logo search
Lection-EП

2. Екологізація економіки: поняття та оцінка рівня екологізації.

Екологізація - це поширення екологічних принципів і підходів на природничі та гуманітарні науки, на виробничі процеси й соціальні явища.

Основу суспільного розвитку складають економічні процеси, пов'язані з виробництвом і споживанням товарів і послуг. Формування стійкого розвитку і забезпечення національної екологічної безпеки в будь-якій країні неможливі без екологізації суспільного виробництва.

Під екологізацією економіки розуміється зниження природоємності виробництва, зменшення навантаження на природу. Потрібно вирішити триєдине завдання: суттєво зменшити ресурсоємність, енергоємність та відходність виробництва.

Під екологізацією економіки розуміється цілеспрямований процес перетворення економіки, спрямований на зниження інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва і споживання товарів і послуг на одиницю сукупного суспільного продукту (Мельник Л. Г., 2001). Екологізація - не синонім "охорони природи", вона спрямована на екологічне вдосконалення, а отже,на зменшення необхідності в охороні природи.

У приведеному визначенні є два поняття, які треба пояснити: сукупний суспільний продукт та інтегральний екодеструктивний вплив.

Сукупний суспільний продукт - це сукупність створених матеріальних благ за відповідний період часу. Визначається він як сума валової продукції галузей матеріального виробництва: промисловості, сільського господарства, лісового господарства, будівництва, вантажного транспорту, зв'язку, торгівлі і громадського харчування, матеріально-технічного забезпечення, заготівлі сільськогосподарських продуктів, а також інших галузей матеріального виробництва.

Під інтегральним екодеструктивним впливом розуміються результати негативних впливів на людину і природні системи процесів виробництва і споживання товарів і послуг.

Процеси екодеструкції можна згрупувати в такі п'ять напрямків:

Треба зазначити, що з приведених п'яти видів впливу не всі піддаються на сьогодні економічній оцінці. Лише стосовно перших двох можна говорити про наявність науково-методичної та інформаційної бази дослідження, і то не в повній мірі. Зокрема дуже мало (на рівні якісних оцінок) досліджені наслідки електромагнітного, акустичного, біологічного, полевого та інших видів забруднення. Крім окремих публікацій, відсутні дослідження з комплексної оцінки антропогенної дії на ландшафти.

Що стосується трьох решти видів екодеструкції, їх взагалі не прийнято зв'язувати з економічними факторами.

Однак при оцінці екологічної дії (впливу) процесів виробництва і споживання продукції потрібно відображати всі п'ять видів екодеструктивної діяльності. Для цього потрібні подальші наукові дослідження.

Екологізація економіки здійснюється через систему організаційних мір, інноваційних процесів, реструктуризацію сфери виробництва і споживчого попиту, технологічну конверсію, раціоналізацію природокористування, трансформацію природоохоронної діяльності, що реалізуються як на макро-, так і на мікроекономічних рівнях (Л. Я. Мельник, 2002)

Конкретних можливостей екологізації досить багато. Це і перехід на маловідходні технології, бережливе витрачення невідновлюваних ресурсів, економія енергії, відновлення лісів, повне знешкодження всіх видів відходів до їх надходження у навколишнє середовище.

Перед тим, як говорити про конкретні шляхи та економічні механізми екологізації економіки, розглянемо структурну піраміду економіки на основі природно-продуктового ланцюга..

Необхідність структурно-функціональних змін економіки на макроекономічному рівні

Розглянемо теоретичні принципові моменти в екологізації економічного розвитку. Необхідність аналізу ефективності природокористування з позиції кінцевих економічних результатів, дослідження цілісної природно-продуктової системи добре показує реальні границі та об'єкт економіки природокористування як науки. Більшість наявних уявлень про економіку природокористування є "звуженими", вони, як правило, розглядають проблеми використання власне природних ресурсів фактично лише на перших етапах природно-продуктового ланцюга, боротьбу із забрудненням довкілля як наслідок економічного розвитку. (Природно-продуктовий ланцюг або вертикаль - це умовний рух природної речовини і продуктів її переробки аж до кінцевих продуктів). Зараз необхідний макропідхід, висування економіки природокористування як особливої мета науки, в рамках якої необхідно досліджувати все народне господарство з позицій економічного розвитку, зниження навантаження на довкілля. Лише розібравшись у макроекономічних структурах, які зараз маємо, зрозумівши особливості функціонування народногосподарських комплексів і галузей, можна ефективно вирішувати екологічні проблеми, що дедалі загострюються.

