2. Екзогенними;

3. магматогенними.

29. Частина літосфери, яка розглядається як багатокомпонентна система, яка перебуває під антропогенної діяльності і, у свою чергу, певною мірою визначаю цю діяльність, називається:

1. педосферою;

2. техносферою;

3. геологічним середовищем.

30. Коралові вапняки це породи:

1. біогенного походження;

2. хемогенного походження;

3. кластичного походження.

31. Вік Землі складає приблизно:

1. 1,5 млрд. років;

2. 3,5 млрд. років;

3. 4,6 млрд. років.

32. Тверда природна неорганічна кристалічна речовина звичайно називається:

1. гірська порода;

2. мінерал;

3. агрегат.

33. Для оцінки землетрусів на даний час найбільш поширена:

1. 7-ми бальна шкала;

2. 10-ти бальна шкала;

3. 12-ти бальна шкала.

34. Сукупність процесів руйнування гірських порід водою, вітром, льодовиками тощо і перенесення продуктів руйнування до нижчих ділянок (рівні3. земної поверхні називаються:

1. ерозія;

2. денудація;

3. дефляція.

35. Процес руйнування берегів і знесення гірських порід у береговій зоні водойм хвилями і прибоєм:

1. деструкція;

2. денудація;

3. абразія.

36. Шток це форма залягання порід:

1. осадових і метаморфічних ;

2. магматичних і галогенних;

3. метаморфічних і метасоматичних.

37. Частики гравію мають розмір:

1. 5 - 10 мм;

2. 20 –200 мм;

3. 2 - 40 мм.

38. Обсидіан це порода:

1. хемогенна;

2. гідротермальна;

3. ефузивна.

39. Для осадових порід характерна така форма залягання:

1. шар;

2. батоліт;

3. дайка.

40. Абсолютний вік геологічних утворень може визначатися:

1. стратиграфічним методом;

2. палеонтологічним методом;

3. радіоізотопним методом.

41. В атмосфері Землі в добіосферний період:

1. концентрація кисню складала 10%.

2. концентрація кисню складала 5%.

3. кисень був в вигляді слідів або відсутній.

42. Динозаври домінували на Земля протягом 160 млн. років мезозойської ери, але стали зникати приблизно:

1. наприкінці крейдового – початку палеогенового періоду;

2. наприкінці палеогенового – початку неогенового періоду;

3. наприкінці неогенового – початку четвертинного періоду.

43. Сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів, різноманітних за обрисами, розмірами, походженням, віком та історією розвитку:

1. рельєф;

2. структура;

3. тектонічна будова.

44. Води першого від земної поверхні постійно діючого водоносного горизонту називаються:

1. верховодка;

2. ґрунтові води;

3. міжпластові води.

45. Між земною поверхню і дзеркалом ґрунтових вод находиться:

1. зона насічення;

2. зона аерації;

3. зона артезіанських вод.

46. Багатокомпонентна, динамічна система, що включає гірські породи, верхній природний шар земної кори, техногенні утворення і складається з твердих, рідких, газоподібних і біологічних компонентів:

1. родючий ґрунт;

2. ґрунт;

3. гідропоніка.

47. За походженням землетрусі процеси можуть бути:

1. виключно природними;

2. виключно техногенними;

3. природно-техногенними.

48. Перші від поверхні тимчасово існуючі підземні води називаються:

1. верховодка;

2. капілярні води;

3. тріщині води.

49. Розділ геології, предметом якого є вивчення структури (будови) твердої оболонки Землі:

1. тектоніка

2. геохімія;

3. геофізика.

50. Кам’яний вугіль утворюються при метаморфізмі:

1. антрациту;

2. бурого вугілля;

3. шунгіту.

51. Лес і лесоподібні породив відносяться до:

1. осадових порід;

2. гідротермальних порід;

3. ефузивних порід.

52.Процес розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу:

1. карст;

2. суфозія;

3. дефляція.

53. Процес вилуговування, винесення дрібних мінеральних часток і розчинних речовин водою, що фільтрується в товщі гірських порід:

1. карст;

2. суфозія;

3. ерозія.

54. Підземні води, які утворюються в результаті просочування з поверхнi Землi атмосферних опадів i поверхневих вод в пустоти порід:

1. iнфiльтрацiйнi;

2. седиментацiйнi;

3. ювенiльнi.

55. Наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку:

1. географія;

2. геоморфологія;

3. ландшафтознавство.

56. Процес механічного руйнування під впливом різноманітних фізичних, хімічних та біологічних факторів:

1. вивітрювання;

2. абразія;

3. суфозія.

