних факторів або діяльності людини. Наприклад, ого­лення ґрунту після зсуву, свіжі річкові наноси та ін. Угрупування живих організмів, які перши­ми опиняються в таких місцях, називаються піонерними. У міру розвитку будь-якого піонерного угрупування, воно рано чи пізно досягає стійкої рівноваги, коли угруповання не може замінюватися іншим угрупованням. Такі угрупування називаються клімаксними.

Повний набір угрупувань живих організмів у часовій послідовності їхніх замін від піонерного до клімаксного складає сукцесійний ряд.

Таким чином, різноманіття видів формує сукцесію та її напрямок, забезпечує наповненість реального простору життям.