Спроби вирішити екологічні проблеми на основі звужених підходів, розробляти екологічні програми на локальному рівні, а не на макрорівні, не завжди ефективні. Можна порівняти нашу економіку з паровозом, який їде залізницею і дуже сильно димить. За ним біжить людина в білій сорочці й намагається зберегти її чистоту. Так і проблема охорони у вузькому смислі цього слова

- це проблема частоти зміни сорочок для збереження їх видимої чистоти. З цієї позиції кращийвихід - поставити потужний фільтр на трубу, щоб вона менше диміла. Але такий підхід ні в якомуразі не покращить погану роботу двигуна паровоза, споживання ним величезної кількості паливазмінімальнимкоефіцієнтомкорисної дії(ККД).Тобтомовайдепроборотьбуз наслідкамизабруднення і марнотратством ресурсів. Очевидно, що треба дістатися самого двигуна,удосконалити або замінити його, щоб він споживав менше ресурсів, підвищив свій ККД і меншедимів. Таким чином, в першу чергу необхідно переорієнтувати всю економіку на макрорівні наекологічні цілі.

У зв'язку з цим потрібна інша ієрархія, послідовність у вирішенні екологічних проблем. Потрібна нова ідеологія природокористування, принципово нові підходи. Доцільна наступна пріоритетність в екологізації економіки і вирішенні екологічних проблем. (Е. В. Прусов та ін, 2003):

  1. альтернативні варіанти вирішення екологічних проблем (структурна перебудова економіки,зміна експортної політики, конверсія);

  2. розвиток маловідходних і ресурсозберігаючих технологій, технологічні зміни;

3) прямі природоохоронні заходи (будівництво різного роду очисних споруд, фільтрів, створення охоронних територій, рекультивація і ін.).

Названі вище напрямки є основними у вирішенні проблем екологізації економічного розвитку, формування стійкого типу розвитку.

В першу чергу потрібно реалізувати альтернативні варіанти вирішення екологічних проблем, тобто варіанти, не зв'язані із старим підходом, який полягав у тому, щоб одночасно посилювати експлуатацію природи і посилювати природоохоронну роботу. Потрібно розвивати галузі економіки, що мають низьку природоємність. Знизивши природоємність виробництва, ми знизимо потребу в природоохоронних заходах. Безпосередньо прямі природоохоронні заходи потрібно реалізовувати лише там, де неможливо знизити природоємність на даному технологічному рівні.

Реалізація альтернативних варіантів передбачає макроекономічний і галузевий рівні. Маловідходні й ресурсозберігаючі технології використовуються в основному на рівні підприємств (групи підприємств) і регіональному рівні.

Здійснення основних вимог екологізації економіки, введення екологічних функцій в категорії макроекономіки і повна реалізація платності природокористування передбачають радикальні структурні зміни в економіці, спрямовані на зниження її природоємності (Т. Акімова, В. Хаскін, 2001).

Для здійснення позитивних структурних змін в економіці необхідна розробка ефективної структурної політики.

Структурна політика - це система цілеспрямованих заходів з формування, підтримання і зміни пропорцій в економіці з метою більш ефективного використання всіх видів ресурсів і більш повного задоволення суспільних потреб. Структурна політика передбачає виділення пріоритетів у вирішенні економічних, екологічних, соціальних, науково-технічних та інших проблем і у відповідності з цими пріоритетами розвиток певних галузей і видів діяльності. До засобів реалізації структурної політики відносяться інвестиційна політика, система ринкових стимулів (податки, кредити, субсидії та ін.), правове регулювання і т. п. (Е. В. Прусов та ін., 2003).

