5.5. Автоматизована інформаційна система двк "Поверхневі води"

Загальні положення. Для вирішення завдань вдосконалення технології збору, обробки і видання гідрологічної інформації виникла потреба створення автоматизованої інформаційної системи Державного водного кадастру.

Автоматизована інформаційна система Державного водного кадастру (АІС ДВК) — це науково обґрунтований технологічний комплекс, що забезпечував автоматизовану передачу, накопичення, обробку і видання користувачам різноманітних відомостей про водні об'єкти, ресурси, режим, якість і використання поверхневих і підземних вод, а також про водокористувачів. Найважливішим елементом АІС ДВК слугувала інформаційна база: архів даних, занесених на уніфіковані технічні носії, придатні для довготривалого збереження і вводу в комп'ютер. Склад інформаційної бази багато в чому визначав можливості системи. Доступ до інформаційної бази, обробка інформації, що містилася в ній, у тім числі виконання спеціальних видів гідрологічних розрахунків, видання даних користувачам здійснювали засобамибанків даних. Банки даних — комплекси технічних, логічних, мовних і програмних засобів, що забезпечують накопичення і багатоаспектне використання інформаційної бази для обслуговування користувачів.

Розробку АІС ДВК в колишньому СРСР розпочато в 1978 році за трьома розділами: - Поверхневі води. - Підземні води. - Використання вод.

У 80-х роках здано в експлуатацію першу чергу АІС ДВК. Це дало змогу автоматизувати обробку і видання користувачам обмежених на той період, але досить різноманітних відомостей щодо водних ресурсів СРСР (у тім числі і на територію України), їхнього використання.

За розділом "Поверхневі води" в дослідну експлуатацію на початку було здано сім банків даних: 1. Ріки і канали. 2. Озера і водосховища. 3. Якість поверхневих вод. 4. Моря і морські гирла річок. 5. Льодовики. 6. Селі. 7. Спеціалізований банк даних "Державний водний кадастр".

Це передбачало отримання автоматизованим шляхом: - базових гідрографічних характеристик для понад 11-ти тисяч річкових басейнів (на території СРСР); - характеристики для 5-ти тисяч пунктів спостережень на річках СРСР; - даних прибережних і глибоководних спостережень на морях СРСР; - матеріалів гідрохімічних спостережень для 3500 пунктів; - морфометричних і режимних характеристик льодовиків; - відомостей про 482 селевих басейни та іншу інформацію.

Засобами спеціалізованого банку даних "Державний водний кадастр" забезпечено, на відміну від інших банків, отримання узагальнених даних щодо водних ресурсів річкових басейнів, адміністративних районів і економічних районів, союзних республік і СРСР загалом, а також розрахункових гідрологічних характеристик для чималої кількості гідрометричних гідростворів на річках і каналах. Обчислення первинної інформації для підготовки щоквартальних, піврічних і річних звітів в Україні здійснювали в Головному інформаційно-обчислювальному центрі Українського Гідрометцентру (ГІОЦ), куди інформація надходила щоквартально до 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, у вигляді електронних журналів ГХЗ, оформлених відповідно до "Методичних вказівок з ведення державного водного кадастру". В електронному варіанті містяться дані щодо усіх пунктів спостережень з 1991-го року.

Проблеми та перспективи розвитку. У 90-х роках роботи зі створення АІС ДВК отримали подальший розвиток. Створена друга черга системи, яка відрізняється суттєво розширеною інформаційною базою і значно різноманітнішим складом відомостей, що видаються. Головне завдання АІС ДВК — оперативне забезпечення державних органів, підприємств, установ, організацій, громадян необхідними даними про водні ресурси. Носієм даних за попередній період спостережень є Державний гідрологічний інститут (м. Санкт-Петербург). Тут сформовано банк даних "Державний водний кадастр". Він містить паспортні відомості щодо водних об'єктів, річних витрат води і об'ємів її використання, середніх для водойм рівнів і втрат на випаровування з поверхні водосховищ. Архіви на магнітних стрічках зберігаються тільки у Всеросійському науково-дослідному інституті гідрометеорологічної інформації — Міжнародному центрі даних (ВНДІП-МЦД).ВНДІП-МЦД належить до системи геофізичних центрів Міжнародної ради наукових союзів, Міжурядової океанографічної комісії ЮНЕСКО і Всесвітньої метеорологічної організації. Він передбачає виконання десяти функцій. Однією з них є: Ведення державного водного кадастру (річки і канали) Російської Федерації. Обслуговування (як поточною інформацією, так і архівними матеріалами) провадять через систему режимно-довідкових банків даних (РДБД). Зазначимо, що існують такі Світові центри даних у США, Росії, Японії, Європі і Китаї. ДВК займає важливе місце у системі державних інформаційних ресурсів. ДВК як система повинен налічувати декілька основних підсистем: державний кадастровий облік; державна кадастрова оцінка водних ресурсів; інформаційно-аналітична підсистема; ведення картографічної основи; моніторинг водних ресурсів; надання відомостей, кадастрових послуг і сервісу.

Сьогодні вирішуються проблеми: - створення єдиної картографічної основи ведення ДВК як на локальному, так і на регіональному рівнях, організаційне, технологічне та інформаційне її забезпечення, підтримка й оновлення; - впровадження сучасних геоінформаційних технологій для вирішення інформаційно-аналітичних завдань водного кадастру, у тім числі застосування таких ГІС-продуктів і технологій ведення баз даних, які забезпечуватимуть збір, збереження й опрацювання значного обсягу розподілених кадастрових і інших географічних даних з подальшим їхнім аналізом і наданням; - організація обміну даними з іншими державними відомствами і службами; - поступове переведення картографічних матеріалів з паперової в цифрову форму, зниження їхньої секретності за рахунок попереднього "розвантаження" тощо.