57. Товща континентальних материнських порід верхньої частини земної кори перетворених в умовах різними агентами вивітрювання:

1. гумусовий шар;

2. кора вивітрювання;

3. геохімічний бар’єр.

58. Рельєф є результат постійної взаємодії:

1. внутрішніх і зовнішніх геологічних процесів;

2. виключно екзогенних процесів;

3. виключно ендогенних процесів.

59. Рельєфотворчі фактори обумовлені:

1. тектонічними рухами й вулканічної діяльністю;

2. променистою енергією Сонця (текуча вода, льодовики, вітер, вивітрювання тощо), силами тяжіння на земної поверхні;

3. переліченими вище (а + б) та діяльністю людини.

60. Захворювання біоти і людей, що викликані дефіцитом або надлишком хімічного елементу в природних середовищах:

1. геохімічний ареал;

2. геохімічна ендемія;

3. геохімічний потік.

61. Середній вміст хімічних елементів в земної корі:

1. регіональний фон;

2. гранично припустима концентрація;

3. кларк.

62. Сукупність конкретних властивостей геологічного середовища, що відображають умови існування біоти і людського суспільства:

1. еколого-геологічні умови;

2. ландшафтно-екологічні умови;

3. біогеографічні умови.

63. До неметалічних корисних копалин відносяться:

1. сірка, флюорит, каолін, барит, доломіт;

2. графіт, магнезит, галіт, гіпс, ангідрит, вапняк;

3. родовища будівельних матеріалів та названі вище (а +б).

64. Форми рельєфу, в утворенні яких головна роль належить ендогенним процесам, належать до:

1. морфоструктур;

2. денудаційні форми;

3. ерозійні форми.

65. Платформним геологічним структурам з горизонтальним заляганням шарів у рельєфі відповідають головним чином:

1. складчасті структури;

2. рівнинні області;

3. рифтові зони.

66. Порушення первинного залягання без розриву суцільності пластів гірських порід:

1. плікативні дислокації;

2. диз’юнктивні дислокації;

3. рифти.

67. Рельєф земної поверхні, який виник внаслідок накопичення морських, річкових, озерних, льодовикових, еолових та інших відкладів:

1. акумулятивний рельєф;

2. денудаційний рельєф;

3. ерозійний рельєф.

68. Рух літосферних (тектонічних) плит відноситься до:

1. регіональних геодинамічних процесів;

2. до глобальних геодинамічних процесів;

3. до національних геодинамічних процесів.

69. Найбільша загроза для існування біоти (у т.ч. людини) від:

1. землетрусів, виверження вулканів; цунамі;

2. зсувів, селів;

3. лавин, обвалів, провалів.

70. Область аномального прояву геолого-геофізичних і геохімічних полів, що негативно відбивається на стані біоти і здоров’ї людини:

1. геопатогенна зона;

2. аномально-напружена зона;

3. техногенна зона.

71. В земної корі океанічного типу під осадовим шаром находиться:

1. верхня мантія;

2. гранітовий шар;

3. базальтовий шар.

72. Патогенні геохімічні аномалії можуть бути:

1. виключно природного генезису;

2. виключно техногенного генезису;

3. природно-техногенного генезису.

73. Організми, які знаходяться в геологічному середовищі постійно або частину життєвого циклу:

1. едафобіонти;

2. літобіонти;

3. едафофіли.

74. Принцип, який базується на тому, що сучасні геологічні сили аналогічно діяли в геологічному минулому:

1. принцип історизму;

2. принцип актуалізму;

3. принцип еволюціонізму.

75. Порушення первинного залягання, які супроводжуються розривом суцільності пластів гірських порід:

1. плікативні дислокації;

2. диз’юнктивні дислокації;

3. антикліналі, синкліналі.

76. Вступ річкової долини, що утворився внаслідок діяльності води в річці в доісторичні часи, коли річкова долина була менш глибока:

1. заплава;

2. тераса;

3. трог.

77. Основні форми сучасного рельєфу:

1. успадковані з неогенового періоду;

2. сформовані з четвертинного періоду;

3. успадковані з палеогенового періоду.

78. Четвертинний період підрозділяється на:

1. еоцен, олігоцен;

2. палеоцен, еоцен;

3. плейстоцен, голоцен.

79. Типовою міжльодовиковою епохою, яка продовжується по сей час є:

1. плейстоцен;

2. голоцен;

3. моноцен.

80. Найбільш високі вершини Землі пов’язані з зонами:

1. каледонської складчастості;

2. герцінської складчастості

3. альпійської складчастості.