Суть екологічно орієнтованих змін структури економіки полягає в стабілізації росту об'ємів виробництва природоексплуатуючих, ресурсодобувних галузей при швидкому розвитку на сучасній технологічній базі всіх виробництв в природно-продуктовій вертикалі, зв'язаних з перетворенням природної речовини й одержання на її основі кінцевого продукту. Мова йде про глобальний перерозподіл трудових, матеріальних, фінансових ресурсів у народному господарстві на користь ресурсозберігаючих, технологічно передових галузей і видів діяльності.

Така структурна перебудова народного господарства дозволить значно зменшити природоємність вироблюваної продукції і послуг, знизити навантаження на довкілля, скоротити загальну потребу в природних ресурсах.

Структурна піраміда економіки на основі рівнів переробки в природно-продуктовому ланцюгу

Всю економіку можна уявити у вигляді своєрідної піраміди, розділеної на шари відповідно до технологічних стадій просування первинної сировини й переробки її в кінцеві продукти, тобто шари можна уявити і як етапи, стадії у природно-продуктовій вертикалі. По мірі віддалення від основи піраміда звужується, доля галузей більш високого рівня у валовому національному продукті зменшується.

В основі піраміди знаходяться природоексплуатуючі галузі - це первинна економіка:

видобувна промисловість, сільське господарство, лісова промисловість, рибне господарство. Це перший шар, основа піраміди.

В другий шар входять галузі, що забезпечують первинну переробку природної сировини -виробництво металу, електроенергії, проста деревообробка і т. п. Сюди можна віднести галузі чорної металургії, що виробляють чавун і сталь. В АПК - це галузі з переробки сільськогосподарської сировини: м'ясна, консервна, борошномельна промисловість, виноробство та ін.

В третьому шарі піраміди йде подальше поглиблення обробки продукції, вторинна переробка природної сировини.

В металургії на цих етапах природно-продуктового ланцюга здійснюються прокат, лиття. В АПК -поглиблена переробка продукції, отримання нових товарів у кондитерській, швейній, взуттєвій промисловості.

В четвертому та більш високих шарах, на подальших етапах природно-продуктової вертикалі появляється машинобудування, виробництво складних товарів і послуг.

На нижніх шарах піраміди важливу роль відіграють природні ресурси, первинна сировина і праця відносно низької кваліфікації.

По мірі підйому по шарах, подовження природно-продуктових ланцюгів ці фактори виробництва відіграють все меншу роль.

На перший план тут виступають висококваліфікована праця, наукові й технічні досягнення, високі технології, інформація. Інформація стає вирішальним фактором для верхніх структурних шарів. В сучасній економіці на самому верху піраміди знаходиться виробництво інформації, патентів, ліцензій, проектів, різноманітних наукових послуг, програмного продукту, взагалі будь-яких інтелектуальних продуктів, включаючи управління підприємствами.

Очевидно, що чим вужча основа піраміди і ширша її вершина, тим краще. Це означає, що при менших затратах всіх видів ресурсів у нижчих шарах, на початкових етапах природно-продуктової вертикалі, здійснюється збільшення виробництва товарів і послуг у верхніх шарах економіки, коли відбувається зменшення навантаження на довкілля при збільшенні високоякісних товарів і послуг. Структура народного господарства з високою питомою вагою первинної економіки у вигляді класичної піраміди з потужною основою — це індустріальна структура. Економіка з високим рівнем розвитку вершини піраміди і відносно невеликою основою називається постіндустріальною структурою.

На жаль, в останні роки відбувається "поважчання" економіки України, зростає основа піраміди, що збільшує навантаження на природу. При загальному спаді промислового виробництва з 1991 р. криза найбільше вразила науково місткі та інтелектоємні сектори. Таким чином, важливі цілі реформ, орієнтовані на створення більш ефективної і прогресивної економічної структури, виявились підірваними.

В умовах промислового спаду скоротилось виробництво й споживання багатьох ресурсів, зменшилися сумарні викиди, скиди, забруднення. Однак питомі показники витрат природних ресурсів і забруднень в розрахунку на одиницю кінцевої продукції зросли.

Російські екологи Гірусов та ін. (2003) пропонують стосовно Росії такі заходи, як зміна експортної політики і конверсія військово-промислового комплексу.

Зміну природоємної експортної політики пропонується здійснити таким чином, щоб менше продавати енергетичних ресурсів (невідновні ресурси) на закупівлю продуктів харчування (відновні ресурси), а налагодити власне достатнє сільськогосподарське виробництво.

Конверсія військово-промислового комплексу (ВПК) доцільна в зв'язку з закінченням холодної війни. Надто природоємний військово-промисловий комплекс можна конвертувати на обслуговування екологічної промисловості, тобто виробництва очисних споруд, обладнання, технологій.

Багато чого з цих рекомендацій стосовно Росії можна використати і в нас, в Україні. Оцінка рівня екологізації.

Вибір критеріальної основи кількісної оцінки рівня екологізації процесів виробничо-споживчого циклу надзвичайно складний.

В цьому напрямку можна сформувати методичні підходи, які послідовно реалізовувалися б для вирішення різних цілей екологізації суспільного виробництва й споживання. При цьому слід відзначити, що ні один із підходів не може в повній мірі вирішити завдання комплексної кількісної оцінки, але може сприяти вирішенню окремих народногосподарських завдань, що ведуть до екологізації

Рівень екологізації може визначатися за такими напрямками:

Більш детально з підходами до оцінки рівня екологізації можна познайомитися в книзі Л. Г. Мельника ( 2002).

Для екологізації економіки потрібно здійснити наступні взаємопов'язані перетворення (ТАкимова, В. Хаскин, 2001): ни *.■

1. Кількісну і якісну перебудову економіки ресурсів енергетики і промисловості, орієнтовану на їхекономію і ефективність використання.

  1. Змінугалузевоїітехнологічної структуривиробництвазпоступовимвиключеннямвиробництвазначноїчастини вторинних засобівспоживанняі мінімізаціюресурсоємностітавідходності виробництва і споживання. Про це йшлося вище.

  2. Поетапне включення в механізми і фактори ціноутворення всіх екологічних збитківгосподарської діяльності й вартісної оцінки риску екологічних уражень довкілля.

4. Відмова від диктату пропозиції в економіці й торгівлі, виключення тієї частини маркетингу, яканав'язує і стимулює надлишкові асортименти вторинних засобів споживання.

Наслідком виконання цих вимог повинні стати складні соціально-економічні зміни:

Господарювання повинно базуватися на екологічно орієнтованих принципах сучасної ресурсологп. Реалізація цих принципів, по суті, означає застосування високого біосферного податку на ресурси, що поведе засобоюподорожчаннявсієї ресурсної бази економіки в

наслідок чого здійснюватиметься:

- максимальноможливепереключенняресурсної базиекономікизневідновнихнавідновніресурси.

Прогнози свідчать, що в найближчі 2-3 десятиліття людство неминуче зіткнеться із значним подорожчанням паливно-енергетичних ресурсів, а це викличе розгалужену ланцюгову реакцію перебудови всіх складових економіки в руслі вимушеної екологізації. Важливо випередити таку ситуацію.

Зміни в галузевій та технологічній структурі виробництва ми вже розглядали раніше. Подивимося на ці процеси очима екологів-економістів Т. Акімовоїта В. Хаскіна (2001).

  1. Зміна співвідношення між головними категоріями виробництва: зменшення виробництвазасобів виробництва при збереженні чи збільшенні об'єму виробництва засобів споживання якменш природоємного.

  2. Поступове виключення антиекологічних виробництв (зброя, танки, військові ракети, кораблі,ядерна зброя і т. п.).

  3. Технічне й технологічне переозброєння виробництва з метою мінімізації його ресурсоємності івідходності та збільшення природозберігаючої ефективності.

Зміни ціноутворення з необхідністю випливають із розвитку всієї системи платності природокористування й екологічного оподаткування. Номінальна собівартість усіх товарів і послуг занижена в порівнянні з реальною рівно на ту величину, на яку не зкомпенсовано екологічні збитки, спричинені довкіллю й реципієнтам усіма стадіями виробництва й експлуатації засобів споживання. При цьому різниця між номінальною і реальною вартістю тим більша, чим більша природоємність виробництва.

Оскільки екологічне оподаткування стосується не лише виробників, але й покупців, повна реалізація платності природокористування в умовах відкритої економіки неминуче веде до збільшення розходжень між цінами і купівельною спроможністю. Внаслідок цього буде здійснюватися витіснення з ринку найбільш природоємних товарів і послуг.

Відмова від диктату пропозиції в економіці - одне з найбільш гострих порушень економічної традиції. В довготерміновий період визначальним для економічного росту є не сукупний попит, а сукупна пропозиція. Економічна історія XX ст.. знає немало прикладів, коли наглий напір пропозиції стимулював первинно слабкий попит, забезпечував швидкий ріст капіталу і приводив до утворення стійкої потреби. Причому часто це стосувалося прямо протиприродних, антиекологічних стимулів споживання, що дають найбільший прибуток, -- зброї, наркотиків, алкоголю, ліків. Але, по суті, практично будь-яке переважання пропозиції над попитом антиекологічне в тій мірі, в якій не контролюється екологічними вимогами до виробництва й збереження здоров'я і життя людей.

Зміна структури потреб є одна з найбільш складних проблем соціальної екології, що зачіпає сам базис економіки і має безпосереднє відношення до її екологізації, — це зміна структури і стереотипу потреб людей. Безмежність і неможливість задоволення матеріальних потреб важко перебороти. Але до цього треба прагнути, інакше екологізація економіки буде неможливою. Необхідна відмова людей від частини факультативних потреб, забезпечення яких має високу природоємність. Більш детально це питання описано в підручнику Т. Акімової і В. Хаскіна (2001).

Проблема зменшення економічної та соціальної нерівності людей не може бути досягнутою через кількісний ріст економіки.

Четверта частина людства відноситься до розвинутого споживацького суспільства, якому властиві високі стандарти споживання, великий вибір товарів і послуг з переважанням задоволення вторинних потреб. В цих країнах споживання на душу населення на порядок вище, ніж у решті країнах. На розвинуте споживацьке суспільство приходиться % світових трат матеріальних й енергетичних ресурсів і відповідно така ж доля в глобальному антропогенному тиску на природу. Звідси випливає, що значна частина цього тиску обумовлена забезпеченням вторинних потреб меншості людства.

Стає очевидним, що проблема глобальної нерівності шляхом нарощування виробництва не може бути вирішена. Доведення подушного споживання в країнах, що розвиваються, до рівня розвинутих планета Земля не витримає. Зближення питомого подушного споживання можливе лише за рахунок значного зниження масштабів економіки розвинутих країн і дуже поміркованого зустрічного руху економіки країн бідних.

Перехід країн колишнього соціалістичного табору, в тому числі й України до ринкових відносин спонукає по-новому подивитися на проблему екологізації суспільного виробництва, проаналізувати всю складність і багатогранність зв'язків повного циклу виробництва й суспільного споживання. В ринкових системах потреби людей є головною рушійною силою суспільного розвитку взагалі, і виробництва зокрема. У поїзді "попит - пропозиція" саме попит є тим потужним локомотивом, який тягне за собою довгий ланцюг пропозиції.

Виходячи з цього, треба усвідомити, що саме споживач є головним винуватцем драми під назвою "екологічна криза". Саме він, споживач, є головним замовником знищення природи, а промислові монстри є лише замовленими виконавцями цього знищення.

Отже, ланцюг послідовних процесів руйнування природи, накопичуючись, веде до споживача. Споживач є єдиною ланкою у виробничо-споживацькому циклі, на виході якого існують лише відходи. Важко дати точну оцінку інтегральним екодеструктивним процесам всього ланцюга виробництва й споживання продукції. Однак якщо врахувати, що їх основу складають енергомісткі процеси, то структура споживчого попиту на природу може бути приблизно оцінена за енергоємністю окремих складових споживання.

Процес екологізації виробництва повинен бути системою, що постійно відтворює основні взаємопов'язані і взаємообумовлені елементи. До основних компонентів відтворювального механізму екологізації народногосподарського комплексу можуть бути віднесені:

Вище ми розглянули питання зміни структури людських потреб. Соціально-економічний механізм цих процесів - відтворення екологічного попиту. Під відтворенням екологічного попиту розуміється постійно відновлювані процеси формування потреб в екологічних товарах, а також створення фінансових можливостей реалізації цих потреб.

Екологічними товарами вважаються вироби та послуги, виробництво і споживання яких сприяє зниженню інтегрального екодеструктивного впливу в розрахунку на одиницю сукупного суспільного споживання.

Ми вже знаємо, що винуватцем руйнування природи є споживач. Саме до нього веде ланцюг послідовних процесів порушень у довкіллі. Аналізуючи виробничо-споживацький цикл, приходимо до висновку, що до зниження екологічного пресу може привести відмова від споживання найбільш природоємних видів продукції, вкорочення цього ланцюга (тобто заміна первинних природних ресурсів на утилізовані із відходів), підвищення ефективності виробництва (тобто підвищення глибини використання матеріально-енергетичних ресурсів) і, на кінець, загальне зниження матеріально-енергетичного об'єму товарів, що споживаються.

Виходячи з цього, відтворення попиту на екологічні товари і послуги є ведучою ланкою екологізації виробництва. Формування попиту на екологічні товари проходить через формування трьох взаємопов'язаних економічних елементів: потреб, інтересів, можливостей.

Потреби людини - це суб'єктивно відчутний недостаток матеріальних чи духовних благ, що спонукає людину до їх активного пошуку і одержання. Потреби людини обумовлені вихованням і розвитком та умовно поділяються на матеріальні і духовні (А.П.Ошмарин, В.І.Ошмарина, 1998).

Потреби людей в економічному плані - це види продукції (включаючи їх властивості, якості, функції), яких потребують люди. Будучи усвідомлені конкретними людьми чи соціальними групами, потреби стають інтересами, тобто спонукаючими мотивами придбання товарів. Попитом являються інтереси, підкріплені фінансовими можливостями.

Потреба в чистому довкіллі перетворюється в інтерес лише будучи усвідомленою людьми. Інтерес перетворюється в попит лише при умові підкріплення фінансовими можливостями (Л.Г.Мельник, 2002).

Можна прогнозувати чотири основні стадії еволюції екологічних потреб.

Перша стадія пов'язана з розвитком засобів захисту довкілля від руйнівних (забруднюючих, екодеструктивних) процесів. Основне призначення природоохоронних засобів - компенсувати екологічну недосконалість існуючих виробничих технологій і споживчих товарів.

Друга стадія пов'язана з екологічним удосконаленням технологій виробництва без зміни існуючої структури вироблюваних видів продукції. Основний екологічний попит на цьому етапі акцентується на технологічних системах, що модернізують існуючу виробничо-споживчу базу.

На третій стадії пріоритети будуть віддаватись заміні екологічно недосконалих виробів і

послуг на більш досконалі в екологічному плані еквіваленти в рамках існуючого стилю життя. Основне завдання товарів і послуг, які приходять на зміну старим аналогам,- значне підвищення ефективності всіх стадій життєвого циклу товарів і послуг. Зокрема, нові матеріали і вироби повинні різко знизити енергоспоживання систем життєзабезпечення людини.

Четверта стадія пов'язана з виробництвом і споживанням виробів і послуг, які корінним чином змінюють стиль життя. В даному випадку мова іде про суттєве збільшення питомої ваги інформаційних товарів і послуг в загальному об'ємі споживання, що сприяє підтриманню сталого розвитку суспільства.

Під відтворенням екологічно орієнтованої виробничої основи варто розуміти генерування наукових ідей, формування інформаційних матеріалів, створення технічних засобів і технологічних рішень, що сприяють розвитку екологічно обумовлених виробничих систем. Можна сформулювати соціальні, економічні і технологічні передумови екологізації виробничих факторів.

Соціальні передумови виникають тоді, коли соціальні інтереси, культурний рівень і особисті бажання людей сприяють виникненню екологічних потреб (передумови "необхідності").

Економічні передумови створюються тоді, коли в економічній системі виникають економічні умови й організаційні механізми, що забезпечують для виробника економічну вигідність процесів екологізації (передумови "ефективності").

Технологічні передумови виникають, коли у виробничій системі накопичуються достатні технічні засоби реалізації екологічних потреб (передумови "здійснюваності"). Економічні й технічні передумови формують групу "передумов достатності" (Мельник Л.Г., 2002).

Відслідковуючи коротку історію екологічної трансформації виробництва на прикладі розвинутих країн можна виділити наступні етапи екологізації економіки, які начебто "слід у слід" повторюють вищезгадані стадії формування екологічного попиту:

  1. очисних споруд (1970-ті роки);

  2. маловідходних технологій (1980-ті роки);

  3. тотальної ефективності (1990-ті роки);

4) екологізації стилю життя(початокцього періоду,можливо,слід очікувати наприкінціпоточного десятиліття) (Мельник Л.Г., 2002).

Екологічне підприємництво.

Сфера виробництва екологічних товарів і послуг повинна стати високорентабельною сферою економічної діяльності, прибутковим видом підприємництва.

Під екологічним підприємництвом розуміється такий вид підприємницької діяльності, який пов'язаний з випуском і реалізацією екологічної продукції (виробів, послуг, робіт). У свою чергу, підприємництво - це ініціативна, самостійна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на отримання прибутку; вона передбачає економічну, в тому числі майнову відповідальність за результати діяльності (Мельник Л.Г., 2002).

У 1990-і роки ми все частіше спостерігаємо ситуацію, коли бізнес стає інструментом для вирішення проблем захисту навколишнього середовища, а не джерелом виникнення цих проблем. З'являється все більше компаній, що прагнуть до радикальних змін у своїй діяльності з метою створення екологічно чистих продуктів - і не тільки в ім'я власного престижу, але й заради майбутнього планети (Соколенко СІ., 1999). В книзі професора Станіслава Соколенка приводиться багато прикладів біопідприємництва. Наприклад, створення виробництва по переробці старих автомобільних шин на канадському заводі в Аяксі (провінція Онтаріо, недалеко від Торонто). Статистика свідчить, у США в 1989 р. на переробку йшло всього лише 10% покришок, у 1995 р. перероблялося уже 183 млн шин із 253, тобто 72%, у 1997 р. уже перероблялося 95% шин. Компанія, що розробила технологію переробки шин, та компанії, які купили патент та займаються переробкою старих шин, одержують величезні прибутки.

Перспективність екологічного підприємництва в Україні.

Середнайбільшперспективнихвумовах Українивидіввиробництвапродукції екологічного призначення можна назвати (Мельник Л.Г., 2002):

- сільськогосподарські технології (в томучислі дляприсадибних ділянок); цягрупа товаріввключає виробництво насінєвого фонду, засобів механізації, систем контролю, захисту рослин,переробки продукції;

- інформаційна медицина і фармацевтичні засоби (особливо на власній рослинній сировині);вони можуть скласти значну конкуренцію дорогим імпортним синтетичним лікам і біодобавкам;

- рекреаційні та біологічні послуги; в Україні існують унікальні курортні та природні умови.